Нова редакція ст. 307 ККУ з Коментарями.
1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів –
караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини, –
караються позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього, –
караються позбавленням волі на строк від дев’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
4. Особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю кримінальних правопорушень, пов’язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (частина перша цієї статті, частина перша статті 309 цього Кодексу).
Коментар до ст. 307 КК України
1. Поняття наркотичних засобів і психотропних речовин визначені Законом України від 15 лютого 1995 р. «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів».
Наркотичними засобами визнаються рослини, сировина і речовини, природні чи синтетичні, класифіковані як такі міжнародними конвенціями, а також інші рослини, сировина і речовини, які є небезпечними для здоров’я людей у разі зловживання ними і зараховані до зазначеної категорії Комітетом з контролю за наркотиками
Міністерства охорони здоров’я України. До наркотичних засобів належать засоби рослинного походження (мак, коноплі) і лікарські засоби (морфін, ефедрин, промедол, омнопон та ін.).
Психотропними визнаються речовини, що класифіковані як такі міжнародними конвенціями, а також інші речовини і матеріали, що є небезпечними для здоров’я людей при зловживанні ними і які зараховані до зазначеної категорії Комітетом з контролю за наркотиками Міністерства охорони здоров’я України. До них належать — ДЕТ, ДМТ, ЛСД, алобарбітал, мескалін та ін.
Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів видається щорічно Комітетом з контролю за наркотиками Міністерства охорони здоров’я України. За станом на 18 квітня 1996 р. такий перелік було видано окремим відтиском (К., 1995.— Окремий відтиск). Для визначення того чи іншого засобу або речовини як наркотичного засобу або психотропної речовини проводиться експертиза.
2. Склад злочину утворюють незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів або психотропних речовин. Вчинення таких дій повторно чи за попереднім зговором групою осіб або із залученням до вчинення злочину неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів чи психотропних речовин у громадських місцях або у великих розмірах чи особливо небезпечних наркотичних засобів або психотропних речовин кваліфікується за ч. 2 ст. 307 КК.
Особливо небезпечними визнаються наркотичні засоби і психотропні речовини, що особливо шкідливі для здоров’я людини і зараховані до списків № 1 і № 2 табл. І міжнародними конвенціями ООН і до списків № 1 і № 2 табл. І Переліку, затвердженого Комітетом з контролю за наркотиками Міністерства охорони здоров’я України. До них, зокрема, належать: ДЕТ, ДМТ, ЛСД, героїн та деякі інші.
3. Вчинення діяння, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК організованою групою або в особливо великих розмірах або вчинені залученням малолітнього або щодо малолітнього кваліфікується за ч. З ст. 307 КК.
4. Незаконні операції з наркотичними засобами або з психотропними речовинами вчинюються умисно.
5. Відповідальність за незаконні операції з наркотичними засобами або психотропними речовинами настає з шістнадцяти років.
6. Особа звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачені ч. 1 ст. 307 і ч. 1 ст. 307 КК, якщо вона добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини і а) вказала витоки їх придбання або б) сприяла розкриттю злочинів, пов’язаних з їх незаконним обігом (ч. 4 ст. 307 КК України).
Інший коментар до статті 307 Кримінального кодексу України
1. Протиправні дії, які пов’язані зі збутом вказаних засобів і речовин і відповідальність за які передбачена ст.307, є злочинами підвищеної небезпеки. Незаконні виробництво та реалізація наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (далі – наркотичні засоби або психотропні речовини (чи наркотики або психотропи) перш за все порушують встановлений законодавством порядок їх обігу, внаслідок чого задовольняється незаконний попит на наркотики чи психотропи. Така діяльність є джерелом незароблених коштів і одночасно джерелом розповсюдження наркотиків або психотропних речовин серед різних верств населення.
2. Безпосереднім об’єктом злочинів, передбачених ст.307, є відносини у сфері охорони здоров’я, що забезпечують єдиний встановлений порядок здійснення виробництва, розподілу, обігу та реалізації вказаних засобів і речовин за цільовим призначенням.
Предметом злочину є наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, поняття яких описані при коментуванні ст.305.
