Стаття 32. Повторність кримінальних правопорушень

Нова редакція ст. 32 ККУ з Коментарями.

1. Повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

2. Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного кримінального правопорушення, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним кримінально протиправним наміром.

3. Вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

4. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

Коментар до ст. 32 КК України

1. Повторністю називається вчинення двох чи більше різночасове злочинів у випадках, передбачених законом.

У широкому розумінні повторність — повторення, здійснення чого-небудь двічі, вдруге чи другий раз.

2. Повторність як множина має такі ознаки:

— вчинення двох або більше злочинів однією особою.

Не створює повторності вчинення двох чи кілька дій, які є об’єктивною стороною одного злочину.

Наприклад, придбання зберігання чи виготовлення зброї (ст. 263 КК України).

Не створюють повторності кілька тотожних епізодів одного злочину, охоплених одним наміром, який називається продовжуваним.

Не створюють повторності злочини:

а) за якими закінчилися строки кримінальної відповідальності;

б) за якими знята чи погашена судимість.

3. Повторність утворюють злочини юридичне подібні, або такі ж самі.

Наприклад, у примітці до ст. 185 КК вказується, що розкрадання чужого майна буде повторне, якщо раніше особа вчинила такий же злочин, чи злочин, передбачений статтями 185-186, 189-191 КК або ст. 187, 262 КК.

у багатьох статтях КК передбачається відповідальність більш сувора за вчинення цього злочину повторно.

Наприклад,

— зґвалтування особою, яка раніше вчинила такий злочин – ч. 2 ст. 152 КК;

— розкрадання чужого майна, вчинене повторно — ч. 2 ст. 185-187, 189, 190, 191 КК.

4. Повторність утворюють злочини, вчинені в різний час, послідовно, а неодноразово.

5. Повторність злочинів — це вчинення діяння у випадках, передбачених законом.

Так шахрайство після розбою буде повторним, а розбій після шахрайства — ні;

зґвалтування після зґвалтування буде повторним, а тілесне ушкодження після такого ж злочину повторним не буде, оскільки таке законом не передбачено.

6. Для повторності немає значення чи була особа, яка вчинила кілька злочинів, засуджена за якийсь із них.

Повторність має місце як у тому випадку, коли особа не була засудженою (така повторність передбачена у ст. 185—191 КК, і багатьох інших), а також і у випадках, коли за один із злочинів особа була засуджена (Див.: п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності».— Постанови Пленуму Верховного Суду України.- Київ, 1993.- С. 247-248).

7. Повторність від продовжуваного злочину відрізняється тим, що при повторності злочинний намір учинити злочин в особи виникає кожен раз окремо стосовно кожного епізоду, кожної дії, тоді як при продовжуваному злочині всі дії охоплені одним злочинним наміром (умислом).

Від сукупності злочинів повторність відрізняється тим, що повторність — це один злочин, і кваліфікується за однією кримінально-правовою нормою.

При сукупності — кожен злочин кваліфікується за певною окремою нормою самостійно.

Повторність злочинів — це завжди злочин, що має, як правило, значення кваліфікованої обставини.

Така повторність у ст. 185-191, 152, 308, 312 КК та інших.

Сукупність злочинів такою ознакою не буває.

8. Згідно з п. 1 ст. 67 КК вчинення злочину особою, що раніше вчинила якийсь злочин, як обставина, що обтяжує відповідальність, відноситься в рівній мірі як до повторності, так і до сукупності злочинів.

Повторність як обставина, що обтяжує відповідальність, має два види:

а) загальна повторність — п. 1 ст. 67 КК відносно всіх злочинів;
б) спеціальна повторність передбачена у статтях Особливої частини КК.

Оскільки у статтях Особливої частини КК повторність уже врахована законодавцем, то при призначенні покарання судом загальна повторність уже не повинна братись до уваги.

Тобто конкуренція загальної і спеціальної повторності вирішується на користь спеціальної повторності.

9. Сукупність і повторність злочинів — це різні юридичні явища, які частково збігаються.

При ідеальній сукупності повторність неможлива, оскільки у цьому випадку злочин одиночний, один.

При реальній сукупності збіг сукупності і повторності можливий, наприклад, учинення крадіжки після хуліганства буде повторністю за ч. 1 ст. 67 КК, але в багатьох інших випадках повторність не утворює сукупності: наприклад, всі випадки повторного розкрадання майна кваліфікуються як один злочин за ч. 2 статей 185—191, 192 КК.

