Стаття 44. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності

Нова редакція ст. 44 ККУ з Коментарями.

1. Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Коментар до ст. 44 КК України

1. Притягнення особи до кримінальної відповідальності не завжди є єдиним і найкращим засобом виконання загальних завдань захисту правопорядку.

Іноді досить ефективними можуть бути і міри громадського впливу, а в деяких випадках притягнення особи до кримінальної відповідальності може бути зайвим, непотрібним і без цього можна обійтися.

У таких випадках чинне кримінальне законодавство України передбачає можливість звільнити громадянина, який вчинив злочин, від кримінальної відповідальності.

2. Звільнення від кримінальної відповідальності — це здійснення від імені держави судом чи іншим повноважним органом згідно з кримінальним та кримінально-процесуальним законом відмови від застосування до особи, яка вчинила злочин, заходів кримінально-правового впливу і осуду.

3. Кримінальний закон України передбачає декілька підстав для звільнення від кримінальної відповідальності:

1) Вчинення особою віком до вісімнадцяти років злочину, який не становить великої суспільної небезпеки, з застосуванням до такої особи примусових заходів виховного характеру (ст. 97, 105 КК України).

2) Закінчення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК України).

3) Втрата діянням характеру суспільне небезпечного або особа, що його вчинила перестала бути суспільне небезпечною (ст. 48 КК України).

4) Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК України).

5) Звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки громадській організації або трудовому колективу (ст. 47 КК України).

Особа, яка вчинила злочин, непередбачений певною статтею КК України, може, крім того, бути звільненою від відповідальності також на підставі акту амністії або помилування (ст. 86, 87 КК України).

4. Всі, передбачені законом України, види звільнення від кримінальної відповідальності розподіляються на:

а) безумовні (ст. 45, 46, 48 КК України),

б) умовні (звільнення від кримінальної відповідальності з передачею винної особи на поруки громадській організації або трудовому колективу — ст. 47 КК.

5. В усіх випадках особа може звільнятися від кримінальної відповідальності лише тоді, коли вона вчинила, передбачений КК, злочин. Звільняється особа від кримінальної відповідальності за наявністю передбачених законом підстав рішенням органу дізнання, слідчим, прокурором і судом за порядком, встановленим кримінально-процесуальним законом. Акт амністії чи помилування видається органом вищої державної влади згідно з Конституцією України.

6. Крім загальних підстав звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених ст. 45—49 КК України Кримінальний кодекс передбачає також спеціальні види звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності. Такими спеціальними підставами звільнення від кримінальної відповідальності є:

1) Частина 3 ст. 111 КК — звільнення від кримінальної відповідальності громадянина України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників не вчинив ніяких дій і добровільно заявив органам влади України про свій зв’язок з ними.

2) Частина 3 ст. 369 КК — звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка дала хабар, якщо відносно неї було вчинене вимагання хабара або якщо ця особа після дачі хабара добровільно заявила про те, що сталося.

3) Частина 3 ст. 263 КК — звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка добровільно здала вогнепальну зброю, бойові припаси або вибухові речовини, що зберігались у неї без відповідного дозволу.

4) Частина 4 ст. 307 КК — звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, які вона незаконно придбала, зберігала, перевозила чи пересилала.

5) Частина 4 ст. 309 КК — звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка добровільно звернулася до медичного закладу за поданням медичної допомоги в зв’язку з вживанням наркотичних засобів, за незаконні придбання, зберігання, перевозку і пересилку вжитих нею наркотичних засобів.

Інший коментар до статті 44 Кримінального кодексу України

1. Кримінальний кодекс України передбачає можливість звільнення особи, в діяннях якої містяться ознаки певного злочину, від кримінальної відповідальності. Таким чином, держава відмовляється у певних випадках від засудження особи, якщо вона не заперечує проти звільнення з вказаних підстав.

