Стаття 72. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення

Нова редакція ст. 72 ККУ з Коментарями.

1. При складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:

1) одному дню позбавлення волі відповідають:

а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту;

б) два дні обмеження волі;

в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

г) вісім годин громадських робіт;

2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають:

а) два дні обмеження волі;

б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.

2. При призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень або вироків у виді виправних робіт або службових обмежень для військовослужбовців складанню підлягають лише строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.

3. Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

4. Додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.

5. Попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув’язнення, може пом’якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

6. Встановлені в частині першій цієї статті правила співвідношення видів покарань можуть застосовуватись і в інших випадках, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

Коментар до ст. 72 КК України

1. Стаття 72 КК встановлює загальне правило і умови переведення різних видів покарань у покарання більш суворого виду, а також визначає покарання, які складанню не підлягають і виконуються самостійно.

2. Попереднє ув’язнення — це позбавлення волі особи, яка вчинила злочин,^ застосоване до неї до набрання вироком законної сили.

Попереднє ув’язнення як запобіжний захід (ст. 155 КПК.) полягає в триманні під вартою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

3. До строку покарання зараховується також:

а) перебування військовослужбовця на гауптвахті;

б) перебування хворого на душевну хворобу в медичному закладі;

в) адміністративний арешт.

4. Цей час зараховується в строк покарання незалежно від того, переривався він чи ні.

5. Заліку в строк певного покарання підлягає час попереднього ув’язнення за цей злочин. Попереднє ув’язнення за іншою справою — не може вважатися частиною відбутого покарання, призначеного за останній злочин, за винятком покарань, призначених за сукупністю.

Інший коментар до статті 72 Кримінального кодексу України

1. Положення ст. 72 детально регламентують правила складання покарань в тих випадках, коли особа засуджується за окремі злочини до різних видів покарань і виникає необхідність їх скласти для визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів або сукупністю вироків. Вони є спільними для обох видів визначення покарань за сукупністю. В раніше діючому законодавстві визначались лише окремі аспекти складання покарань.

У ст. 72 з урахуванням введення нових видів покарань створена, по суті, система взаємозалежності окремих видів покарань. Наприклад, позбавлення волі співставляється з такими видами покарань, ак тримання в дисциплінарному батальйоні, арештом, обмеженням волі, службовим обмеженням для військовослужбовців, виправними роботами. Відповідні співвідношення встановлені і для інших видів покарань. При цьому вказуються конкретні виміри такого співвідношення. Ними повинні керуватись судові органи.

2. Важливим положенням, яке міститься в ч. 1 ст. 72, є положення, згідно з яким при визначенні остаточного покарання в разі засудження винного за окремі злочини до різних видів покарання менш суворе покарання переводиться в більш суворий вид. Отже, остаточно особа засуджується до більш суворого покарання з числа тих, які їй призначались за окремий злочин.

3. У ч. 2 ст. 72 започатковане правило складання таких покарань, як виправні роботи або службові обмеження для військовослужбовців. У разі необхідності складаються лише строки цих покарань. Розміри ж відрахувань із заробітку складанню не підлягають, а обчислюються за кожним вироком самостійно. Наприклад, особа за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки засуджена за ч. 2 ст. 270 до одного року виправних робіт з відрахуванням у доход держави 10% її заробітку. А за самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда ця особа засуджена за ч. 1 ст. 283 теж до одного року виправних робіт з відрахуванням у доход держави 20% заробітку. За правилами, викладеними в ч. 2 ст. 72, остаточне покарання за сукупністю злочинів такій особі може бути обрано у вигляді виправних робіт на строк два роки (повне складення покарання) з відрахуванням на протязі першого року 10% заробітку і на протязі другого року 20% заробітку.

4. За правилами ч. З ст. 72 такі основні покарання, як штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в разі призначення їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків не підлягають складанню з іншими покараннями і виконуються самостійно.

5. Додаткові покарання різних видів завжди виконуються самостійно. В законодавстві не передбачається взагалі можливість складання різнорідних додаткових покарань.

6. Ч. 5 ст. 72 передбачає правила зарахування попереднього ув’язнення в строк покарання. Цей час зараховується із такого розрахунку. У разі засудження особи до позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні, арешту — день за день. При засудженні до службового обмеження для військовослужбовців, виправних робіт — один день за три дні; до обмеження волі — один день за два дні; до громадських робіт — один день за 8 годин. Коли судом обираються інші основні покарання, не перелічені в ч. 1 ст. 72, суд з урахуванням попереднього ув’язнення може пом’якшити покарання або повністю звільнити від його відбування.

Зрозуміло, що утримання особи під вартою, як запобіжний захід, не є покаранням і переслідує зовсім іншу мету. Між тим, знаходження особи в умовах фактичного позбавлення волі спричиняє їй серйозні обмеження, страждання. Саме через це закон і передбачає зарахування цього строку в строк покарання.