Стаття 78. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням

Нова редакція ст. 78 ККУ з Коментарями.

1. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов’язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання.

2. Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов’язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

3. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Коментар до ст. 78 КК України

1. Головною вимогою до особи, звільненої від відбування покарання з випробуванням, є вимога не вчинити протягом іспитового строку нового злочину (ч. 2 ст. 75 КК України).

2. Якщо звільнений від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку вчинить новий злочин, суд призначає йому покарання за правилами ст. 71 КК тобто до покарання, призначеного за новий злочин, повністю або частково приєднує покарання, призначене за попередній злочин.

Повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням не допускається.

3. Якщо протягом іспитового строку засуджений не вчинить нового злочину, то після закінчення іспитового строку засудження скасовується і він вважається не судимим.

Інший коментар до статті 78 Кримінального кодексу України

1. Випробування осіб, звільнених від покарання, відбувається протягом встановленого судом іспитового строку. Контроль за виконанням обов’язків, які за ст. 76 суд покладає на звільнену особу, здійснюють органи кримінально-виконавчої системи або командири військових частин.

За наслідками контролю ці органи:

– або після закінчення іспитового строку звертаються до суду за місцем проживання засудженого з проханням звільнити засудженого від призначеного покарання;

– або упродовж іспитового строку направляють до цього ж суду відповідні матеріали з проханням винести рішення про відбування засудженим призначеного покарання.

Згідно зі ст. 408 КПК України суд розглядає такі справи не тільки за поданням органу, що відає відбуванням покарань, а й за заявою засудженого або поданням прокурора, а щодо неповнолітнього — за спільним поданням органу, який відає відбуванням покарання, та служби у справах неповнолітніх. Ця процесуальна норма потребує змін відповідно до вимог чинного Кодексу.

2. Рішення суду про остаточне звільнення особи від покарання виноситься, якщо протягом іспитового строку вона виконувала всі покладеш на неї згідно зі ст. 76 обов’язки та не вчинила нового злочину, а також відбула повністю додаткове покарання або додержується умови його відбування. Звільнення особи від відбування основного покарання не звільняє її від відбування додаткового покарання. Якщо суд впевниться, що засуджена особа не бажає стати на шлях виправлення, він направляє її для відбування призначеного покарання. За законом свідченнями такої впевненості є:

– невиконання засудженим покладених на нього у відповідності до ст. 76 обов’язків;

– систематичне, тобто три і більше разів, вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення.

Вбачається, що несплата штрафу, призначеного судом як додаткове покарання, може свідчити про невиконання засудженим умов випробування і неможливість остаточного звільнення.

3. Якщо засудженому із звільненням від відбування покарання з випробуванням призначене також додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк більший, ніж іспитовий, відбування додаткового покарання починається з дня вступу вироку у законну силу і продовжується після звільнення засудженого у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 78, аж до закінчення строку додаткового покарання.

4. Якщо засуджений був направлений судом для відбування покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі, строк заборони обіймати певні посади або займатися певною діяльністю переривається, але поширюється на весь час відбування основного покарання, а перебіг строку поновлюється після звільнення засудженого від основного покарання та продовжується до повного спливу. Наприклад, особа була засуджена до позбавлення волі на три роки, звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік. Одночасно їй було призначене додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк три роки. Через рік після вступу вироку суду в законну силу ця особа на підставі ч. 2 ст. 78 була направлена для відбування строку покарання. Зазначене додаткове покарання поширювалось на всі три роки, доки засуджений знаходився у виправно-трудовій установі. Після звільнення засуджений ще два роки позбавлений права займати ті посади або займатися тією діяльністю, що вказані у вироку.

5. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину будь-якої тяжкості суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими у ст. 71 та 72.

6. Порядок скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням передбачений ст. 408 КПК України.