Стаття 303. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією

Нова редакція ст. 303 ККУ з Коментарями.

1. Втягнення особи в заняття проституцією або примушування її до зайняття проституцією з використанням обману, шантажу чи уразливого стану цієї особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, або сутенерство –

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, –

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені щодо малолітнього, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Примітка. 1. Під сутенерством у цій статті слід розуміти дії особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою.

2. Відповідальність за втягнення малолітнього чи неповнолітнього в заняття проституцією чи примушування їх до заняття проституцією за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу, уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.

Коментар до ст. 303 КК України

1. Проституцією називається добровільне і постійне надання послуг сексуального характеру за гроші всім бажаючим. Послуги сексуального характеру при проституції можуть бути різні види статевого акту:

а) нормальний, природний, фізіологічний статевий акт чоловіка з жінкою;

б) статевий акт між особами жіночої статі — «лесбіян-ство» (цей вид статевого збочення має назву від грецького острова Лесбос, де таке збочення виникло у стародавні часи);

в) статевий акт між особами чоловічої статі — «мужолозтво»;

г) інші види статевого збочення.

2. Не визнаються проституцією:

а) одноразовий статевий акт за гроші;

б) постійні добровільні статеві акти за гроші з одним чоловіком чи з однією жінкою;

в) постійне надання послуг сексуального характеру всім бажаючим безоплатно.

3. Частина 1 ст. 303 КК передбачає кримінальну відповідальність за проституцію у випадках, коли надання сексуальних послуг вчинюється систематично і з метою отримання доходу.

4. Частина 2 ст. 303 КК передбачає відповідальність за втягнення (примушування) у зайняття проституцією. Способами такого примушування, втягнення можуть бути:

а) застосуванням насильства;

б) погрози застосувати насильство, знищити чи пошкодити майно;

в) шантаж — розповсюдження недійсних відомостей чи різних вигадок;

г) обман — різні неправдиві обіцянки, відомості.

5. Частина 3 ст. 303 КК передбачає підвищену відповідальність за втягнення у зайняття проституцією неповнолітнього і за вчинення такого діяння організованою групою.

Частина 4 ст. 303 КК передбачає відповідальність за сутенерство, яким є створення організованої групи або керівництво такою групою, або участь у діяльності цієї групи, створеної для надання сексуальних послуг особам чоловічої чи жіночої статі з метою отримання прибутків.

6. Проституція — злочин умисний, вчинюваний з метою отримання прибутків за послуги сексуального характеру.

7. Відповідальність за проституцію настає з шістнадцяти років.

Інший коментар до статті 303 Кримінального кодексу України

1. Правову основу визнання проституції як злочину, заборони її заняттям та сутенерством складає Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами (1950 р.).

Суспільна небезпека дій, передбачених ст.303, полягає в тому, що при наданні сексуальних послуг за плату статеве життя будується не на основі особистих симпатій, а переходить в стан статевих актів та інше задоволення статевої пристрасті виключно за винагороду. Такі дії принижують честь і гідність осіб, які цим займаються, руйнують моральність стосунків між людьми, створюють реальну загрозу поширення різного роду небезпечних венеричних та інших інфекційних хвороб, є одним із незаконних поширених способів отримання доходів.

Проституція – це систематичне надання сексуальних послуг з метою отримання доходу (ч.1 ст.303).

2. Об’єктивна сторона злочину характеризується наданням сексуальних послуг систематично (тобто здійснення трьох і більше статевих актів з різними партнерами) за платню.

Проституція розглядається як адміністративне правопорушення (ст.181-1 КУпАП) у разі надання сексуальних послуг один або два рази.

Під наданням сексуальних послуг слід розуміти задоволення статевої пристрасті у різноманітних її проявах, діями гетеросексуального або гомосексуального характеру, з різними клієнтами, за платню по домовленості або за встановленими цінами. Платня може бути не тільки грошима, а й цінностями, речами, наданням матеріальних послуг або матеріальних вигод.

3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини, умисел прямий: винувата особа усвідомлює, що надає клієнту сексуальні послуги різного характеру за платню і бажає ці дії вчинити з метою отримання доходу, що є основним або додатковим джерелом існування.

4. Суб’єкт злочину – фізична осудна особа жіночої або чоловічої статі, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.

5. Кваліфікованими видами злочину є – за ч.2 ст.303 – примушування чи втягнення у заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг за плату шляхом застосування насильства чи погрози його застосування, знищення чи пошкодження майна, шантажу або обману.

Під примушуванням до заняття проституцією слід розуміти здійснення психічного впливу (погрози застосування фізичного насильства, розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці, завдання шкоди рідним або близьким тощо) або фізичного насильства (побиття, катування, заподіяння тілесних ушкоджень), спрямованих на те, щоб у такий спосіб домогтися отримання сексуальних послуг.

