Стаття 298. Незаконне проведення пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини

Нова редакція ст. 298 ККУ з Коментарями.

1. Незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об’єкті археологічної спадщини –

караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини чи їх частин –

караються штрафом від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо пам’яток національного значення, –

караються позбавленням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

4. Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, вчинені з метою пошуку рухомих предметів, що походять із об’єктів археологічної спадщини, –

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

5. Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Коментар до ст. 298 КК України

1. Стаття 54 Конституції України визначає, що культурна спадщина охороняється законом і держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність.

2. Склад злочину утворюють: а) знищення; б) зруйнування; в) зіпсування пам’яток історії, культури або природних об’єктів, взятих під охорону держави.

3. Перелік пам’яток історії та культури дається у законі від 13 липня 1978 р. «Про охорону і використання пам’яток історії і культури» (Відомості Верховної Ради УРСР.— 1978.— № ЗО.— Ст. 426). Перелік природних оіб’єктів, що охороняються державою, визначено Законом від 25 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища» (Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 41.- Ст. 546).

4. Умисне нищення, руйнування чи псування пам’яток історії або культури, які мають особливу історичну Чіл культурну цінність, кваліфікується за ч. 2 ст. 298 КК< а якщо такі дії вчинюються посадовою особою — за ч. З ст. 298 КК.5. Відповідальність за діяння, передбачене ст. 298 КК настає лише при умисному його вчиненні. Необережне знищення, зруйнування чи пошкодження пам'яток істог рії, культури чи природних об'єктів мрже тягти відповідальність за ст. 196 або за ст. 252 КК.6. Відповідальність за знищення чи пошкодження пам'яток історії, культури чи природних об'єктів настає з шістнадцяти років.

Інший коментар до статті 298 Кримінального кодексу України

1. Правовий режим об’єктів культурної спадщини (ч.1), пам’яток національного значення (ч.2) та об’єктів археологічної спадщини (ч.3) встановлюється: Європейською культурною конвенцією 1991 р., Європейською конвенцією про охорону археологічної спадщини 1992 р., ратифікованою Україною 10 грудня 2003 р., Європейською конвенцією про правопорушення, пов’язані з культурною власністю (ETS № 119) 1985 р., Законами України “Про охорону археологічної спадщини” від 18 березня 2004 р., “Про охорону культурної спадщини” від 25 жовтня 2001 р., “Про охорону і використання пам’яток історії та культури” від 13 липня 1978 р., “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” від 21 вересня 1999 р., Положенням про Державний реєстр національного культурного надбання, затвердженим постановою КМУ від 12 серпня 1992 р. № 466, Порядком встановлення та утримання охоронних дощок та охоронних знаків на нерухомих пам’ятках, затвердженим наказом Міністерства культури та Державного комітету з будівництва та архітектури від 27 січня 2004 р. № 30/10, Порядком видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам’ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України, затвердженим постановою КМУ від 13 березня 2002 р. № 316, Інструкцією про порядок відбору рукописних книг, рідкісних видань з бібліотечних фондів до Державного реєстру національного культурного надбання, затвердженою наказом Міністерства культури і мистецтва від 20 листопада 2001 р. № 708 та іншими нормативними актами.

2. Соціальними цінностями, взятими під охорону ст.298, є національна самосвідомість та духовне життя суспільства, сформовані об’єктами культурної та археологічної спадщини, пам’ятками національного значення.

3. Предметом злочину є пам’ятки: об’єкти культурної спадщини (ч.1), пам’ятки національного значення (ч.2), об’єкти археологічної спадщини (ч.3).

Пам’ятка – об’єкт культурної спадщини національного або місцевого значення, який занесено до Державного реєстру національного культурного надбання та Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Це пам’ятки історії, археології, пам’ятки містобудування, архітектури та мистецтва, документальні пам’ятки.

Кожна пам’ятка має майнову цінність, що обчислюється у грошовій одиниці України за нормативами і методиками, які затверджуються КМУ.

До об’єктів культурної спадщини належать споруди, пам’ятні місця і предмети, пов’язані з історичними подіями в житті народу, з розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність.

Не будуть предметом злочину сучасні сувенірні вироби, предмети культурного призначення серійного та масового виробництва, а також культурні цінності, щодо яких оголошено розшук, та контрафактні примірники художніх творів.

4. Об’єктивна сторона злочину характеризується знищенням, руйнуванням або пошкодженням пам’яток – предметів цього злочину, злочинними наслідками, причиновим зв’язком між наслідками та різними способами дій (механічним, хімічним, біологічним), що зумовлюють настання злочинних наслідків.

Під знищенням пам’яток слід розуміти приведення їх до повної непридатності, тобто до припинення існування пам’ятки, або коли вона стає повністю непридатною для цільового використання і її неможливо відтворити.

Пошкодження – це часткова втрата властивостей та цінності пам’ятки, коли цільове використання її можливе тільки після проведення певних робіт – консервації, реставрації, реабілітації, ремонту, музеєфікації або коли цінність пам’ятки значно зменшена у зв’язку з втратою окремих фрагментів чи зі зміною ознак предмета злочину (пам’ятки).

Руйнування – це істотне пошкодження пам’ятки з втратою її властивостей та цінностей, що вимагає проведення реставраційних робіт.

Злочин визнається закінченим з моменту настання будь-якого із зазначених наслідків.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини: прямим умислом – щодо вчинюваних дій, прямим та непрямим умислом щодо злочинних наслідків. Мотиви можуть бути різними, а тому на кваліфікацію не впливають. У той же час за наявності корисливого або хуліганського мотиву вчинене кваліфікується як за відповідною частиною ст.298, так і за посягання на право власності (розд. VI КК) або за хуліганство (ст.296).

6. Суб’єкт злочину, передбаченого ч.1 та 2 ст.298, – загальний, з 16 років, а за ч.3 – спеціальний – службова особа.

7. Частина 2 ст.298 встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені щодо пам’яток національного значення.

Пам’ятки національного значення – це пам’ятки або об’єкти національного (загальноукраїнського) значення, що є загальнодержавною власністю і не підлягають роздержавленню і приватизації, тобто об’єкти культурної і археологічної спадщини національного значення, які занесено до Державного реєстру пам’яток України. Оскільки пам’ятки національного значення визначаються за формальними ознаками, для застосування ч.2 ст.298 слід кожного разу звертатися до переліку об’єктів національного значення, визнаних такими у встановленому порядку Міністерством культури, Міністерством інвестицій і будівництва і Головним архівним управлінням при КМУ.

8. Частина 3 ст.298 передбачає відповідальність за діяння, передбачені ч.1 або ч.2 цієї статті, вчинені з метою пошуку рухомих предметів, що походять з об’єктів археологічної спадщини.

Пам’ятками археології є городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам’яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів та археологічні знахідки, що є визначними пам’ятками національної культури і характеризують певні етапи історичного розвитку.

Цей юридичний склад злочину буде мати місце тоді, коли пошук рухомих предметів, що походять з об’єктів археологічної спадщини, здійснюється шляхом проведення незаконних розкопок, інших земляних робіт на території пам’ятки, на охоронюваній археологічної території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, що знаходяться під земною поверхнею, під водою на території України.

9. Частина 4 визначає відповідальність за діяння, передбачені ч.1 або ч.2 цієї статті, якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища.

Про поняття службової особи і використання службового становища див. у коментарі до ст.364.