Нова редакція ст. 324 ККУ з Коментарями.
Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, –
карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
Коментар до ст. 324 КК України
1. Стаття 324 КК охороняє здоров’я неповнолітніх.
2. Знаряддями посягання на здоров’я неповнолітніх є лікарські та інші медичні засоби, що використовуються у народній та офіційній медичній практиці, які: а) викликають одурманювання і б) не є наркотичними засобами або психотропними речовинами. До них належать: димедрол, еленіум, ефедрин, реланіум, а також різні аерозолі, що викликають одурманювання у разі вживання їх у перебільшених дозах, всілякі зілля у суміші з алкогольними напоями тощо.
3. Втягненням у вживання цих засобів визнається будь-який вплив на потерпілого — пропозиція, примус, обман тощо.
4. Відповідальними за таке діяння за цією статтею є лише дорослі особи.
Інший коментар до статті 324 Кримінального кодексу України
1. Суспільна небезпека схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих речовин полягає у зневажливому ставленні дорослих до здоров’я підростаючого покоління людей. Таке схиляння виявляється у втягненні підлітків до зловживання згаданими засобами з подальшими шкідливими для суспільства наслідками (збільшення кількості неповнолітніх, які страждають токсикоманією; поширення серед осіб цієї категорії токсикотизму, проявлення з їх боку на цьому ґрунті деліквентної поведінки тощо).
2. Предметом злочину є одурманюючі речовини, що не є наркотичними чи психотропними або їх аналогами. Під одурманюючими речовинами як хвороботворним фактором розуміють різні природні речовини, продукти промислової і побутової хімії, сильнодіючі лікарські засоби, котрі при певному дозуванні викликають затьмарення свідомості (сп’яніння), а при зловживанні – токсикоманію. До природних одурманюючих засобів відносяться речовини, які отримують з таких отруйних рослин, як блекота, беладонна, болиголов крапчатий, дурман, мандрагора тощо. Одурманюючими хімічними продуктами є токсичні лаки, фарби, аерозолі тощо. До сильнодіючих лікарських засобів, що викликають одурманювання, відносяться медикаменти, які включені Фармакопейним комітетом МОЗ України до списку “Б” і щодо яких здійснюється медично-правовий контроль (наприклад, димедрол, теофедрин, еленіум, реланіум тощо).
3. Об’єктивна сторона злочину полягає у діях, спрямованих на збудження у неповнолітніх прагнення до вживання відповідної одурманюючої речовини. За своїм характером ці дії аналогічні діянням, описаним при характеристиці складу злочину, передбаченого ст.315. У всіх випадках вони пов’язані не з примусом, а з переконанням неповнолітніх прийняти рішення про фактичний прийом будь-яким способом одурманюючого засобу. Переконання може виявлятися у формі умовляння особи вжити цей засіб, глузування з її нерішучості, погрози розірвати з нею стосунки у майбутньому тощо.
Якщо винний у процесі схиляння неповнолітнього до споживання одурманюючого засобу застосовує фізичне насилля, то в залежності від його характеру скоєне кваліфікується за правилами про сукупність злочинів – за ст.126, 127 чи 324.
Злочин вважається закінченим з моменту скоєння дій, в яких виявляється схиляння неповнолітнього до вживання одурманюючої речовини незалежно від того, чи вжив він її насправді.
4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом: винний усвідомлює, що здійснює вказані у ст.324 дії, і бажає їх здійснення. Мотиви і мета при цьому не мають значення для кваліфікації скоєного. Якщо винний у процесі схиляння неповнолітньої до вживання одурманюючого засобу намагається зґвалтувати її, то скоєне потрібно кваліфікувати за ч.2 ст.14 та ст.152, 324.
5. Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18-річного віку.