Відповідальність за ст.307 настає лише за умови, що незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, пересилання чи перевезення наркотичних засобів або психотропних речовин було здійснено з метою їх збуту.
Таким чином, діяння, зазначені в цій статті, стосуються не лише встановленого порядку обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, а й окремого кола осіб, які їх придбавають для вживання і здоров’я яких тим самим ставиться під загрозу.
При вчиненні будь-якої з дій такого злочину встановлений порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (основний об’єкт) завжди порушується.
Визначити вид психотропної речовини або наркотичного засобу, їх назву та властивості, а також встановити, чи містять певні рослини в собі наркотики, може лише спеціаліст. Тому у справах даної категорії завжди має бути висновок експерта з цього приводу.
3. Об’єктивна сторона злочину може проявлятися у декількох можливих формах протиправного діяння:
– незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин з метою збуту;
– їх незаконний збут.
Кожна з цих дій, незважаючи на загальні ознаки злочину, має самостійний характер і вчинення будь-якої з них незалежно від того, настали будь-які наслідки чи ні, вважається закінченим злочином.
Незаконне виробництво. У ст.1 Закону України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів” термін “виробництво” визначається як усі дії, пов’язані з їх серійним одержанням із хімічних речовин або рослин.
Наведене визначення відноситься до законного виробництва наркотичних засобів і психотропних речовин. Тому стосовно незаконного нарковиробництва вказана дефініція потребує уточнення. Це дасть змогу відмежувати діяння, які охоплюються поняттям “протиправне виробництво”, від дій, які охоплюються поняттям “незаконне виготовлення” наркотичних і психотропних речовин в значенні предмета правопорушення. Під виготовленням розуміються усі дії, включаючи рафінування та екстракцію, в результаті яких одержуються наркотичні засоби та (або) психотропні речовини, а також відбувається перетворення наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів на готові до використання форми наркотичних засобів чи психотропних речовин або на лікарські засоби, що їх вміщують.
Порівняльний аналіз змісту наведених дефініцій показує, що за предметом злочину ці види посягань не відрізняються один від одного. В обох випадках предметом злочину є наркотичні засоби чи психотропні речовини. Не відрізняються вони один від одного і за кінцевим результатом – отримання згаданих засобів чи речовин. Єдина ознака, що відрізняє виробництво від виготовлення, – серійність його здійснення.
Етимологічно слово “серія” означає групу чи низку предметів, однорідних чи з загальною об’єднуючою ознакою. Стосовно незаконного нарковиробництва такою об’єктивною ознакою є не наркотичні засоби і психотропні речовини взагалі, а наркотична чи психотропомістка сировина або відповідні напівфабрикати, з яких виготовляються конкретні види натуральних синтетичних наркотиків чи психотропів. Саме цим нарковиробництво відрізняється від нарковиготовлення.
Іншою їх відмітною ознакою є характер самих дій, що визначаються технологією виконання. Згідно з “ф” п. “t” ст.1 Конвенції про наркотичні засоби 1961 р. виробництво – це відокремлення опію, листя коки, каннабісу чи смоли каннабісу від рослин, з яких вони отримуються. У цій нормі чітко визначено, що предметом виробництва є, на відміну від виготовлення, нарковмісні рослини (снотворний мак, кокаїновий кущ, коноплі), а кінцевим продуктом – наркосировина (опій, суцвіття конопель, їх смола тощо), яка не виготовляється, а виробляється (отримується) шляхом відокремлення від відповідних наркорослин.
В енциклопедичних виданнях термін “серійне виробництво” тлумачиться як тип організації виробництва, що характеризується одночасним виробленням широкої номенклатури однорідної продукції, випуск якої повторюється протягом тривалого часу. При цьому залежно від розміру серії розрізняють крупносерійне, середньосерійне та дрібносерійне виробництво.
Стосовно питання, яке розглядається, викладене означає, що під незаконним серійним нарковиробництвом потрібно розуміти вироблення однорідної наркосировини, наприклад макової соломи із снотворного маку, маріхуани з коноплі, в особливо великих, великих та незначних розмірах.
