Нова редакція ст. 314 ККУ з Коментарями.
1. Незаконне введення будь-яким способом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в організм іншої особи проти її волі –
карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
2. Ті самі дії, якщо вони призвели до наркотичної залежності потерпілого або вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 306-312 та 314-318 цього Кодексу, або вчинені щодо двох чи більше осіб, або якщо вони заподіяли середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому, –
караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебуває в безпорадному стані, чи вагітної жінки, або якщо вони були пов’язані з введенням в організм іншої особи особливо небезпечних наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також якщо внаслідок таких дій настала смерть потерпілого, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
Коментар до ст. 314 КК України
1. Засобами вчинення цього злочину проти здоров’я є застосування обману, примусу, насильства, оскільки лише таким чином можуть бути введеними в організм іншої особи наркотики проти її волі.
2. Спосіб введення в організм іншої особи наркотиків і вид наркотичного засобу чи психотропної речовини на відповідальність і кваліфікацію злочину не впливають.
3. Склад злочину утворює лише незаконне введення в організм іншої людини наркотичних засобів або психотропних речовин. Введення цих засобів і речовин в організм іншої особи лікарем, навіть і проти волі хворого (без його згоди), з метою лікування складу злочину не містить.
4. Примусове введення в організм іншої особи наркотичних засобів або психотропних речовин визнається кваліфікованим, якщо воно призвело до абстиненції потерпілого (до наркотичної залежності), чи було вчинене повторно, чи особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306-312, 314-318 КК, або вчинене щодо двох чи більше потерпілих, або якщо цим були заподіяні потерпілому тяжкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження (ст. ст. 121, 122 КК України), і кваліфікується за ч. 2 ст. 314 КК.
5. Діяння визнається вчиненим при особливо обтяжуючих обставинах, якщо примусове введення в організм іншої особи наркотичних засобів чи психотропних речовин було вчинене щодо неповнолітнього або особи, яка перебуває у безпорадному стані чи вагітної жінки, або якщо в організм іншої особи були введені особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини, а також якщо внаслідок такого примусу настала смерть потерпілого, діяння кваліфікується за ч. З ст. 314 КК.
6. Примусове введення в організм іншої особи наркотиків вчинюється умисно.
7. Відповідальність за примусове незаконне введення наркотиків в організм іншої особи настає з шістнадцяти років.
Інший коментар до статті 314 Кримінального кодексу України
1. Підвищена суспільна небезпека злочину полягає в тому, що внаслідок насильницького введення наркотиків, психотропів або їх аналогів не лише зростає кількість наркоманів, токсикоманів, а й нерідко потерпілі зазнають тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, в окремих випадках такі діяння призводять до їх смерті.
Відповідальність за ст.314 настає за незаконне введення будь-яким способом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в організм іншої особи проти її волі. Це можуть бути насильницькі ін’єкції, примус до споживання вказаних засобів чи речовин.
2. Мотиви незаконного введення в організм іншої особи наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів значення для відповідальності не мають.
3. Об’єктом злочину є відносини у сфері охорони здоров’я, що забезпечують порядок введення медичними працівниками наркотичних чи психотропних лікарських засобів в організм людини без її згоди (наприклад, при важких травмах, пораненнях, пологах, до чи після операції). Предметом злочину можуть бути тільки наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, що вводяться в організм іншої особи проти її волі.
4. Об’єктивна сторона злочину за ст.314 характеризується протиправною наркотизацією іншої особи. Загальна ознака цих дій – введення в організм людини проти її волі вказаного засобу або речовини.
Під протиправною наркотизацією розуміється фізичний чи психічний примус особи або її обман, що забезпечують введення в організм згаданих речовин.
Психічне насильство полягає в загрозі негайно застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя та здоров’я потерпілого, з метою введення в його організм наркотика чи психотропа.
Фізичне насильство – це насильницькі дії: нанесення побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень, фізичне утримання потерпілого з одночасним введенням в його організм наркотика чи психотропа шляхом ін’єкції тощо.
Психічне та фізичне насильство здійснюються винним з метою придушити волю потерпілого.
Обман – це введення потерпілого в оману щодо дій, які вчиняє винний.
Злочин вважається закінченим з моменту, коли в організм іншої особи всупереч її волі введені наркотик, психотроп або їх аналог. У випадку, коли особу не вдалося піддати насильницькій наркотизації, наприклад внаслідок фізичного опору, діяння має кваліфікуватись як замах на такий злочин за ст.14 та 314.
5. Суб’єкт злочину – особа, що досягла 16-річного віку.
6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом щодо насильницької наркотизації і необережністю щодо наслідків, передбачених ч.2 і 3 цієї статті. Якщо винний примушує потерпілого до введення в його організм одурманюючих речовин або допінгу, скоєне, у залежності від наслідків, кваліфікується як злочин проти життя та здоров’я особи.
7. Кваліфікуючою ознакою за ч.2 ст.314 є вчинення:
– насильницької наркотизації, що призвела до наркотичної залежності потерпілого;
– злочину повторно;
– злочину особою, яка скоїла раніше один із злочинів, передбачених ст.306-312 та 314-318;
– насильницької наркотизації щодо двох чи більше осіб;
– дій, що заподіяли середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому.
Під наркотичною залежністю розуміється стан особи, який характеризується хворобливою пристрастю до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, що виникла внаслідок їх незаконного введення в її організм. Вирішуючи питання про те, чи призвело до наркотичної залежності потерпілого незаконне введення в його організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, слід виходити як з обставин справи, так і з висновку експерта.
Повторність стосовно даного злочину – це насильницька наркотизація вдруге і більше разів за умови, що не збігли строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за раніше вчинені такі дії чи строки погашення судимості.
