Нова редакція ст. 300 ККУ з Коментарями.
1. Ввезення в Україну творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні –
караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії щодо кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, –
караються штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, а також примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, –
караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Коментар до ст. 300 КК України
1. Ввезення в Україну з метою збуту чи розповсюдження, а також виготовлення, збут, розповсюдження або зберігання з метою збуту чи розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, є посяганням на громадську моральність.
2. Творами, що пропагують культ насильства і жорстокості, визнаються твори, в яких відображаються подробиці кривавих убивств, катувань, застосування особливо жорстоких тортур, прояви кривавого садизму, вампіризму тощо. Визнати певний твір таким, що пропагує культ насильства і жорстокості, може лише спеціальна експертиза з участю мистецтвознавців, психіатрів, сексопатологів та інших фахівців.
3. Склад злочину утворюють різноманітні способи виготовлення, розповсюдження, демонстрування, а також ввезення в Україну з метою розповсюдження або виготовлення, зберігання з метою розповсюдження чи демонстрування творів, що пропагують культ насильства і жорстокості.
4. Розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості серед неповнолітніх, кваліфікується за ч. 2 ст. 300 КК, а вчинення такого діяння повторно, чи групою осіб або примушування неповнолітніх до створення таких творів — за ч. З ст. 300 КК.
5. Відповідальність за цей злочин настає з шістнадцяти років.
Інший коментар до статті 300 Кримінального кодексу України
1. Правову основу визначення творів такими, що пропагують культ насильства і жорстокості, та заборони виготовлення і розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, складають: Основи національного законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 р. (ст.13); Закони України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16 листопада 1992 р. (ст.3), “Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня 1993 р. (ч.2 ст.2), “Про видавничу справу” від 5 червня 1997 р. (ст.28), “Про кінематографію” від 13 січня 1998 р., “Про захист суспільної моралі” від 20 листопада 2003 р.
Суспільна небезпечність дій, що утворюють злочин, який розглядається у ст.300, полягає в тому, що вони деформують історичні, етичні і моральні цінності, сприяють духовній деградації людей, особливо молоді, шляхом демонстрації грубої фізичної сили у її найогидніших проявах: катування людей, заподіяння їм тортур, що тягнуть за собою мученицьку смерть тощо, а тим самим завдають шкоди суспільній моралі у сфері духовного і культурного життя.
2. Предметом злочину є: твори, що пропагують культ насильства і жорстокості: кіно- і відеофільми, магнітофонні записи, комп’ютерні програми на носіях інформації, кліпи, малюнки тощо. У них увага зосереджується на проявах насильства і жорстокості, що подаються як основний спосіб людських стосунків.
Предметом злочину є як оригінали творів, так і їх копії, як готові (закінчені) твори, так і незакінчені, наприклад змонтовані кіно- чи відеофільми, кліпи, але в них чітко і однозначно сформовано ідею культу насильства та жорстокості.
Для вирішення питання щодо належності творів до таких, що пропагують культ насильства та жорстокості, обов’язково проводиться відповідна експертиза.
3. Об’єктивна сторона злочину має вияв в активних діях щодо:
– ввезення в Україну предметів злочину;
– їх виготовлення;
– зберігання;
– перевезення;
– іншого переміщення;
– збуту;
– розповсюдження;
– примушування до участі у їх створенні.
Усі вказані дії спрямовані на досягнення мети – збуту чи розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, тобто предмета злочину.
Ввезення в Україну – це дії по фактичному переміщенню зазначених творів через державний або митний кордон України (див. коментар до ст.110, 201).
У разі ввезення предмета злочину, вартість якого у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вчинене потребує додаткової кваліфікації за ст.201.
Виготовлення творів полягає у створенні (авторстві) або технічному відтворенні (тиражуванні, копіюванні тощо) предмета злочину.