Роглядуючи дане питання, ПВСУ в п.3 постанови від 26 квітня 2002 р. № 4 вказав, що “під незаконним виробництвом наркотичних засобів, психотропних речовин слід розуміти дії, пов’язані з незаконним одержанням наркотиковмісної сировини з рослин, які їх містять, у тому числі – відокремлення макової соломи, опію від рослин опієвмісного маку або ж листя, суцвіть, пилку, смоли – від конопель”.
Таким чином, незаконне виробництво – це відокремлення макової соломи чи соку (опію) від рослин снотворного маку або відокремлення листя, суцвіття та смоли від конопель. Як незаконне виробництво мають бути кваліфіковані, наприклад, дії осіб, які без належного дозволу зрізують рослини маку, надрізають головки недозрілого маку і насичують опієм-сирцем бинти, ватні тампони чи будь-яким способом відокремлюють від конопель їх пилок, смолу, суцвіття або листя.
Незаконне виробництво наркотичних засобів, психотропних речовин з метою збуту і одночасне їх викрадення утворюють сукупність злочинів, передбачених ст.307 і 308.
Незаконне виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин – це будь-які процеси, крім виробництва, внаслідок яких незаконно отримуються готові до вживання наркотики чи психотропи.
Вони можуть бути одержані шляхом рафінування (очищення від сторонніх домішок) речовин, препаратів, екстрагування (вилучення алкалоїдів), перегонки, очищення або синтезу різного роду нарко-, психотропомісних препаратів, фармакологічних прекурсорів, у результаті чого утворюються готові до вживання наркотики чи психотропи або значно підвищується їх концентрація. В який спосіб виготовлені наркотичні засоби чи психотропні речовини – кустарний або промисловий, значення не має. Для кваліфікації дій, пов’язаних з виготовленням, за ст.307 достатньо встановити, що наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги були виготовлені без належного дозволу і з метою збуту. При їх виготовленні для особистого вживання відповідальність настає за ст.309.
Рафінування, екстрагування макової соломки, виготовлення з конопель гашишу, анаші, смоли і гашишної олії тощо потребують різного роду операцій з додаванням до цих рослин домішок (розчинників, жирів, води та ін.). У результаті теплового чи хімічного впливу таких домішок на макову соломку чи на листя, суцвіття конопель, їх пилок наркотик стає більш концентрованим і введенням його в організм людини будь-яким способом досягається ейфорійний стан, а при подальшому вживанні формується психічна і фізична залежність. Наркотик може бути отриманий у вигляді порошку, рідини, смоли тощо.
Подрібнення макової соломки, суцвіть та листя конопель (наприклад, на м’ясорубці) не змінює їх стан по суті, не підвищує концентрацію алкалоїдів, а тому таку дію не можна розцінювати як виготовлення наркотичних засобів.
Незаконне придбання наркотичних засобів або психотропних речовин є однією із форм об’єктивної сторони даного злочину. Перш за все факт придбання наркотиків чи психотропних речовин має бути незаконним і пов’язаним з метою їх збуту. Одержання, наприклад, наркотичних препаратів в аптеці за виданим на законних підставах рецептом лікаря, а також відповідно до ст.5 Закону України “Про заходи протидії незаконному обігу…” (під час оперативної закупівлі вказаних речовин) не можна визнати незаконним. У таких випадках в діях осіб, які придбали ці засоби й речовини, складу злочину немає.
Придбання може бути як безоплатним, так і пов’язаним з оплатою. Може проявлятися в купівлі наркотичних засобів або психотропних речовин, в обміні на інші товари чи речі, в одержанні у позику чи в результаті дарування або оплати боргу, тобто в отриманні цих засобів (речовин) від іншої особи – найпершого збувача. Тому привласнення знайдених залишків маку, конопель на земельних ділянках колективних сільськогосподарських підприємств, які не охороняються, після завершення на них збирання врожаю є не придбанням, а оберненням у свою власність кинутої наркосировини; відповідальність за це передбачається ст.308.
