Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

Нова редакція ст. 75 ККУ з Коментарями.

1. Якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

2. Суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п’яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

3. У випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов’язки. Тривалість іспитового строку та обов’язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

4. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Коментар до ст. 75 КК України

1. Згідно зі ст. 75 КК, суд постановляє у вироку не застосовувати до засудженого призначене йому покарання за умов: невчинення ним протягом встановленого судом строку нового злочину; зразковою поведінкою та чесною працею виправдати виявлене йому довір’я.

2. Стаття 75 КК передбачає умови і порядок загального засудження з випробуванням. Згідно зі ст. 75 КК засудження з випробуванням може бути застосоване у випадках призначення покарання у виді позбавлення волі або виправних робіт і при тому лише на весь строк покарання. Не допускається засудження з випробуванням у випадках: призначення інших видів покарання, крім позбавлення волі і виправних робіт, тобто при призначенні покарання у виді штрафу, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, направлення у дисциплінарний батальйон, призначення випробування на частину строку призначеного покарання.

При засудженні з випробуванням може бути призначене й додаткове покарання — позбавлення права займати певні посади, позбавлення військового або спеціального звання. Відшкодування заподіяної злочином шкоди чи збитків у всіх випадках засудження з випробуванням є обов’язковим.

3. Стаття передбачає такі підстави застосування засудження з випробуванням. Обставини справи: а) вчинення злочину, який не становить великої суспільної небезпеки (при вчиненні тяжкого злочину не може бути недоцільним відбування винним призначеного покарання); б) наявність пом’якшуючих відповідальність обставин, зазначених у ст. 66 КК, та відсутність обставин, які обтяжують відповідальність (ст. 67 КК України). Особу винного: а) позитивна суспільно-громадська характеристика, сумлінне ставлення до праці чи навчання, вчинення злочину вперше та ін.; б) можливість, досягнення мети покарання без ізоляції від суспільства, тобто здатність цієї особи виправитися без реального відбування покарання.

Інший коментар до статті 75 Кримінального кодексу України

1. Звільнення від покарання з випробуванням можливе при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п’яти років. Умовою звільнення від покарання з випробуванням е сукупність ряду обставин, які мають досліджуватися судом: тяжкість злочину, особистість винного та ін.

Тяжкість злочину визначається характером та ступенем його суспільної небезпечності та можливістю призначення за такий злочин позбавлення волі на строк до п’яти років.

2. Особистість винного — це усі фактичні дані, які характеризують його у соціально-побутовому плані: характеристика з місця проживання, роботи, навчання — до і після вчинення злочину; відношення до праці або навчання; обставини, що пом’якшують відповідальність.

Іншими обставинами, які суд може враховувати при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням можуть бути будь-які фактичні матеріали, що тим чи іншим способом характеризують відношення особи до скоєного, до потерпілого, заподіяної шкоди тощо.

3. Рішення про звільнення особи від покарання з випробуванням суд має прийняти за умови, якщо визнає, що таким чином буде досягнута мета покарання, встановлена ч. 2 ст. 50, — виправлення засудженого без застосування реального покарання та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

4. При призначенні покарання з випробуванням обов’язково призначається іспитовий строк тривалістю від одного до трьох років.

5. Підставою звільнення від покарання з випробуванням є те, що протягом визначеного судом іспитового строку особа не вчинила нового злочину і виконує покладені на неї обов’язки. При цьому законодавець не визначає, що новим злочином може бути тільки умисний злочин.

Обов’язковою умовою звільнення особи від покарання з випробуванням є також виконання покладених на неї обов’язків, передбачених ст. 76.