Нова редакція ст. 333 ККУ з Коментарями.
1. Порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, –
карається штрафом від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Те саме діяння, вчинене повторно або організованою групою, –
карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Коментар до ст. 333 КК України
1. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 4 березня, 1993 р. «Про перелік видів сировини, матеріалів, обладнання і технологій, що можуть використовуватися для створення зброї, військової та спеціальної техніки, вивезення яких за межі України може здійснюватися лише за спеціальним дозволом органів», склад злочину утворює вивіз за межі України таких матеріалів, сировини або обладнання без належного дозволу Урядової комісії з експортного контролю.
2. Вивіз за межі України заборонених матеріалів, сировини чи обладнання вчинюється умисно.
3. Відповідальність за діяння, передбачене ст. 333 КК, настає з шістнадцяти років.
Інший коментар до статті 333 Кримінального кодексу України
Об’єкт злочину – встановлений законодавством України порядок здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.
Предмет злочину – товари, що при їх міжнародних передачах підлягають державному експортному контролю.
Закон України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” від 20 лютого 2003 р. № 549-ІV у ст.1 розділу 1 визначив, що до товарів військового призначення належать:
– вироби військового призначення – озброєння, боєприпаси, військова та спеціальна техніка, спеціальні комплектуючі вироби для їх виробництва, вибухові речовини, а також матеріали та обладнання, спеціально призначені для розроблення, виробництва або використання зазначених виробів;
– послуги військового призначення – надання іноземним юридичним чи фізичним особам в Україні або за її межами послуг, у тому числі посередницьких (брокерських), у сфері розроблення, виробництва, будівництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, демілітаризації, знищення, збуту, зберігання, виявлення, ідентифікації, придбання або використання виробів чи технологій військового призначення, а також надання зазначеним юридичним особам іноземної держави чи її представникам або іноземцям послуг з фінансування таких робіт;
– технології військового призначення – спеціальна інформація в будь-якій формі (за винятком загальнодоступної інформації), необхідна для розроблення, виробництва або використання виробів військового призначення та надання послуг військового призначення. Ця інформація може надаватися у формі технічних даних або технічної допомоги:
– технічні дані – проекти, плани, креслення, схеми, діаграми, моделі, формули, специфікації, програмне забезпечення, посібники та інструкції, розміщені на папері або інших носіях інформації, у тому числі й електронних;
– технічна допомога – проведення інструктажів, надання консультацій, здійснення заходів з метою підвищення кваліфікації навчання, практичного освоєння методів роботи;
– базові технології – технології, які визначають принципи роботи і використання техніки, та елементи технологій, без яких військова техніка не може бути створена і використана.
Товари подвійного призначення – це окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально не призначені для військового використання, а також: роботи і послуги, які пов’язані з ними і які крім цивільного призначення можуть бути використані у військових або терористичних цілях чи для розроблення виробництва, використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв, у тому числі окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бактеріологічних, біологічних та токсичних препаратів.
Порядок здійснення міжнародних передач вищеперелічених товарів, що підлягають державному експортному контролю, регулюється Законом України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” від 20 лютого 2003 р.
Відповідно до Положення про державну службу експортного контролю України, затвердженого Президентом України 17 квітня 2002 р. № 342/2002, списки конкретних видів цих товарів розробляються цією службою та затверджуються КМУ.
Для здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, необхідний дозвіл (висновок) Державної служби експортного контролю України, який проводить експертизу документів, які подаються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними суб’єктами господарської діяльності, і приймає рішення про надання (чи ненадання) дозволу щодо здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають експортному контролю.
Закон України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” визначає, що до документів, відповідно з якими здійснюється міжнародна передача товарів, що підлягають державному експортному контролю, відносяться:
– дозвіл – документ на право експорту чи імпорту таких товарів;
– висновок – документ на право тимчасового ввезення або вивезення товарів, їх транзит, здійснення переговорів про передачу таких товарів до держав, стосовно яких встановлено ембарго на їх поставку;
– документ про гарантію – письмове зобов’язання уповноваженого на це державного органу України або іноземної держави щодо використання вказаних товарів лише у заявлених цілях, а також інші документи, що перелічені в законі.
Об’єктивна сторона злочину полягає у порушенні встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.
Порушення вказаних правил можуть знайти свій вираз у тому, що такі товари не пройшли державного експортного контролю або суб’єкти не одержали дозволу цього контролю, висновку або документа про гарантії; або одержали такий дозвіл незаконно, шляхом представлення підроблених документів, за що відповідальність для службової особи настає за сукупністю вчиненого за ст.333 КК і за службове підроблення (ст.366). Приватна особа в таких випадках підлягає відповідальності за ст.333 і за ст.358 – “Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів”.
Такий дозвіл може бути отриманий шляхом зловживання службовим становищем, коли винна особа підлягає відповідальності за ст.333 та ст.364.
У тому разі, коли при порушенні порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, стороннім особам розголошуються відомості, що становлять державну таємницю, відповідальність для особи, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, настає і за ст.328 – “Розголошення державної таємниці”.
Якщо ж при цьому особа навмисно діяла на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, вона підлягає відповідальності за державну зраду (ст.111).
Аналізований злочин може бути вчинений як на території України, так і за її межами і буде закінченим з моменту передачі адресату товарів, що підлягають експортному контролю, в порушення порядку здійснення таких передач.
Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел: винна особа усвідомлює, що вона здійснює міжнародну передачу товарів військового або подвійного призначення, які підлягають державному експортному контролю, в порушення встановленого порядку такої передачі і бажає зробити саме так.
Мотиви і мета при цьому, як правило, є корисливими, але можуть бути й іншими (заздрість, помста тощо) і на кваліфікацію не впливають.
Суб’єкт злочину – загальний, тобто фізична осудна особа (або обмежено осудна особа), що досягла 16-річного віку.
Це може бути як приватна особа, яка взагалі не має права здійснювати міжнародні передачі товарів, що підлягають державному експортному контролю, так і особа, яка має право на вчинення таких дій, але порушує при цьому встановлений порядок такої діяльності.
Частина друга ст.333 передбачає відповідальність за те саме діяння, вчинене повторно або організованою групою (див. коментар до ч.3 ст.28 та до ст.32).