Стаття 357. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження

Нова редакція ст. 357 ККУ з Коментарями.

1. Викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, а також здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, –

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації або вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток, –

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

3. Незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом –

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Коментар до ст. 357 КК України

1. Викрадення або знищення пошкодження документів, штампів, печаток посягає на державне управління та авторитет держави.

2. Документом називається письмовий акт, яким підтверджується юридичний факт або яким надаються особі певні права чи яким вона звільняється від певних обов’язків. Законом від 2 жовтня 1992 р. «Про інформацію» документом визнається передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації фіксацією її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або іншому носієві. Штампи і печатки — це прилади оформлення документів.

3. Об’єктивну сторону діяння утворюють: а) викрадення; б) знищення; в) пошкодження чи г) утаювання документів, штампів, печаток.

4. Частина 2 ст. 357 КК передбачає відповідальність за викрадення, пошкодження, знищення або утаювання документів, штампів, печаток у державних чи громадських організаціях, установах або підприємствах, якщо ці дії порушили роботу підприємства, установи чи організації або були вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток.

Частина 3 ст. 357 КК передбачає відповідальність за викрадення будь-яким способом документів (паспорта, диплома, посвідчення тощо) у громадян.

5. Діяння вчинюється умисно, з корисливою метою або з інших особистих спонукань.

6. Відповідальність за викрадення або пошкодження документів, штампів, печаток настає з шістнадцяти років.

Інший коментар до статті 357 Кримінального кодексу України

1. Безпосереднім об’єктом злочину є нормальний порядок функціонування установ, підприємств, організацій незалежно від форми власності завдяки встановленим нормативними актами правилам юридичного посвідчення фактів у документах.

2. Предметом злочину, передбаченого ч.1 ст.357, є офіційні документи, штампи чи печатки; приватні документи; предметом злочину, передбаченого ч.2 цієї статті, – особливо важливі документи, штампи, печатки; злочину за ч.3 ст.357 – паспорт або інший важливий особистий документ.

Приватні документи можуть бути предметом даного злочину, якщо знаходяться на відповідних підприємствах, в установах чи організаціях.

Документ – це передбачена законом матеріальна форма одержання, збереження і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео- чи фотоплівці, на іншому носієві (див. ст.27 Закону України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. зі змінами, внесеними Законом України від 11 травня 2004 р.).

Штампи і печатки – це спеціальні пристрої (форми, кліше), на яких міститься рельєфне чи заглиблене дзеркальне зображення текстів, знаків, малюнків та інших позначок для одержання відбитків на папері, металі, сургучі, воску тощо.

Штампи і печатки використовуються для посвідчення документів, їхнього офіційного характеру разом з найменуванням та іншими реквізитами підприємства, установи, організації та для посвідчення певних фактів, що мають юридичне значення, для пломбування приміщення, вантажів, поштових відправлень, посвідчення сплати коштів тощо.

Офіційними є документи, штампи і печатки, якщо вони видаються чи використовуються на основі нормативних приписів для посвідчення фактів, що мають юридичне значення, державними органами, громадськими організаціями або підприємствами незалежно від форми власності, а також приватними особами, яких наділено відповідними повноваженнями здійснювати функції, пов’язані з посвідченням фактів, що мають юридичне значення.

3. Об’єктивна сторона злочину стосовно офіційних документів та інших предметів виражається в таких діях: викрадення, привласнення, вимагання, заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, знищення, пошкодження, приховування. У ч.3 ст.357 способи заволодіння документами не конкретизуються.

Щодо п’яти перших способів незаконного заволодіння документами див. коментарі до ст.185, 186, 187, 189, 190, 191 КК.

Викрадення документів чи незаконне заволодіння ними, поєднане з насильством, вимагає додаткової кваліфікації за відповідними статтями КК.

Знищення – приведення документів, штампів, печаток у такий стан, в якому вони повністю втрачають властивість бути носієм зафіксованої в них інформації (спалювання, розбиття, розривання, поміщення в агресивні хімічні середовища, стирання звуко- або відеозапису, переформатування жорсткого диску комп’ютера тощо).

Пошкодження – приведення документа, штампа, печатки в стан, непридатний для подальшого використання за своїм призначенням, або в стан часткової втрати зафіксованої у них інформації.

Приховування – таємне переміщення документів, печаток, штампів з належного їм місця в інше місце, що унеможливлює їх використання за цільовим призначенням у потрібний час.

Дії особи, у якої виявлено офіційний документ, штамп чи печатку, у разі її обізнаності щодо предмета, який вона зберігала (заздалегідь обіцяла його зберігати), є співучастю у вчиненні злочину, передбаченого ст.357, у виді пособництва.

4. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї з зазначених вище дій.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони є корисливий мотив або інші особисті інтереси особи, що вчинила зазначені дії. Що ж до ч.3 ст.357, то мета злочину повинна бути спрямована саме на заволодіння одним із перелічених предметів. В іншому випадку буде мати місце викрадення чужого майна.

6. Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку, а у випаду заволодіння зазначеними предметами – службова особа, в обов’язки якої входить посвідчення чи зберігання офіційних документів, штампів і печаток.

7. Частина 2 ст.357 встановлює відповідальність за здійснення передбачених ч.1 ст.357 злочинів з кваліфікуючими ознаками:

– якщо вони потягли за собою порушення роботи підприємства, установи чи організації;

– якщо вони вчинені щодо особливо важливих документів, штампів, печаток.

Порушення роботи підприємства, установи чи організації означає неможливість виконання ними повністю чи частково певних дій, наприклад засвідчувати договори у нотаріальному порядку, здійснювати фінансово-господарську діяльність тощо.

Питання про визнання документа особливо важливим слід вирішувати в кожному конкретному випадку з урахуванням важливості фактів, що засвідчені в документі, розміру матеріальних збитків від втрати такого документа, штампа, печатки, можливої моральної шкоди тощо. Наприклад, до особливо важливих належать гербові печатки, судові справи, договори, особові справи працівників тощо.

8. Частина 3 ст.357 передбачає відповідальність за незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом особи чи іншим важливим особистим документом.

Паспорт – документ, що посвідчує особу власника і його належність до певної держави (громадянство).

Інші важливі особисті документи – це документи, що засвідчують встановлені важливі факти і події в житті особи (диплом про закінчення навчального закладу, свідоцтво про народження, трудова книжка, посвідчення про почесне звання), а також документи, що надають певні права або звільняють від обов’язків.

Під будь-яким способом варто розуміти можливі варіанти розкрадання, зазначені в диспозиції ч.1 ст.357 КК.