Кваліфікуючі ознаки – вчинення інших злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, про які йдеться в ч.2 ст.314; вони аналогічні ознакам, розглянутим у коментарі до ст.307.
Незаконне введення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в організм двох і більше осіб має місце у випадках, коли такі дії охоплюються єдиним умислом винного і вчиняються, як правило, в одному й тому ж місці і без значного розриву в часі. У даному разі мова йде про один злочин, а не про два і більше. Коли незаконне введення було здійснено стосовно двох чи більше осіб у різні моменти і не охоплювалось єдиним умислом, має місце повторність. Тому такі діяння кваліфікуються також за ч.2 ст.314, однак за зазначеною кваліфікуючою ознакою. Введені двом або більше особам одні й ті ж засоби чи різні, значення не має.
Якщо одному з потерпілих введено наркотичні засоби чи психотропні речовини, а другому з якихось причин не вдалося це зробити, діяння підлягають кваліфікації за ч.1 ст.314, а також за ст.14 і ч.2 ст.314.
За частиною 2 ст.314 настає відповідальність і в разі, коли при незаконному введенні наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів потерпілому спричиняються середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, характер яких визначається судово-медичною експертизою на підставі Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як і в справах про злочини, передбачені ст.121 чи 122.
Слід мати на увазі, що характер і тяжкість тілесних ушкоджень мають визначатись не як результат застосованого насильства взагалі, а безпосередньо від введених в організм наркотику чи психотропної речовини. Причинний зв’язок має місце в даному разі саме між незаконним введенням наркотиків проти волі потерпілого і наслідками, які настали.
Наслідком таких дій може бути, наприклад, тяжке отруєння від введених в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, розлад мозкового кровообігу, втрата свідомості, колапс тощо. Похідний наслідок може проявлятися у втраті руки чи ноги через гангрену, в перериванні вагітності, зараженні СНІДом тощо.
Заподіяння потерпілому зазначених тілесних ушкоджень в разі насильницьких дій, які передували незаконному введенню в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, є не конструктивною ознакою об’єктивної сторони даного злочину, а лише способом примушування, який застосовує винна особа з метою подолати опір потерпілого. Такі дії не знаходяться в безпосередньому причинному зв’язку з наслідками, які настали чи могли настати від незаконного введення в організм зазначених речовин, тому їх слід додатково кваліфікувати за ст.121, 122, 125 або ч.2 ст.126.
Призначення судово-медичної експертизи для визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень в таких справах є обов’язковим.
8. До особливо кваліфікуючих ознак злочину (ч.3 ст.314) відносяться:
– обставини, що відображають особливості потерпілого (його неповноліття; безпорадний стан, викликаний хворобою, втратою свідомості тощо; вагітність);
– прояв, що відображає особливо небезпечні властивості незаконно введеного наркотичного засобу, психотропної речовини або їх аналога – їх включення до списків № 1 та 2 таблиці I Переліку;
– прояв, що стосується наслідків посягання, – смерть потерпілого.
Неповнолітніми слід вважати осіб віком до 18 років. Винний повинен усвідомлювати, що вчиняє насильницьку наркотизацію щодо неповнолітнього. Це означає, що йому або відомо про неповнолітній вік потерпілого, або ж за обставинами справи він міг і повинен був таке передбачати. Якщо дані обставини належним чином не з’ясовані, відповідальність має бути визначена (за відсутності інших кваліфікуючих ознак) лише за ч.1 ст.314.
Аналогічним чином така усвідомленість повинна мати місце і в випадках, коли насильницька наркотизація застосовується до вагітної жінки. Підвищена небезпечність таких дій полягає в тому, що внаслідок введення в організм вагітної жінки наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів може мати місце залежність народженої дитини від наркотиків.
Безпорадний стан характеризується тим, що потерпілі за своїм психічним чи фізичним станом не можуть розуміти характеру і наслідків дій, які щодо них вчиняються, або не можуть чинити опір таким насильницьким діям. Це може бути в силу різних причин: як через хворобливий або непритомний стан, так і через малолітній вік, різні фізичні вади чи розлад душевної діяльності.
Для визначення насильницької наркотизації, вчиненої з використанням безпорадного стану, не має значення, чи винний призвів до такого стану потерпілу особу, чи вона знаходилась в безпорадному стані незалежно від його дій. Проте слід мати на увазі, у таких випадках винний повинен усвідомлювати, що потерпілий перебуває саме у безпорадному стані.
Одним з найбільш небезпечних наслідків насильницької наркотизації є настання смерті потерпілого. При встановленні такої кваліфікуючої ознаки за ч.3 ст.314 необхідно визначити, що смерть настала саме внаслідок незаконного введення у будь-який спосіб в організм людини наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів і проти її волі.
У даному разі дії винного є умисними щодо насильницької наркотизації потерпілого і необережними щодо настання смерті. Вони повністю охоплюються ч.3 ст.314 і додаткової кваліфікації за ст.119 КК не потребують. Проведення судово-медичної експертизи в таких справах має бути обов’язковим.
Якщо ж умисел винного спрямований на позбавлення потерпілого життя, злочинні дії підлягають кваліфікації за ч.1 або відповідними пунктами ч.2 ст.115 та ч.2 чи ч.3 ст.314 КК (п.13 вищевказаної постанови ПВСУ).
Особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини визначені Комітетом з контролю за наркотиками при МОЗ України. Настали будь-які наслідки від їх введення в організм іншої особи чи ні, значення не має. Сам факт незаконного введення таких речовин є підставою для кваліфікації дій винного за ч.3 ст.314.