Нова редакція ст. 358 ККУ з Коментарями.

1. Підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов’язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут –

караються штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Складання чи видача працівником юридичної особи незалежно від форми власності, який не є службовою особою, складання чи видача приватним підприємцем, аудитором, експертом, оцінювачем, адвокатом, нотаріусом, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних чи адміністративних послуг, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов’язків, підроблення з метою використання або збуту посвідчень, інших офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, виготовлення підроблених офіційних печаток, штампів чи бланків з метою їх збуту або їх збут чи збут завідомо підроблених офіційних документів, у тому числі особистих документів особи, –

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, –

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

4. Використання завідомо підробленого документа –

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Примітка. Під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи – докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Коментар до ст. 358 КК України

1. Фальшування (підробка) документів посягає на державне управління.

2. Предметом злочину є документи, які видаються державними чи громадськими організаціями, підприємствами, установами і які надають певні права чи звільняють від обов’язків (посвідчення, дипломи, атестати, трудові книжки, лікарняні листки тощо). Предметами цього злочину можуть бути також штампи, печатки та бланки документів.

3. Склад злочину утворюють: а) підробка (фальшування) і б) збут підроблених документів, штампів, печаток. Відповідальність за підробку (фальшування) документів, штампів і печаток не залежить від способу підробки, якості та кількості підробок.

4. Повторна підробка чи збут підробленого документа, а також вчинення діяння групою осіб визнається вчиненим за обтяжуючих обставин і підпадає під ознаки ч. 2 ст. 358 КК.

5. Використання зазнаки підробленого іншими особами документа кваліфікується за ч. З ст. 358 КК.

6. Підробка, збут і використання підроблених документів вчинюється умисно.

7. Відповідальність за підробку, збут і використання підроблених документів настає з шістнадцяти років. Особа, яка підробила документ, не підлягає відповідальності за його використання чи збут, а лише за підробку цього документа за ч. 1 ст. 358 КК.

Інший коментар до статті 358 Кримінального кодексу України

1. Об’єкт злочину – такий самий, як і злочину, передбаченого ст.357 КК: нормальний порядок функціонування установ, підприємств, організацій незалежно від форми власності шляхом збереження і використання достовірної і юридично значущої інформації в документах.

2. Предмет злочину – посвідчення або інший документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, що має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов’язків, а також печатки, штампи та бланки.

Про поняття документів, офіційних документів, печаток, штампів див. п.2 коментаря до ст.357.

Посвідчення – персональний документ з визначеними реквізитами (бланк, номер, фотокартка і підпис володільця, відбиток печатки, підпис уповноваженої особи тощо), який містить відомості про володільця, посвідчує його статус, повноваження.

Іншими документами можуть бути будь-які офіційні папери, які мають встановлені для кожного з них реквізити і які засвідчують певні юридично значущі факти, надають якісь конкретні права або звільняють від якихось конкретних обов’язків. До них належать, зокрема, атестати, свідоцтва, дипломи, лікарняні листки, рецепти, ліцензії, судові рішення, трудові угоди, відомості тощо.

Бланк – аркуш паперу з відбитком кутового або центрального штампа з надрукованим будь-яким способом текстом, який використовується для складання документа. Існують спеціальні бланки суворої звітності, які мають зареєстровані номери (серії) і особливий режим використання.

3. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.358, полягає у вчиненні однієї з таких дій:

– підроблення посвідчення або іншого документа, про який йдеться в диспозиції статті;

– збут підробленого документа;

– виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, а також інших офіційних печаток, штампів чи бланків;

– збут підроблених печаток, штампів чи бланків.

Підроблення може бути таких видів:

– виготовлення повністю фальшивого посвідчення або іншого офіційного документа;

– внесення в дійсне посвідчення або документ неправдивих даних;

– внесення змін у текст посвідчення чи документа, які спотворюють зафіксовані в ньому дані, в тому числі підробка відбитків на них печаток і штампів, вклеювання фотографії особи, яка не є власником даного документа, тощо.

Виготовлення підроблених штампів, бланків та печаток – це незаконне створення форм (кліше) або внесення змін у дійсні штампи, бланки і печатки, що спотворюють зміст реквізитів, які містяться в них. Підробка може здійснюватись як кустарним способом, так і в умовах спеціалізованого підприємства.

Збут підробленого посвідчення або документа чи підроблених штампів і печаток полягає у їхньому відчуженні будь-яким способом (шляхом продажу, обміну, дарування, передачі як оплати боргу тощо) іншим особам. При цьому особа, яка займається збутом, повинна усвідомлювати, що зазначені предмети є підробленими.

4. Злочин вважається закінченим з моменту здійснення однієї з названих у ч.1 ст.358 дій: підробки, виготовлення чи збуту.

5. Частина 2 ст.358 передбачає відповідальність за вчинення злочину повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Повторність визначається як вчинення двох або більше діянь, передбачених диспозицією ч.1 ст.358, якщо ці діяння у своїй послідовності не об’єднувались єдиним злочинним наміром. Тому повторність буде відсутня, коли особа підробила документ і сама ж його збула або коли особа одночасно підробила чи збула кілька документів, печаток, штампів. Немає повторності і тоді, коли злочин є продовжуваним, наприклад зловмисник через деякий час вносить у підроблений ним документ нові неправдиві відомості.

Треба мати на увазі, що дії особи, яка підробила документ, а потім його використала, слід кваліфікувати не як повторність, а як сукупність злочинів, передбачених ч.1 і ч.3 ст.358 КК.

Про ознаку вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. коментар до ст.28.

6. Використання підробленого документа (ч.3 ст.358) може бути здійснено у вигляді його подання уповноваженим особам підприємства, установи чи організації незалежно від форми власності для придбання прав чи звільнення від обов’язків, причому підробка залишається в установі, і т.д. Використання підробки може здійснюватись і в формі її пред’явлення для досягнення якогось результату, наприклад безоплатного проїзду, причому підроблений документ залишається у володінні зловмисника.

Закінченим злочин вважається з моменту подання або пред’явлення підробленого посвідчення, документа незалежно від досягнення чи недосягнення мети.

Заподіяння значної майнової шкоди внаслідок використання підробки за відсутності ознак шахрайства кваліфікується за ч.3 ст.358 та ст.192.

7. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу злочину є мета – використання зазначених предметів як самим підроблювачем, так і іншими особами. Метою використання підробленого предмета з числа зазначених в диспозиції ч.1 ст.358 є прагнення отримати певні права або звільнитись від певних обов’язків.

8. Суб’єкт злочину – осудна особа, яка досягла на момент вчинення злочину 16-річного віку.

Підроблення офіційних документів, вчинене службовою особою, має кваліфікуватися за відповідною частиною ст.366.