Незаконне зберігання – це будь-які умисні без належного дозволу дії, пов’язані з фактичним володінням наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами з метою збуту. Не має значення, яким було зберігання – таємним чи відкритим, хто зберігав – особа, яка придбала, викрала, виготовила сама, чи якій хто-небудь передав їх. Не впливає на кваліфікацію, в якому місці і протягом якого часу зберігалися наркотичні засоби, психотропні речовини, хто потім їх реалізував чи мав намір реалізувати. Відповідальність за зберігання, як і за інші протиправні форми діяння цього злочину, настає за умови, коли особа зберігає наркотичні засоби чи психотропні речовини саме з метою їх збуту. Без такої мети зберігання утворює лише ознаки злочину, передбаченого ст.309.
Під перевезенням або пересиланням наркотичних засобів або психотропних речовин слід розуміти незаконні дії щодо їх переміщення з одного місця розташування в інше в межах держави. Перевезення може здійснюватися будь-яким видом транспортних засобів по землі, у повітряному просторі, по воді, як особисто, так і через посланця. Останній може нести відповідальність лише за умови, коли усвідомлює, що, виконуючи волю іншої особи, переміщує наркотичні засоби, психотропні речовини і саме з метою збуту. Пересилання, як правило, здійснюється у вигляді відправлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів поштою, багажем тощо. Перевезення, пересилання слід вважати закінченим складом злочину, коли буде встановлено, що виконані всі необхідні для цього дії. Якщо ж особа затримана, наприклад, під час оформлення документів на перевезення чи пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин або під час завантаження їх на будь-який транспорт для подальшого переміщення, її дії необхідно оцінювати як замах на перевезення чи пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин з метою збуту.
Перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин через державний кордон утворює склад злочину – контрабанду і підлягає додатковій кваліфікації за ст.305.
Незаконний збут наркотичних засобів чи психотропних речовин є однією з самостійних форм прояву об’єктивної сторони злочину. Збут може бути здійснений у формі продажу, оплати будь-якого боргу, у формі обміну як на наркотики чи психотропи, так і на інші речі, у формі дарування, позики, передачі за будь-які послуги тощо. Тобто це є відчуження вказаних засобів (речовин), в результаті якого вони переходять у володіння або розпорядження іншої особи. Про умисел збуту може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала наркотичні засоби чи психотропні речовини, так і сукупність інших обставин: їх значний розмір, в якому стані (розфасовані, упаковані) і де вони були вилучені, чи вживає особа ці речовини тощо.
Збут може здійснюватися як особою, що виробила чи виготовила наркотичні засоби або психотропні речовини, так і особою, яка не брала в цьому участі.
На практиці мають місце випадки, коли як збут кваліфікуються дії, пов’язані з ін’єкціями наркотиків іншій особі. Проте з цього приводу ще нерідко припускаються помилок. Кваліфікувати ін’єкції як збут наркотичних засобів можливо лише за умови, коли вони робляться володільцем наркотику іншій особі за плату чи з будь-яких інших причин. Коли ж ін’єкції здійснюються особі, яка і володіє наркотиками, чи вводяться один одному за зговором групою осіб, якою наркотичні засоби були придбані на спільні кошти (групове вживання) саме з такою метою, то такі дії не є збутом (п.4 вищевказаної постанови ПВСУ). Особа чи група осіб у такому випадку можуть нести відповідальність лише за розкрадання чи придбання наркотиків, їх зберігання тощо.
За незаконне введення (ін’єкції) наркотичних засобів чи психотропних речовин в організм іншої особи проти її волі настає відповідальність за ст.314.
Якщо особа не лише збула наркотичні засоби чи психотропні речовини, а перед цим і схилила іншу особу до їх вживання, вона несе відповідальність за сукупністю злочинів, передбачених ст.315 і 307.
Дії особи, яка збуває під виглядом наркотичних засобів чи психотропних речовин інші речовини з метою заволодіння грошима чи майном громадян, необхідно кваліфікувати як шахрайство (ст.308), а за наявності до того підстав – і як підбурювання до замаху на незаконне придбання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Особа, яка придбала такі речовини, повинна нести відповідальність за замах на незаконне придбання наркотиків або психотропів (абз.3 п.4 названої постанови ПВСУ).
