Стаття 55. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

Нова редакція ст. 55 ККУ з Коментарями.

1. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п’яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Позбавлення права обіймати певні посади як додаткове покарання у справах, передбачених Законом України “Про очищення влади”, призначається на строк п’ять років.

2. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв’язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

3. При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк – воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу – з моменту набрання законної сили вироком.

Коментар до ст. 55 КК України

1. Позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю є забороною на встановлений законом строк займатися діяльністю чи займати посаду, у зв’язку з якою було вчинено злочин. Це покарання може бути застосоване як основне, на строк від двох до п’яти або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

2. Вказівка у ст. 55 КК на певні посади або певні види діяльності свідчить про те, що суд не може заборонити трудову чи якусь іншу діяльність взагалі, а повинен конкретно вказати посади чи види діяльності, у зв’язку з якими ця особа вчинила злочин і які він забороняє цій особі мати чи виконувати на встановлений строк.

Інший коментар до статті 55 Кримінального кодексу України

1. Позбавлення права обіймати певні посади тягне за собою звільнення засудженого з посади, яку він займав під час вчинення злочину, і позбавлення його на певний строк права займати аналогічні посади на інших підприємствах, в установах чи організаціях.

Позбавлення права займатися певною діяльністю — це заборона засудженому упродовж певного строку займатися тією діяльністю, у зв’язку з якою ним було вчинено злочин.

Під певними посадами розуміється коло посад, які визначені нормативне або мають ідентифікаційні ознаки, що дозволяють точно визначити зміст судової заборони.

Заборона займатися певною професійною діяльністю поширюється на вид діяльності, щодо здійснення якої необхідна професійна підготовка або ця діяльність включає види робіт, що потребують спеціальної підготовки чи дозволяють здійснювати певні дії, приймати рішення, характер яких встановлюється нормативно-правовими актами.

2. Вказаний вид покарання має суттєвий психологічний вплив на засудженого. Основними рисами караного змісту цього покарання є тимчасове позбавлення Гарантованих захистом держави конкретних суб’єктивних прав на певний рід діяльності, на професію та тимчасове обмеження правоздатності, тому що злочинне використання прав та повноважень за посадою ставить під сумнів можливість обіймати таку посаду чи займатись певною діяльністю. Засуджений на досить значний час позбавлений можливості займатись обраною ним справою, “випадає” із звичного для нього середовища, втрачає набутий авторитет, репутацію. Переривається спеціальний трудовий стаж, зменшується оплата праці, наявність судимості у майбутньому може стати перепоною в одержанні нормальної роботи.

При позбавленні права керувати транспортними засобами на строк більше ніж один рік засуджений може бути допущений до такого виду діяльності лише у випадку проходження ним кваліфікаційного випробування після спливу строку покарання, тобто позбавлене право не поновлюється, а здобувається знову.

3. До посад, що забороняються для обіймання засудженим, можуть входити платні і безоплатні, постійні і тимчасові, виборні і ті, що заміщуються за призначенням, керівні і рядові. До переліку діяльності, якої може позбавити суд, відносяться як службова (наприклад, лікарська, ветеринарна тощо), так і не службова (скажімо, керування особистим транспортом).

4. Підставами для призначення судом покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю е такі обставини, коли:

— злочин пов’язаний із займаною посадою, професійною або іншою діяльністю особи і саме цю посаду або цю діяльність використала винна особа при вчиненні злочину;

— характер злочину, особа винного та інші обставини справи свідчать про неможливість збереження за винним права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю.

5. Позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю може бути як основним, так і додатковим видом покарання, і застосовується у випадках, коли це передбачають санкції відповідних статей. Особлива частина Кодексу закріплює практику застосування даного виду покарання в якості основного і додаткового, коли вчинення злочину пов’язане з посадовим станом засудженого або характером його професійної діяльності. Цей вид покарання частіше застосовується до осіб, що вчинили злочини, пов’язані з лікарською або іншою медичною, педагогічною діяльністю, виконанням інженерних обов’язків, а також до осіб, що займають посади, які їм дозволяють приймати юридичне значиш рішення на державній службі, в структурах, де займаються підприємницькою діяльністю.

Всього санкції статей Особливої частини Кодексу передбачають 24 випадки застосування позбавлення права обіймати певну посаду або займатись певною діяльністю як основного виду покарання, та 115 випадків як додаткового. Ч. 1 ст. 175 (невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат) передбачає застосування цього виду покарання в якості як основного, так і додаткового до альтернативного покарання у вигляді позбавлення волі.

6. Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю (ч. 2 ст. 55) може бути застосовано як додаткове покарання і у випадках, коли воно не передбачене в санкціях Особливої частини Кодексу.

