Стаття 299. Жорстоке поводження з тваринами

Нова редакція ст. 299 ККУ з Коментарями.

1. Жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, у тому числі безпритульними тваринами, що вчинене умисно та призвело до каліцтва чи загибелі тварини, а також нацьковування тварин одна на одну чи інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, публічні заклики до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, а також поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій –

караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього чи неповнолітнього, –

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені з особливою жорстокістю або у присутності малолітнього чи неповнолітнього, або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Коментар до ст. 299 КК України

1. Діяння, передбачене ст. 299 КК, посягає на громадську моральність.

2. Об’єктивну сторону злочину утворюють дії, якими тваринам чи птахам заподіюються ураження, страждання, мучення (биттям, голодом, опіками тощо), якщо такі дії спричинили загибель або каліцтво тварин чи птахів або були вчинені із хуліганських мотивів, а також нацьковування одних тварин на інших, вчинене із хуліганських чи корисливих мотивів.

Кваліфікованим, передбаченим ч. 2 ст. 299 КК, діяння визнається у випадку жорстокого поводження з тваринами чи птахами, вчинене у присутності малолітнього, тобто особи, яка не досягла віку чотирнадцяти років.

3. Відповідальність за ст. 299 КК настає незалежно від виду тварин чи птахів, від їхньої належності (чиї вони), кількості та способів і знарядь жорстокого поводження з ними.

Не утворює складу цього злочину знищення шкідників сільськогосподарського виробництва, лісового чи мисливського господарства.

4. Жорстоке поводження з тваринами вчинюється умисно. Необережне поранення тварини чи птаха кримінальної відповідальності не тягне.

5. Відповідальність за жорстоке поводження з тваринами настає з шістнадцяти років.

Інший коментар до статті 299 Кримінального кодексу України

1. Жорстоке поводження з тваринами негативно впливає на моральні засади суспільства в частині відношення до тварин, сприяє поширенню жорстокості серед дітей і молоді, утворює злочин невеликої тяжкості (ч.2 ст.12).

2. Предметом злочину є тварини, які відносяться до класу хребетних, – ссавці та птахи, як домашні (пес, кіт), дикі (косуля, заєць, алігатор, орел), сільськогосподарські (кінь, корова, вівця), так і ті, що перебувають в стані дикої природи, в зоопарках, цирках або поряд з людиною.

Не можуть визнаватись предметом злочину гризуни та інші шкідники сільськогосподарських, лісових або мисливських угідь, земноводні, риби, безхребетні.

3. Об’єктивна сторона злочину характеризується як дією, так і бездіяльністю, сутністю яких є жорстоке поводження з тваринами, що проявляється у знущанні над тваринами із застосуванням жорстоких методів, нацькуванні тварин одна на одну або на інших тварин.

Під знущанням над тваринами із застосуванням жорстоких методів слід розуміти немилосердну, люту і безжалісну сукупність інтенсивних і небезпечних рухів і прийомів, спрямованих на безпідставне і не обумовлене певною поведінкою тварини її побиття, заподіяння болю, тобто на систематичне заподіяння їй фізичних страждань, нанесення ран, спричинення каліцтва; або це може проявлятися у бездіяльності: залишення тварин без води, їжі з боку особи, яка зобов’язана була турбуватися про них.

Під нацькуванням тварин одна на одну або на інших тварин слід розуміти спонукання (командами, іншими прийомами), спрямовані на виклик ворожої реакції і нападу однієї тварини на іншу з метою завдати їй болю, травм, каліцтва і навіть смерті.

Найбільш жорстокими методами знущання над тваринами є мучення їх електрострумом, вогнем, хімічними реактивами, зняття при житті шкіри, відсікання кінцівок, що завдає тварині нестерпних мук і закінчується їх виснаженням та смертю.

Жорстоке поводження з тваринами має місце і тоді, коли такі дії вчиняються не тільки щодо власних тварин, але й щодо тих, які належать іншим особам, не перебувають з господарем або не мають його.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій (бездіяльності), що утворюють об’єктивну сторону. Заподіяна шкода не є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони, але враховується при визначенні покарання.

Жорстоке поводження з тваринами відсутнє у разі позбавлення життя хворих, бездомних тварин, при полюванні або іншому видобутку тварин (при відлові їх для зоопарків, використанні в наукових цілях тощо), а також при забою домашніх тварин для використання за призначенням (для отримання м’яса, хутра) (див. Закон України “Про мисливське господарство та полювання” від 22 лютого 2000 р.; Закон України “Про тваринний світ” від 13 грудня 2001 р. № 2894-ІІІ; “Правила тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах України” від 17 червня 1980 р., затверджені Міністерством житлово-комунального господарства, сільського господарства та охорони здоров’я; наказ Державного комітету лісового господарства “Про заходи щодо відстрілу хижих та шкідливих тварин” від 16 грудня 1997 р. № 121).

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини, вид умислу – прямий. Винувата особа усвідомлює, що дії (бездіяльність) жорстокого характеру щодо тварин або нацькування їх одна на одну завдають їм мучення та фізичних страждань, і бажає так діяти, або діє з хуліганських чи корисливих спонукань, передбачаючи можливість їх каліцтва.

Хуліганські чи корисливі мотиви є обов’язковими ознаками цього елемента складу злочину. Їх визначення дається в коментарі до ст.296 та до ст.185. Особливість корисливого мотиву полягає в бажанні шляхом організації боїв між тваринами отримати матеріальну вигоду у вигляді платні від глядачів або у формі прийняття ставок на переможця, наприклад у бою між собаками. Такі бої закінчуються пораненням, каліцтвом або смертю тварин. Щодо можливого настання смерті тварини, то даний злочин буде мати місце лише за наявності необережної форми вини. При вчиненні цього злочину з корисливих мотивів і встановленні умисного знищення або пошкодження майна (у даному разі тварин, які для власника є особливою цінністю) у великому розмірі він кваліфікується за сукупністю злочинів – за ч.1 чи 2 ст.296 та за ч.1 чи 2 ст.194. Розмір відшкодування такої шкоди визначається постановою КМУ “Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди…” від 12 квітня 1998 р. № 521.

Жорстоке поводження з тваринами, яке супроводжується грубим порушенням громадського порядку в плані явної неповаги до суспільства, що виказується з особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, кваліфікується за ст.299. У разі жорстокого поводження з тваринами, яке утворювало додатково кваліфіковані різновиди хуліганства, вчинене слід кваліфікувати за ст.299 та за ч.2, 3, 4 ст.296.

5. Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка до вчинення злочину досягла 16-річного віку.

6. Кваліфікований вид злочину (ч.2 ст.299) матиме місце, коли жорстоке поводження з тваринами вчинюється в присутності малолітнього, тобто особи до 14 років. Винувата особа усвідомлює як цю обставину, так і те, що жорстоке поводження з твариною свідомо сприймається малолітнім і згубно впливає на його психіку.

Вчинення таких дій у присутності немовлят, малолітніх, які в силу свого психічного розвитку не в змозі усвідомити жорстокості у поводженні з твариною, якщо винна особа це усвідомлювала, тягне за собою кримінальну відповідальність за ч.1 ст.299.