2. Звільнення особи від кримінальної відповідальності е проявом загальної тенденції розвитку кримінального законодавства у бік пом’якшення відповідальності за менш значні злочини, законодавчим втіленням державного гуманізму, об’єктивно необхідного з точки зору сучасної кримінальної політики, що передбачає можливі шляхи реалізації суспільно-політичних цілей покарання, коли їх можна досягнути не кримінально-правовими засобами.

3. Поняття звільнення від кримінальної відповідальності не можна ототожнювати з відстороненням від відповідальності у зв’язку з відсутністю в діях особи складу злочину або за наявністю обставин, що виключають злочинність діяння. Законом передбачається можливість або обов’язок звільнення від кримінальної відповідальності особи, в діях якої міститься певний склад злочину. Відсутність складу злочину в діях особи виключає можливість звільнення, бо не можна звільняти від кримінальної відповідальності того, хто злочин не вчинив.

4. Звільнення особи від кримінальної відповідальності не можна ототожнювати із звільненням від покарання, в тому числі у зв’язку зі змінами в законодавстві, що виключають кримінальну відповідальність за певні види злочину. Юридична природа звільнення від кримінальної відповідальності полягає в тому, що діяння було злочинним в момент вчинення і залишається таким під час вирішення питання про звільнення. Тому закон (ст. 7і КПК України) передбачає обов’язковий порядок роз’яснення обвинуваченому на досудовому слідстві сутності обвинувачення, підстави його звільнення від кримінальної відповідальвості і орава заперечувати проти закриття справи з цієї підстави. В разі такого заперечення справа направляється з обвинувальним висновком до суду, який і вирішує питання щодо винності особи.

5. Види звільнення від кримінальної відповідальності перелічені у цьому розділі, а саме у зв’язку:

— з дійовим каяттям;

— з примиренням винного з потерпілим;

— з передачею особи на поруки;

— зі зміною обстановки;

— із закінченням строків давності.

Окремо виділені випадки звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону України про амністію чи акта про помилування. Вказані види відрізняються від інших порядком звільнення. Відмова в заведенні кримінальної справи або її закриття на підставі закону про амністію або згідно з актом про помилування на досудовому слідстві та в суді вважається звільненням від кримінальної відповідальності, в інших випадках винесення обвинувального вироку особа звільняється судом за цими підставами від покарання.

6. Специфічні підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності вказані стосовно кожного з видів. У відповідності з принципом індивідуалізації покарання загальними підставами до більшості з них є:

— вчинення злочину вперше (ст. 45—48);

— вчинення злочину невеликої (ст. 45—48) та середньої тяжкості (ст. 47 та 48);

— поведінка особи (щире покаяння, усування заподіяної шкоди тощо (ст. 45—47).

7. Усі види звільнення від кримінальної відповідальності, за винятком передачі винного на поруки, є безумовними. Що стосується звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, то у разі порушення умов передачі на поруки особа притягується до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин (ч. 2 ст. 47).

8. Кримінальний кодекс України передбачає випадки обов’язкового і факультативного звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили діяння, що містять ознаки злочину.

Обов’язковому звільненню від кримінальної відповідальності підлягають особи у зв’язку з закінченням строків давності (ч. 1 та 2 ст. 49) та інші, відносно яких при наявності вказаних у законі підстав застосовується термін “звільняються” (у зв’язку з дійовим каяттям — ст. 45, у зв’язку з примиренням винного з потерпілим — ст. 46). Що стосується звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47) та у зв’язку зі зміною обстановки (ст. 48), а також у зв’язку із закінченням строку давності за особливо тяжкі злочини, що передбачають можливість застосування такої міри покарання, як довічне позбавлення волі (ч. 4 ст. 49), законодавець передбачив факультативність звільнення (“може бути звільнена”), тобто рішення цього питання передав на розсуд суду.

9. Звільнення від кримінальної відповідальності (крім звільнення на підставі закону України про амністію чи акта помилування) здійснюється виключно судом. Порядок звільнення встановлюється КПК України (ст. 7, 7і, Т2, 8).

За своїм змістом інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності означає відсутність відносно неї обвинувального вироку суду, а тому така особа судимою не вважається.