Під втягненням до заняття проституцією слід вбачати дії, спрямовані на волю особи, з метою схилити, спонукати її (жінку, чоловіка) до систематичного заняття проституцією. Вказані дії разового характеру не утворюють цього злочину.

Примушування чи втягнення у заняття проституцією здійснюється шляхом застосування насильства – тобто утримання особи проти її волі у певному приміщенні, катування, тортури, заподіяння легких тілесних ушкоджень тощо. Насильство має бути реальним.

При застосуванні небезпечнішого насильства, яке утворює більш тяжкий злочин, ніж передбачений ч.2 ст.303, вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів.

Погроза застосування насильства – це цілеспрямований негативний вплив на психіку особи, виражений у діях (словах) з загрозою застосувати фізичне насильство з тим, щоб підкорити волю цієї особи для надання сексуальних послуг.

Такий вплив може виражатись усно, письмово, конкретними діями і сприйматись потерпілим як реальна загроза для нього особисто.

Погроза вбивством у таких випадках не потребує додаткової кваліфікації за ч.1 ст.129.

Про знищення чи пошкодження майна див. коментар до ст.194. У разі умисного знищення чи пошкодження майна, що належить потерпілому, у великих розмірах або у разі необережного знищення чи пошкодження майна, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження (ст.196), додаткової кваліфікації за вказаними статтями не потребується.

У разі вчинення необережного знищення або пошкодження майна, що спричинило загибель людей (двох або більше осіб), злочин кваліфікується за ч.2 ст.303 та ч.1 або ч.2 ст.119.

Шантаж – це залякування погрозою відкрити або розголосити певні достовірні факти, відомості щодо потерпілої особи або її рідних і близьких осіб, які можуть скомпрометувати або зганьбити потерпілу особу (її рідних і близьких), щоб тим самим примусити або втягти особу у заняття проституцією. До таких фактів або відомостей можна віднести наявність венеричного або іншого інфекційного захворювання, погрозу зґвалтування, продажу в рабство, примусове вилучення документів тощо.

Обман – це повідомлення (передача) завідомо неправдивих відомостей, фактів, вчинків, за допомогою яких потерпіла особа вводиться в оману (віра в те, чого немає) стосовно дійсних намірів винуватої особи (обіцянка влаштувати на престижну роботу, зніматись в кіно, стати переможницею конкурсу тощо) з тим, щоб всі ці обставини використати для втягування у заняття проституцією.

6. Кваліфікований вид злочину за ч.2 ст.303 – це дії, передбачені ч.1 або ч.2 цієї статті, вчинені: 1) щодо неповнолітнього або 2) організованою групою.

Примушування чи втягнення неповнолітнього у заняття проституцією, тобто у надання сексуальних послуг за плату, здійснюється шляхом застосування насильства чи погрози його застосування, знищення чи пошкодження майна, шантажу (наприклад, у формі погрози повідомити батькам, сусідам, товаришам неповнолітнього відомості, що його компрометують) або обману (наприклад, у формі обіцянки надати роботу масажистки, артистки, офіціантки, одружитися, сприяти участі у конкурсі без наміру виконати обіцяне) (див. п.17 постанови ПВСУ від 27 лютого 2004 р. № 2).

Про поняття організованої групи див. коментар до ст.28. Особливістю цієї ознаки є те, що у злочині брали участь три особи і більше, які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання, що має єдиний план з розподілом функцій цього угруповання, відомих всім учасникам групи та спрямованих на вчинення дій, передбачених саме ч.1, 2 чи 3 ст.303.

Різновидом проституції є сутенерство, що утворює найбільш тяжкий різновид цього злочину (ч.4 ст.303), під яким розуміється створення, керівництво або участь в організованій групі, яка забезпечує діяльність з надання сексуальних послуг особами чоловічої та жіночої статі з метою отримання прибутків.

Цей різновид злочину може мати місце тоді, коли три і більше суб’єктів злочину попередньо зорганізувались у стійке об’єднання, що має єдиний план, усвідомлений усіма членами групи, з розподілом функцій учасників цієї групи, спрямованих на реалізацію плану, для вчинення діяльності з надання сексуальних послуг особами жіночої або чоловічої статі з метою отримання прибутку.

Діяльність такої групи зовні може мати легальний характер (лазні, масажні кабінети, нічні клуби тощо) або вона може діяти підпільно (див. коментар до ст.302).

Сутенерами слід визнавати повнолітніх осіб чоловічої або жіночої статі, що живуть за рахунок повії (жінки або чоловіка).

Під забезпеченням діяльності по наданню сексуальних послуг (проституції) слід розуміти надання приміщень та створення умов для заняття проституцією, забезпечення транспортом, створення реклами, знаходження клієнтів, забезпечення безпеки повій, налагодження корупційних зв’язків з відповідними органами та посадовими особами тощо.

Сутенерство, здійснене з вчиненням тяжких або особливо тяжких злочинів (ч.5, 6 ст.12), кваліфікується за сукупністю злочинів.