Зберігання має місце, коли винувата особа тимчасово або постійно володіє предметом злочину (у сховищі, місці проживання чи знаходження, в камерах схову і навіть при собі, але з метою зберігання).
Перевезення – це транспортування предмета злочину з одного місця в інше з використанням власної сили або будь-якого засобу.
Інше переміщення – це зміна місця знаходження предмета злочину з будь-якою метою.
Збут – це оплатне або безоплатне відчуження (продаж, обмін, дарування, розрахунок за борг чи виконану працю тощо) предмета злочину.
Розповсюдження – це дії з поширення у будь-який спосіб з метою збуту предмета злочину для ознайомлення з ним людей (показ, опублікування) як за платню, так і безкоштовно.
Примушування до участі у створенні предметів злочину (ч.1 ст.300) – це застосування до іншої дорослої особи (що досягла 18 років) фізичного чи психічного впливу (залякування, побиття, використання певних обставин тощо) з метою залучити цю особу проти її волі до створення (виготовлення, тиражування) предмета злочину. Якщо вчинюваними діями завдано шкоду здоров’ю (життю) особи або було використане службове становище, тобто є всі ознаки іншого, більш тяжкого злочину (див. ст.12), кваліфікація здійснюється за правилами сукупності злочинів.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із вказаних у ч.1 ст.300 дій щодо предмета злочину. Замах на злочин та готування до вчинення злочину можливі лише при скоєнні діяння, передбаченого ч.3 цієї статті.
4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини, умисел – лише прямий. Винувата особа усвідомлює як характер вчинюваних дій, так і зміст твору, за допомогою якого пропагується культ насильства і жорстокості, бажає вчинити ці дії та досягти мети – збуту чи розповсюдження предметів злочину або мети їх виготовлення, зберігання, перевезення чи іншого переміщення. Мотиви злочину – факультативні.
5. Суб’єкт злочину – загальний: фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.
6. Кваліфікуючими ознаками злочину за ч.2 ст.300 є:
– вчинення будь-яких дій, передбачених ч.1, щодо кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості;
– збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ насильства і жорстокості.
Першою кваліфікуючою ознакою визначені особливості предмета злочину – кіно- та відеопродукція, під якими слід розуміти кіно- та відеоплівки, комп’ютерні дискети та інші носії інформації, на яких містяться фільми як у повному об’ємі, так і у вигляді окремих фрагментів, які засвідчують пропагування культу насильства і жорстокості.
Збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них предмета злочину слід розглядати, як і аналогічні дії, передбачені ч.1 ст.300. Відмінністю є те, що збуваються чи розповсюджуються твори, які пропагують культ насильства і жорстокості, серед неповнолітніх, тобто серед осіб, які не досягли 18 років, і саме цю обставину усвідомлює винувата особа.
7. Особливо кваліфікований вид складу злочину (ч.3 ст.300) наявний, якщо винувата особа вчинила дії, передбачені ч.1 і ч.2 статті:
– повторно;
– за попередньою змовою групою осіб;
– шляхом примушування неповнолітніх до участі у створенні предмета злочину.
Про поняття повторності див. коментар до ст.32, про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб – коментар до ст.28.
Під примушуванням неповнолітнього до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, розуміються будь-які умисні дії, поєднані із застосуванням фізичного насильства (побоїв, тілесних ушкоджень, катування тощо) чи психічного впливу (погроз застосувати насильство, знищити майно, розголосити певні відомості тощо) і спрямовані на те, щоб особа, яка не досягла 18-річного віку, виступила автором (співавтором) відповідного твору або взяла участь у його створенні як актор, режисер, оператор тощо (див. п.15 постанови ПВСУ “Про застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність” від 27 лютого 2004 р. № 2). Як правило, має місце примушування неповнолітніх, пов’язане із застосуванням до них фізичного чи психічного насильства, а також вчинення дій, спрямованих на порушення статевої недоторканності цих осіб (розд. IV), тощо. Такі дії при доведеності кваліфікуються за сукупністю злочинів.