Нова редакція ст. 90 ККУ з Коментарями.
1. Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.
2. До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.
3. Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового).
4. Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м’яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м’якого покарання (основного та додаткового).
5. Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить кримінальне правопорушення, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожне кримінальне правопорушення після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останнє кримінальне правопорушення.
Коментар до ст. 90 КК України
1. Судимість як правовий стан особи, що була засуджена за вчинення злочину, має суттєві правові обмеження.
2. Стаття 90 КК встановлює правила і порядок обчислення строків погашення судимості, по закінченні яких особа вважається не судимою.
3. Стаття 90 КК у частині 5 встановлює порядок обчислення строків погашення судимості у випадках, коли особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин. У такому випадку перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново за кожний злочин окремо після фактичного відбуття покарання за останній злочин.
Інший коментар до статті 90 Кримінального кодексу України
1. Цією статтею передбачені умови і порядок обчислення строків погашення судимості.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.
При цьому слід зазначити, що на відміну від положень ст. 55 Кримінального кодексу 1960 року, за якою строк погашення судимості залежав від строку призначеного і фактично відбутого покарання, за ст. 90 чинного Кодексу строк погашення судимості залежить від виду покарання та тяжкості вчиненого особою злочину.
2. Якщо вирок суду певний час не виконувався і при цьому давність виконання вироку не переривалась, то цей час зараховується до строку погашення судимості і в разі, якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку (ст. 80).
3. Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від покарання (основного і додаткового). При цьому строк погашення судимості визначається в залежності від тяжкості вчиненого злочину та виду покарання.
4. У разі заміни невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м’якого покарання (основного та додаткового).
5. Перебіг строку погашення судимості переривається в разі вчинення особою, яка має судимість, нового злочину і обчислюється заново після відбуття основного і додаткового покарання за останній злочин. При цьому строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин.
Наприклад, якщо особа була засуджена до позбавлення волі або до обмеження волі за вчинення злочину невеликої тяжкості, і протягом двох років з дня відбуття покарання вчинила новий злочин, який віднесений до категорії середньої тяжкості, то строк погашення судимості за обидва злочини обчислюється з дня відбуття покарання за останній злочин, тобто два і три роки. Якщо особа в цей період, але до спливу двох років з дня відбуття покарання, вчиняє новий злочин, то перебіг строку погашення судимостей переривається і особа вважається судимою за обидва злочини. Якщо особа вчинила новий злочин після двох років, але до спливу трьох років, то вона вважається судимою лише за другий злочин, за яким не сплинули строки погашення судимості, оскільки дворічний строк не переривався вчиненням нового злочину.