Нова редакція ст. 76 ККУ з Коментарями.

1. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов’язки:

1) періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

2. На осіб, засуджених за злочини, пов’язані з домашнім насильством, суд може покласти інші обов’язки та заборони, передбачені статтею 91-1 цього Кодексу

3. На осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обов’язки:

1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;

2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;

5) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб;

6) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.

На особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов’язки, передбачені частиною другою цієї статті, необхідні і достатні для її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання.

4. Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців – командирами військових частин.

Коментар до ст. 76 КК України

1. Якщо, враховуючи обставини, суд прийде до переконання про недоцільність відбування винним призначеного покарання, він може ухвалити про звільнення від відбування покарання з обов’язковим зазначенням у вироку мотивів такого засудження. Не застосовуючи при засудженні реального тяжкого покарання, суд ставить перед засудженим умову — не вчинити протягом встановленого судом строку нового злочину. Цей встановлений судом строк називається іспитовим. Тривалість іспитового строку при умовному засудженні встановлюється від одного до трьох років. Тривалість іспитового строку не залежить від строку призначеного засудженому покарання — іспитовий строк може бути таким самим, більшим або меншим.

2. Контроль за поведінкою умовно засудженого покладається на органи внутрішніх справ щодо неповнолітніх, а також на комісії у справах неповнолітніх при виконавчих комітетах місцевих рад, а щодо засуджених військовослужбовців, на командирів військових частин.

Інший коментар до статті 76 Кримінального кодексу України

1. Перелік обов’язків, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, встановлюється от. 76 і є вичерпним. Ці обов’язки суд не може ні звужувати, ні розширювати.

2. Обов’язок просити пробачення у потерпілого покладається на засуджену особу. Вона може це зробити в публічній або іншій формі — письмовій чи усній. Тобто, пробачення може бути викладене засудженим усно (через радіо, телебачення, зал судового засідання та ін.) і письмово (через газету, журнал, лист).

3. На відміну від Кримінального кодексу 1960 року в чинному Кодексі на засудженого покладається обов’язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи. Термін дії цього зобов’язання поширюється на весь іспитовий строк.

4. На засудженого покладається і обов’язок про обов’язкове повідомлення органів кримінально-виконавчої системи про зміну місця свого проживання, роботи або навчання. Термін цього зобов’язання також не може бути меншим призначеного судом іспитового строку.

5. До обов’язку, який покладається на засуджену особу, відноситься і періодична явка для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи. Законодавець не визначає періодичності явки засудженого для реєстрації в органи кримінально-вико- навчої системи. Таку періодичність не може встановлювати і суд. Це питання має бути вирішено у новому кримінально-виконавчому законодавстві.

6. Зобов’язання про проходження курсу лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб, може бути призначене судом при умові, що особа страждає на вказані захворювання і потребує лікування від них. Підставою для лікування від алкоголізму і наркоманії має бути відповідний висновок медичної комісії. Підставою для призначення лікування інших захворювань є документ відповідної лікувальної установи. Такими хворобами можуть бути венеричні захворювання, вірус імунодефіциту людини, туберкульоз та ін. При цьому законодавець не вимагає, щоб злочин було вчинено на ґрунті вказаних захворювань.

7. Контроль за поведінкою засудженого з випробуванням щодо виконання призначених судом зобов’язань покладається на органи виконання покарань за місцем проживання засудженого, а щодо засудженого військовослужбовця — на командира військової частини.