Стаття 84. Звільнення від покарання за хворобою

Нова редакція ст. 84 ККУ з Коментарями.

1. Звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92-95 цього Кодексу.

2. Особа, яка після вчинення кримінального правопорушення або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

3. Військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до військової служби за станом здоров’я звільняються від покарання.

4. У разі одужання осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, вони повинні бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені статтями 49 або 80 цього Кодексу, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в частині п’ятій статті 72 цього Кодексу, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.

Коментар до ст. 84 КК України

1. На підставі ч. 1 і ч. 2 ст. 84 КК особа звільняється від покарання, якщо під час його відбування вона захворіла на психічну чи іншу тяжку хворобу, що робить відбування покарання неможливим.

2. Після одужання ці особи можуть бути направлені для відбування покарання, але лише в межах строків давності, передбачених статтями 49 і 80 КК.

3. На підставі ч. З ст. 84 КК звільняються від покарання військовослужбовці, які були засуджені до службового обмеження, арешту чи тримання в дисциплінарному батальйоні, якщо вони за станом здоров’я визнані непридатними до військової служби.

Інший коментар до статті 84 Кримінального кодексу України

1. Підставою для звільнення від покарання згідно з ч. 1 ст. 84 – психічна хвороба. Сучасна Міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду (МКХ-10) користується широким поняттям “психічні розлади”, під яким розуміються практично всі можливі види психічної патології з психопатологічними або поведінко- вими проявами, які у своїй більшості завдають страждань і перешкоджають функціонуванню особистості. Поняття “психічні хвороби” більш вузьке і ним позначаються виражені форми порушень психіки, які супроводжуються розладом самосвідомості і усвідомлення дійсності, дезорганізацією поведінки, порушеннями критики. До таких психічних хвороб, які є підставою для звільнення від покарання, належать хронічні психічні захворювання, які виникли під час відбування покарання і досягають такої глибини, яка перешкоджає особі розуміти мету покарання і позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними.

2. Особа, яка під час відбуття покарання захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, звільняється від його подальшого відбування.

Звільнення від покарання в зв’язку з розвитком психічної хвороби є обов’язковим і не залежить від розсуду суду. Лише у разі розгляду питання про звільнення від покарання через “іншу тяжку хворобу” (ч. 2 ст. 86) суд повинен брати до уваги тяжкість вчиненого злочину, особу засудженого та інші обставини справи. Постанову про звільнення такої особи від покарання суд виносить на підставі висновку лікарської комісії у вигляді акту психіатричного обстеження засудженого.

До осіб, які звільняються від покарання через психічну хворобу, можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру (ч. З ст. 93, ч. 1 ст. 94). Обираючи вид примусових заходів медичного характеру, суд повинен враховувати характер та тяжкість психічного стану засудженого, тяжкість вчиненого діяння, потенціальну небезпечність особи. У випадку коли суд ие застосовує примусові заходи медичного характеру, він може передати особу на піклування родичам або опікунам з обов’язковим лікарським наглядом.

У разі визнання психічного розладу в особи, яка відбуває покарання, як тимчасового розладу психічної діяльності, її лікування проводиться в психіатричних лікарнях (відділеннях) пенітенціарної системи. Після проведення необхідних терапевтичних заходів і одужання така особа повертається для подальшого відбуття покарання (ч. 4 ст. 84). Час, проведений у стаціонарі, зараховується в строк покарання.

3. До особи, яка після вчинення злочину або постановленая вироку захворіла не психічною, а іншою тяжкою хворобою, також може бути застосоване звільнення від покарання або від подальшого його відбуття.

Перелік захворювань, які є підставою для звільнення від покарання, затверджено Міністерством охорони здоров’я України 21 квітня 1992 р., Порядок представлення до суду матеріалів про звільнення від подальшого відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 травня 1992 р. № 256.

Медичне обстеження таких засуджених здійснюють спеціальні медичні комісії. Огляд хворого і розгляд матеріалів медичного обстеження здійснюються комісією після його обов’язкового лікування і ретельного обстеження в стаціонарних умовах, після чого комісія робить висновок про відсутність чи наявність у оглянутого захворювання, зазначеного у переліку.

Наявність тяжкої хвороби у засудженого не є обставиною, обов’язковою для звільнення його від покарання. Розглядаючи це питання, суд враховує характер і тяжкість вчиненого злочину, ступінь виправлення засудженого, строк відбутого покарання, дані про поведінку засудженого під час відбуття покарання, ступінь перешкодження хвороби відбуванню призначеного покарання, а також інші обставини.

4. Звільнення від покарання в зв’язку з психічною хворобою або іншою тяжкою хворобою не є остаточним. Згідно з ч. 4 ст. 84 звільнені від покарання особи у разі одужання повинні бути направлені для подальшого відбування покарання, якщо відсутні інші підстави звільнення від покарання. Виключенням є закінчення строків давності (ст. 49 та 80).

5. У п. 4 ст. 84 регламентується порядок заліку строку застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, вказаних у ч. 1, 2 ст. 84, у разі їх одужання і повернення для подальшого відбування покарання. Він грунтується на приписах ст. 72, причому один день застосування примусових заходів медичного характеру дорівнює одному дню позбавлення волі.

6. Військовослужбовці у разі захворювань, внаслідок яких вони визнаються непридатними до військової служби, підлягають обов’язковому звільненню від покарання, якщо воно призначено у вигляді службового обмеження, арешту або тримання у дисциплінарному батальйоні. У даному випадку за законом проводиться зв’язок між станом здоров’я військовослужбовця і необхідністю виконання ним військових обов’язків, до яких його визнано непридатним.