Нова редакція ст. 89 ККУ з Коментарями.
Такими, що не мають судимості, визнаються:
1) особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;
2) жінки, засуджені відповідно до статті 79 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;
2-1) особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання;
{Пункт 3 статті 89 виключено на підставі Закону № 1698-VII від 14.10.2014}
4) особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;
5) особи, засуджені за вчинення злочину до основного покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення;
6) особи, засуджені за вчинення злочину до обмеження волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення;
7) особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за нетяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення;
8) особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення;
9) особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.
Коментар до ст. 89 КК України
1. Судимість — це встановлені законом обмеження та правові наслідки засудження і покарання, яким особа підлягає протягом встановленого законом часу. Після витоку встановленого законом строку судимість погашається, якщо особа за цей час не вчинить нового злочину.
2. Погашенням судимості скасовуються (анулюються) всі правові обмеження, і особа вважається такою, що не була судима.
3. Строки погашення судимості встановлені кримінальним законом. Тривалість строку судимості залежить вщ виду І тяжкості призначеного судом покарання (ст. 89 КК України) більш тяжке покарання має більш тривалий строк судимості.
Законом встановлені строки й порядок визнання особи такою, що не має судимості, тобто строки і порядок погашення судимості (ст. 89 КК України).
Інший коментар до статті 89 Кримінального кодексу України
1. Стан судимості для особи, засудженої за вчинення злочину, не є довічним. Він має свій початок і свій кінець, коли вичерпуються всі аспекти правових, у тому числі кримінально-правових, відносин.
У пп. 1—4 ст. 89 перелічені особи, які визнаються такими, що не мають судимості з моменту відбуття ними призначеного покарання або сприятливого закінчення іспитового строку.
2. Такими, що не мають судимості, визнаються особи:
— засуджені відповідно до ст. 75 за умови, що вони протягом іспитового строку не вчинять нового злочину, або рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням протягом зазначеного строку не буде скасоване з інших, передбачених законом підстав, тобто, якщо суд відповідно до вимог ст. 78 не направить засудженого для відбування призначеного покарання в зв’язку з невиконанням ним покладених на нього обов’язків або систематичним вчиненням правопорушень, що потягли за собою адміністративне стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення;
— жінки, засуджені відповідно до ст. 79, за умови, що вони протягом іспитового строку не вчинять нового злочину і що після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду.
3. Якщо особі, засудженій відповідно до ст. 75, або жінці, засудженій відповідно до ст. 79, було призначене додаткове покарання, від яких вони звільнені не були, а строк цього покарання перевищує тривалість іспитового строку, то зазначені особи визнаються такими, що не мають судимості, лише після відбуття додаткового покарання.
4. З моменту відбуття призначеного покарання такими, що не мають судимості, визнаються також:
— особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, — після виконання цього покарання;
— особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту.
5. У пп. 5—9 ст. 89 містяться положення, згідно з якими особа вважається такою, що не має судимості, лише за сшшвом певного часу після відбуття нею покарання, в тому числі і додаткового, тобто після закінчення строку погашення судимості.
Наприклад, особи, засуджені до штрафу, виправних робіт або арешту, визнаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину (п. 5 ст. 89).
Такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину (п. 6 ст. 89).
Особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, визнаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину (п. 7 ст. 89).
Якщо протягом шести років з дня відбуття основного і додаткового покарання, особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, не вчинять нового злочину, вони визнаються такими, що не мають судимості (п. 8 ст. 89).
Особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, визнаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття основного і додаткового покарання не вчинять нового злочину (п. 9 ст. 89).
6. У зазначених вище випадках судимість погашається автоматично, але за наявності таких умов:
— особа відбула основне і додаткове покараная;
— минув визначений законом строк погашення судимості, диференційований залежно від виду покарання та тяжкості вчиненого злочину;
— до закінчення строку погашення судимості засуджений не вчинив нового злочину.