4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується лише прямим умислом. Незаконно виробивши, виготовивши чи заволодівши наркотичним засобом чи психотропною речовиною з метою їх збуту, особа усвідомлює, що тим самим порушує встановлений порядок їх обігу, а при збуті усвідомлює і суспільну небезпеку для здоров’я людини, яка їх придбаває для вживання. Характерною ознакою прямого умислу є мотив і ціль злочину – збут. Саме мотив і ціль розкривають характер і зміст діяння винного, в якій би формі воно не проявлялось. У диспозиції ч.1 ст.307 законодавцем прямо передбачено, що незаконне виробництво, виготовлення, придбання чи інші дії, що виконуються з метою збуту, а так само збут наркотичних засобів чи психотропних речовин караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
5. Суб’єктом злочину, передбаченого ст.307, може бути будь-яка осудна особа, яка досягла 16 років. Якщо ж незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх прекурсорів з метою збуту, а так само їх збут вчинила службова особа з використанням свого службового становища, її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів за ст.364.
6. Частиною 2 ст.307 передбачені кваліфікуючі ознаки, що підвищують суспільну небезпечність злочину.
Це ті ж дії, вчинені:
– повторно;
– за попередньою змовою групою осіб;
– особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених ст.308-310, 312, 314, 315, 317;
– із залученням неповнолітнього;
– з метою збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх прекурсорів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян;
– з метою збуту чи передачі цих речовин у місцях позбавлення волі;
– щодо наркотичних засобів чи психотропних речовин у великих розмірах;
– щодо особливо небезпечних наркотичних засобів або психотропних речовин.
Під повторністю необхідно розуміти вчинення винним дій, зазначених у ч.1 ст.307, неодноразово, хоча б вдруге. При цьому як повторні вони можуть визнаватися лише за умови, що не збіг строк давності притягнення за них до кримінальної відповідальності, а судимість (за її наявності) не знята і не погашена у встановленому законодавством порядку. Однак слід мати на увазі, що не можуть кваліфікуватися як повторні виробництво, виготовлення, придбання наркотичних засобів чи психотропних речовин та їх наступне зберігання, перевезення, пересилання і збут, які вчинені вперше і їх предметом від початку до кінця були одні й ті ж наркотики або психотропи. Наприклад, особа з метою збуту придбала, виробила, а можливо й викрала макову соломку, перевозила, зберігала, а потім збула її чи виготовила з неї і збула ацетильований опій. У даному випадку всі дії з наркотичними засобами вчинені вперше і незважаючи на те, що кожна з них є самостійною і закінченою, вони не є повторними, а утворюють закінчений злочин, передбачений ч.1 ст.307, а якщо було попереднє викрадення наркотиків, – за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст.307 та 308.
Виготовлення з тієї ж макової соломки ацетильованого опію вдруге і збут його іншій особі слід оцінювати як вчинення цього злочину повторно.
Під виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням наркотичних засобів чи психотропних речовин з метою збуту за попередньою змовою групою осіб слід розуміти діяння, у вчиненні яких брали участь дві особи або більше, що заздалегідь домовились про це. Не обов’язково, щоб усі учасники злочину виконували одні й ті ж дії. Достатньо, щоб кожен з них щось виконував для досягнення мети – збуту (наприклад, один виготовив наркотики, другий зберігав їх, третій збув).
Вчинення особою одного із злочинів, передбачених ст.308-310, 312, 314, 315, 317, визнається кваліфікуючою ознакою даного злочину, якщо така особа була раніше засуджена за один із них і судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку або якщо особа не була судима за будь-який інший з перелічених злочинів і не збіг строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за зазначені діяння. В останньому випадку дії винного необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.307, та за відповідною статтею за злочин, за який він не був засуджений.
Залучення неповнолітнього – це фактичне втягнення його дорослим у будь-які діяння, передбачені ч.1 ст.307. Залучення може проявлятися як шляхом психічного, так і фізичного впливу на неповнолітнього. Останній може брати участь у вчиненні як однієї з таких дій, так і декількох з них (наприклад, у виробництві, перевезенні чи зберіганні наркотичних засобів чи психотропних речовин) як співвиконавець та як пособник. Склад цього злочину є закінченим за умови, що неповнолітній брав участь у вчиненні таких дій хоча б один раз.