Інший коментар до статті 32 Кримінального кодексу України

1. Повторне вчинення злочину — це свідоцтво підвищеної суспільної небезпеки особи і тому воно завжди розглядається як обтяжуюча обставина.

Узагальнюючи основні характеристики поняття повторності, можна зробити висновок, що це один із видів множинності злочинів і визнається таким у випадках скоєння злочинних діянь:

— одноосібне або у групі;

— двох і більше;

— самостійних;

— вчинених у різний час;

— незалежно від характеру, закінченості або незакінченості та судимості за перше з них.

В юридичній літературі визначається декілька видів повторності, серед яких найбільш поширеними є:

— загальна, тобто вчинення нового злочину після будь- якого;

— спеціальна — це вчинення нового умисного злочину, аналогічного попередньому;

— родова — вчинення нового умисного злочину, іншого по формі, але такого, що співпадає з попереднім по об’єкту посягання та формі вини.

2. Перший вид повторності передбачає вчинення будь-якого злочину, що не співпадає з попереднім за об’єктом посягання та формою вини. Наприклад, умисне заподіяння тілесного ушкодження (ст. 121—125) після порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту (ст. 276).

Така повторність розглядається лише як обставина, обтяжуюча покарання відповідно до ст. 67, без відповідних змін у кваліфікації злочинного діяння.

3. Другий (спеціальний) вид повторності, який законодавче сформульовано в ч. 1 ст. 32, має місце у випадках вчинення злочинів “передбачених тією самою статтею або частиною статті”, тобто повторного вчинення аналогічного кримінального правопорушення, яке виступає кваліфікуючою ознакою щодо останнього складу злочину. В Особливій частині Кодексу спеціальна повторність зустрічається понад шістдесят разів.

Наприклад, повторне фіктивне підприємництво кваліфікується за ч. 2 ст. 205, а умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком передбачених ст. 116— 118, — за п. 13 ч. 2 ст. 115. При цьому у разі відсутності інших кваліфікуючих ознак всі дії винного кваліфікуються лише за відповідною частиною статті Особливої частини Кодексу, яка передбачає повторність, як кваліфікуючу ознаку.

4. Родовий вид повторності спеціально обумовлюється у примітках до статей або безпосередньо у самих статтях Кодексу. Напиклад, приміткою до ч. 2 ст. 185 передбачена повторність крадіжки, додатково вказано, що “… у статтях 185, 186 та 189—191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу”.

У ч. 2 ст. 152 спеціально обумовлено що вчинення злочинів, передбачених ст. 153—155 розглядається як кваліфікуюча ознака у випадках повторного скоєння зґвалтування.

Тобто, вчинення злочину, передбаченого іншою статтею Кодексу, в спеціально обумовлених випадках посягання на спільний родовий об’єкт (у першому випадку — власність, а у другому — статева свобода та статева недоторканність особи) також тягне за собою повторність як кваліфікуючу ознаку.

5. Повторність, передбачена ч. 1 ст. 32, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, поняття якого законодавчо закріплено в ч. 2: два або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром.

Продовжуваний злочин, таким чином, має слідуючі ознаки:

— це єдине по суті злочинне діяння;

— складається з кількох формально «амостійних, розділених між собою у часі, складових діянь;

— спрямований на досягнення конкретно визначеної мети і об’єднаний одним злочинним наміром.

Класичним прикладом продовжуваного злочину є послідовне викрадання виробу по складових частинах (годинника, велосипеда тощо). При повторності ж злочинний намір та мета формуються кожного разу окремо.

Продовжуваний злочин слід відрізняти від триваючого, оскільки перший може перериватись у часі, а останній е безперервним і вчиняється протягом тривалого часу. Характерні приклади триваючих злочинів: носіння вогнепальної чи холодної зброї (ст. 263), проституція (ст. 303).

6. Повторність виключається також у випадках, коли особу за раніше вчинений злочин на законних підставах звільнено від кримінальної відповідальності. Відповідно до ст. 44—49 таке звільнення може мати місце лише у зв’язку з:

— дійовим каяттям;

— примиренням винного з потерпілим;

— передачею особи на поруки;

— із зміною обстановки;

— із закінченням строків давності.

Повторність не враховується і у випадках погашення або зняття судимості (ст. 89—91), а також на підставі закону про амністію чи акта помилування (ст. 85—87).

У ч. 2 ст. 44 підкреслено, що звільнення винних осіб від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом.