Нова редакція ст. 356 ККУ з Коментарями.
Самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника, –
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.
Коментар до ст. 356 КК України
1. Самоправство є найзагальнішим видом злочинного діяння, оскільки будь-який злочин є самовільним, всупереч установленому законом порядку, вчиненням певних дій, правомірність яких оспорюється.
2. Склад злочину утворюють самоправні дії, якими заподіяна значна шкода державним або громадським інтересам чи охоронюваним правом інтересам окремих громадян. Значна шкода може бути матеріальною (заподіяння збитків на значну суму, пошкодження майна на значну суму тощо) чи моральною (перешкоджання вступу до навчального закладу, проведенню весілля тощо). Якщо заподіяна при самоправстві шкода утворює окремий склад злочину, то вчинене містить сукупність цих злочинів (наприклад, статті 121, 194 і ст. 356 КК України).
3. Самоправство вчинюється умисно. Сумлінна помилка особи щодо правомірності її дій виключає кримінальну відповідальність.
4. Відповідальність за самоправство настає з шістнадцяти років.
Інший коментар до статті 356 Кримінального кодексу України
1. Об’єктом злочину є суспільні відносини, які виникають у сфері прийняття управлінських рішень.
2. Об’єктивна сторона коментованого складу злочину має місце за наявності сукупності наступних ознак:
– самовільні дії вчиняються всупереч встановленому законом порядку;
– правомірність цих дій оспорюється окремим громадянином або юридичною особою;
– внаслідок вчинення цих дій заподіюється значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника;
– має місце причинний зв’язок між діями винуватої особи і шкідливими наслідками.
Самовільність вчинення дій означає, що особа на свій розсуд реалізує своє дійсне або удаване право і, знаючи встановлений порядок вчинення відповідних дій, свідомо цей порядок порушує.
Оспорюваність правомірності дій означає, що інша особа (фізична чи юридична) вважає ці дії неправомірними і у будь-якій формі відкрито і зрозуміло для самоправця не погоджується з цими діями, оскаржує їх, робить спроби перешкодити їх здійсненню. Форма оспорювання може бути як нормативно передбаченою (скарга, заява, позов), так і неформальною, побутовою. У той же час, коли дії самоправця не викликають заперечень, злочинне самоправство відсутнє.
Склад злочину належить до матеріальних. Він визнається закінченим з моменту настання наслідків – заподіяння самовільними діями значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
Поняття значної шкоди є оціночним і її встановлення має провадитися в кожному окремому випадку з урахуванням обставин конкретної справи. При визначенні значної шкоди можна орієнтуватись на п.2 примітки до ст.185. Відповідальність за самоправство, яким не заподіяно значної шкоди, передбачається ст.186 КУпАП.
Самоправство може супроводжуватись заподіянням різних видів шкоди (тілесних ушкоджень, матеріальних збитків тощо), відповідальність за нього передбачена іншими статтями КК. У таких випадках дії зловмисника повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ст.356 та відповідною статтею КК.
3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю прямого умислу у винного щодо вчинення самовільних дій та, як правило, прямим або евентуальним умислом щодо наслідків цих дій.
Мотиви вчинення самоправства не впливають на кваліфікацію вчиненого, хоча можуть враховуватися судом при визначенні покарання.
Добросовісна помилка особи щодо законності своїх дій виключає її відповідальність за самоправство.
4. Суб’єкт злочину – осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16 років.
Якщо такі дії вчинено службовою особою з перевищенням своїх повноважень, вони мають кваліфікуватися за відповідною частиною ст.365.