Умовами такого застосування є переконання суду в неможливості збереження за винного особою права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю а урахуванням:

— характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв’язку з заняттям певною діяльністю;

— особи засудженого;

— інших обставин справи.

При цьому посилання на ч. 2 ст. 55 у вироку суду є обов’язкових.

Крім того, ст. 77 передбачає застосування як додаткового покарання позбавлення права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.

7. Вид покарання, що розглядається, є строковим. У ч. 1 ст. 55 розмежовані строки основного виду цього покарання — від двох до п’яти років та додаткового — від одного до трьох.

Строк позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, призначений у якості основного покарання, обчислюється з моменту вступу вироку в законну силу. Строк даного виду покарання при його призначенні в якості додаткового до покарання, не пов’язаного з позбавленням або обмеженням волі (штраф, громадські та виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців), або при звільненні від відбування покарання з випробуванням (ст. 77) також обчислюється з моменту вступу вироку в законну силу, тому що саме з цього часу починає здійснюватися потенціал додаткового покарання. Коли таке покарання призначається додатковим до інших видів покарання, що пов’язані з обмеженням або позбавленням волі, строк починає спливати з моменту відбування основного покарання, хоча поширюється на весь час відбування і основного покарання.

Наприклад, за незаконне проведення дослідів над людиною (ч. 2 ст. 142) лікар може бути засуджений до позбавлення волі на 5 років з позбавленням права обіймати керівні посади в лікарських установах, пов’язаних з функціями лікування населення, а також займатись лікарською діяльністю строком на 3 роки. Заборона на зайняття вказаних посад та на вид діяльності діє упродовж всього строку як основного, так і додаткового покарання (в даному випадку упродовж 8 років). Адміністрація установи, де відбуває основне покарання така особа, не може притягувати її до роботи, виконання якої їй заборонено за вироком суду.

8. Засуджена до виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк особа може бути частково або повністю звільнена від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю у разі умовно-дострокового звільнення від відбування основного покарання (ч. 1 ст. 81).

Від цього покарання, як додаткового, може бути звільнена особа, яка відбуває основне покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк, якщо невідбута частина основного покарання їй буде замінена на більш м’яке (ч. 2 ст. 82).

Умовнр-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м’яким щодо позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю, призначеного як основного покарання, законом не передбачені. У той же час, повністю або частково може бути звільнений від позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю у виді як основного, так і додаткового покарання засуджений, що звільняється на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85).

9. Прийнявши рішення про позбавлення права обіймати певні посади, суд має сформулювати у вироку це так, щоб засуджений не мав права займати вказані посади в будь-якій галузі господарювання, а також посади, однакові за характером з тими, використовуючи які він вчинив злочин. Позбавлення права займатися певною діяльністю тягне також заборону для засудженого займати пов’язані з нею посади. Наприклад, директор навчального закладу, засуджений за ч. 2 ст. 134 до позбавлення права обіймати керівні посади в установах, пов’язаних з педагогічною діяльністю, може бути позбавлений також права займатись педагогічною діяльністю весь строк основного покарання та строк додаткового покарання. Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” від 22 грудня 1995 р. № 22 (зі змінами, внесеними постановами від 3 грудня 1997 р. № 12 та від 26 травня 1999 р. № 7) рішення про позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частиш вироку з тим, щоб не виникло ніяких сумнівів при його виконанні.

10. У санкціях чинного Кодексу, за винятком двох статей, не зазначається характер посад або вид діяльності, виконання яких засудженим суд може заборонити.

Серед винятку:

— санкція ст. 286 за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, передбачає як додаткове покарання позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років;

— санкція ст. 287 за випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації передбачає як додаткове покарання позбавлення права обіймати посади, пов’язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів на строк до трьох років.

Відсутність в санкціях Особливої частини Кодексу прямих вказівок на характер посад, види діяльності чи коло підприємств, на роботу в яких може накладатися заборона, підвищує відповідальність суду щодо точного формулювання у вироку цієї міри покарання.

11. Та обставина, що на момент постановлений вироку винна особа вже не займала посаду або не займалася діяльністю, з якими було пов’язане вчинення злочину, не перешкоджає призначенню судом розглядуваного додаткового покарання. В згаданій вище постанові Пленуму Верховного Суду України вказано, що позбавлення права керувати транспортними засобами може бути призначене судом, як додаткове покарання, незалежно від того, що особа вже позбавлена такого права в порядку адміністративного стягнення. Разом з тим, призначити таке додаткове покарання особі, яка не має права керувати транспортними засобами, суд не вправі.

12. Ухилення від відбування розглянутого виду покарання тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 389.