Нова редакція ст. 302 ККУ з Коментарями.

1. Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти –

караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, вчинені з метою наживи або особою, раніше судимою за це кримінальне правопорушення, або вчинені організованою групою, –

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього, –

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

4. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням малолітньої особи, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Коментар до ст. 302 КК України

1. Діяння, передбачене ст. 302 КК посягає на громадську моральність та здоров’я людей.

2. Склад злочину утворюють дії, спрямовані на придбання, володіння і забезпечення функціонування певного приміщення (дому, квартири, кімнати тощо) протягом деякого часу як місця для інтимних побачень і статевих стосунків.

Об’єктивну сторону цього злочину утворює також звідництво — пошуки осіб, які бажають зайнятися розпустою чи проституцією, надання їм можливості для цього зайняття і створення необхідних умов.

3. Якщо таке діяння вчинено особою, раніше судимою за цей злочин, або вчинене організованою групою, то воно кваліфікується за ч. 2 ст. 302 КК.

4. Частина 3 ст. 302 КК передбачає відповідальність за спеціальний, особливий вид втягнення неповнолітнього у вчинення діяння, передбаченого ч. 1 чи ч. 2 ст. 302 КК, і тому додаткової кваліфікації за ст. 304 КК не потребує.

5. Відповідальність за утримання дому розпусти і звідництво настає з шістнадцяти років.

Інший коментар до статті 302 Кримінального кодексу України

1. Суспільна небезпека дій, передбачених ст.302, полягає в тому, що винувата особа у спосіб, вказаний у ст.302, перетворює жінку (чоловіка) в знаряддя задоволення статевої втіхи як з її (його) згоди, так і з використанням певних життєвих обставин. Суспільна небезпека значно підвищується, коли до вчинення даного злочину залучаються неповнолітні. У цілому це діяння завдає шкоди громадській моралі у сфері інтимних (сексуальних) стосунків, сприяє поширенню венеричних та інших захворювань тощо.

2. Об’єктивна сторона злочину проявляється у створенні місць розпусти або їх утриманні, звідництві для розпусти.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є місце його вчинення – місце розпусти.

Місцем розпусти – можуть бути приміщення як одноразового (намет), так і багаторазового чи постійного використання (квартири, номери готелів, сауни, масажні кабінети, дачі тощо), лікувально-профілактичні, оздоровчі та інші заклади, автофургони, автомобілі тощо. Обов’язкова ознака таких місць – спеціальна пристосованість і використання для вчинення розпусних дій або проституції.

Створення місць розпусти – це дії, спрямовані на підшукування (оренду, купівлю, зняття номера в готелі, мотелі, кемпінгу тощо) місця розпусти, на будівництво певних приміщень, встановлення наметів, на їх відповідне пристосування (придбання та встановлення меблів, забезпечення білизною тощо).

Розпуста – блудівство, аморальний спосіб життя. Вчинення розпусних дій – це безладні статеві зносини, що здійснюються у природний або неприродний спосіб для задоволення статевої пристрасті за гроші, за інші матеріальні цінності тощо або безоплатно. Кількість осіб, які вчинюють розпусні дії, на відповідальність і кваліфікацію дій винуватого не впливають.

Утримання місць розпусти – дії, спрямовані на забезпечення утримання певного місця в стані, придатному для вчинення розпусних дій разового, тимчасового або постійного характеру (оплата приміщення, охорона, прибирання, тобто підтримання його в стані, придатному для надання можливості займатися розпусними діями).

Звідництво для розпусти – дії винуватої особи, спрямовані на розшукування, схилення та залучення будь-яких осіб для заняття розпусництвом.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення вказаних дій, тобто дій, які в переважній більшості є передумовою систематичного заняття проституцією (ст.303).

Злочин відсутній, коли власник або користувач приміщення сам займається в ньому розпустою, змінюючи партнерів, і не надає їх для інших осіб.

3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини, вид умислу – прямий: особа усвідомлює характер вчинюваних дій і бажає ці дії вчинити з будь-яких мотивів, а за ч.2 – і з корисливого мотиву.

4. Суб’єкт злочину – загальний: фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років. У разі вчинення злочину службовою особою такі дії кваліфікуються як за ст.302, так і за ст.364.

5. Кваліфікований вид злочину має місце у разі вчинення його: з метою наживи; особою, раніше судимою за цей злочин; організованою групою.

Мета наживи – вчинення вказаних дій для отримання матеріальної винагороди в будь-якому вигляді (гроші, предмети, послуги, роботи).

Особа, раніше судима за цей злочин, – фізична особа, яка має судимість за злочин, передбачений ч.1-3 ст.302, якщо судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку.

Організована група буде мати місце тоді, коли три і більше особи, які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення саме вказаних дій, створили або утримували місця розпусти і здійснювали звідництво.

6. Особливо кваліфікований вид злочину – дії, передбачені ч.1 або ч.2 цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього. Неповнолітнім є особа, якій не виповнилося 18 років до моменту вчинення злочину.

7. Залучення до створення або утримання місць розпусти і звідництво для розпусти осіб, які не досягли 16 років, поєднане з наступним вчиненням щодо них розпусних дій, без ознак злочинів, передбачених ст.152-154, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст.302 та відповідними частинами ст.155 чи ст.156.

8. Залучення неповнолітнього до створення або утримання місць розпусти з метою наживи або без такої та до звідництва для розпусти полягає у вчиненні будь-яких дій, спрямованих на те, щоб неповнолітній взяв безпосередню участь у відкритті місць розпусти під виглядом масажних кабінетів, лазень, нічних чи стриптиз барів, у доборі персоналу або найманні приміщень для його утримання, у забезпеченні функціонування таких місць, у сприянні сексуальним стосункам між незнайомими людьми тощо, а так само у самих розпусних діях (див. п.16 постанови ПВСУ “Про застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність” від 27 лютого 2004 р. № 2).