Неповнолітній у такому разі несе відповідальність за вчинення лише тих дій, які охоплювалися його умислом, тобто за ст.307 чи 309.
Щодо дорослого повинен бути доведений умисел як на збут наркотичних засобів чи психотропних речовин, так і на залучення до таких дій неповнолітнього.
Збут наркотичних засобів чи психотропних речовин у місцях масового перебування громадян – це будь-які умисні дії, пов’язані з їх реалізацією або передачею іншій особі (особам) біля приміщень або безпосередньо в приміщеннях навчальних закладів (інститутів, технікумів, технічних училищ), у місцях спортивних та культурних заходів (у спортивних клубах, на стадіонах, в кінотеатрах, на дискотеках тощо). При збуті та одночасному схиленні до вживання наркотичних, психотропних речовин або їх аналогів відповідальність настає за сукупністю злочинів, передбачених ст.307 і 315.
Кваліфікуючою ознакою ч.2 ст.307 є діяння винних, пов’язані з реалізацією чи передачею вказаних засобів (речовин) у місцях позбавлення волі. Під такими місцями розуміються: кримінально-виконавчі установи відкритого або закритого типу, дисциплінарні батальйони військовослужбовців, в яких відбувають покарання особи, засуджені до позбавлення волі.
Великі розміри наркотичних засобів чи психотропних речовин та їх особлива небезпечність визначаються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. Тому при кваліфікації скоєного за цією ознакою необхідно керуватися відповідними висновками (див. коментар до ст.305).
7. Частиною 3 ст.307 передбачені такі особливо обтяжуючі обставини:
– вчинення розглядуваного злочину організованою групою;
– предметом злочину були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах;
– вчинення даного злочину із залученням малолітнього або щодо малолітнього.
Зміст першої і другої особливо обтяжуючих обставин розкрито при коментуванні ст.305.
Залучення малолітнього у злочинну діяльність, пов’язану зі збутом наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, – це фактичне втягнення підлітка у віці до 16 років у будь-які дії, передбачені ч.1 і 2 ст.307, дорослим чи особою, якій виповнилося 16 років.
Під скоєнням злочину щодо малолітнього розуміють збут наркотиків, психотропів або їх аналогів підлітку у віці до 16 років дорослим чи особою, якій на момент скоєння злочину виповнилося 16 років.
8. Згідно з ч.4 ст.307 особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги i вказала джерело придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов’язаних із незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (ч.1 ст.307 і 309).
Під добровільною здачею наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів необхідно розуміти дії, коли особа, маючи реальну можливість розпоряджатися ними й надалі, видає їх органам влади за власним бажанням. Мотиви видач можуть бути різними. Таке рішення особа може прийняти з власної ініціативи з метою припинити вживання наркотиків, через страх перед відповідальністю або за порадою батьків, близьких родичів, друзів тощо.
Добровільність виключається, якщо особа здає наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги тоді, коли про їх незаконне вироблення, виготовлення, придбання чи зберігання стало відомо представникам відповідних правоохоронних органів і передаються вони саме з метою запобігти неминучому викриттю злочину, наприклад при обшуку в квартирі, гаражі та інших місцях. Проте добровільність може мати місце за умови, коли органам стало відомо про незаконне зберігання наркотиків чи психотропних речовин, однак вони самі не можуть вилучити їх з місця схованки, а особа з власної волі видає такі засоби чи речовини.
Особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо вона вказала джерело придбання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів або сприяла розкриттю злочину, пов’язаного з їх незаконним обігом. При цьому слід мати на увазі, що дії, вчинені до цього дійового каяття, утворювали лише ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.307. Якщо ж у діянні мали місце кваліфікуючі ознаки, передбачені ч.2 і 3 цієї статті, така особа звільненню від відповідальності на підставі ч.4 ст.307 не підлягає.
У пункті 23 вищевказаної постанови ПВСУ відмічається, що за чинним законодавством звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи на підставі ч.4 ст.307 здійснюються виключно судом за правилами, передбаченими ст.7, 71, 72 КПК.
За змістом ч.4 ст.307, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства.