Нова редакція ст. 29 ККУ з Коментарями.
1. Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинене ним кримінальне правопорушення.
2. Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинене виконавцем.
3. Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника кримінального правопорушення, ставляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки кримінального правопорушення, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.
4. У разі вчинення виконавцем незакінченого кримінального правопорушення інші співучасники підлягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому кримінальному правопорушенні.
5. Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.
Коментар до ст. 29 КК України
1. Стаття 29 КК. закріплює важливе правило відповідальності співучасників — кожен з них відповідає лише за свою вину, і за діяння, які охоплювалися їх умислом.
2. Підставою кримінальної відповідальності співучасників є також наявність у їх діях складу злочину, який утворюють ознаки, передбачені статтею Особливої частини, та ознаки ст. 27 КК.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 КК діяння, вчинене організатором, підбурювачем чи пособником, кваліфікується за відповідною частиною ст. 27 КК та відповідною нормою Особливої частини КК.
3. У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники підлягають відповідальності за незакін-чений злочин, а при відмові виконавця від учинення злочину — за готування до вчинення злочину.
4. Злочин, учинений виконавцем, надається до вини всім співучасникам, за винятком ексцесу виконавця, яким у кримінальному праві називаються дії, не погоджені з іншими співучасниками, які не входили в намір інших співучасників і не передбачались ними.
Ексцес може стосуватися:
1) засобу злочину — замість крадіжки вчинили грабіж;
2) кваліфікуючих обставин — замість простого вчинили кваліфіковане вбивство — двох осіб;
3) неоднорідного злочину — замість знищення майна заподіяли тілесні ушкодження.
За ексцес виконавця інші співучасники відповідальності не підлягають.
Інший коментар до статті 29 Кримінального кодексу України
1. У раніше діючому законодавстві не було статті, яка б передбачала особливості кримінальної відповідальності співучасників. Ст. 29 чинного Кодексу вирішує цю проблему. Згідно з ч. 1 цієї статті виконавець чи співвиконавець несуть кримінальну відповідальність за злочин, ними вчинений. Наприклад, двоє співучасників за попередньою змовою вчинили кишенькову крадіжку. Вони за це будуть нести кримінальну відповідальність, а кваліфікація їх дій — за ч. 2 ст. 185. Звичайно, за умови відсутності інших кваліфікуючих ознак в їх діях.
2. Згідно з ч. 2 ст. 29 організатор, підбурювач та пособник несуть кримінальну відповідальність з посиланням на відповідну частину ст. 27 в залежності від їх ролі у злочині та на ту статтю, по якій притягуються до кримінальної відповідальності виконавці. Якщо ускладнити вищенаведений приклад і вважати, що в цьому злочині приймали участь організатор, підбурювач та пособ-ник, то їх дії будуть кваліфіковані так: організатора — за ч. З ст. 27 та ч. 2 ст. 185; підбурювача — за ч. 4 ст, 27 та ч. 2 ст. 185; пособника — за ч. 5 ст. 27 та ч. 2 ст. 185.
3. При наявності співучасті нерідко буває, що окремим співучасникам властиві ознаки, які у інших співучасників відсутні. В ч. З ст. 29 передбачені саме такі випадки. Згідно з законом при кваліфікації дій співучасників у вину ставляться ці ознаки лише тому співучаснику, якому вони властиві. Наприклад, особа, раніше судима за хуліганство, вчинює знову хуліганські дії. На вчинення цього злочину її підбурила інша особа. За таких обставин дії особи, яка вчинила хуліганські дії, будуть кваліфіковані за ч. З ст. 296, оскільки тут мала місце така кваліфікуюча ознака, як попередня судимість винної особи за хуліганство. А дії підбурювача кваліфікуватимуться за ч. 4 ст. 27 та ч. 1 ст. 296, оскільки у нього такої ознаки не було.
4. Коли в якості виконавця виступають такі спеціальні суб’єкти, як службові особи — при вчиненні злочинів у сфері службової діяльності, військовослужбовці — при вчиненні військових злочинів, — дії співучасників, які не є спеціальними суб’єктами, кваліфікуються як співучасть у злочині, вчиненому виконавцем. У ч. З ст. 401 є спеціальне посилання стосовно співучасті у військових злочинах. По відношенню до службових злочинів такого посилання в законі немає. Однак у наукових розробках вчених це питання достатньо обгрунтовано, таким шляхом йшла і судова практика. Підстав для зміни такого підходу із введенням в дію чинного Кодексу не вбачається.
5. У ч. З ст. 27 передбачено ще одне важливе положення, яке впливає на кваліфікацію дій співучасників. У вину співучаснику ставляться лише ті ознаки, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, які співучасник усвідомлював.
Це положення уточнюється в ч. 5 ст. 27, де мова йде про те, що співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом. Це так званий “ексцес виконавця”. Сутність ексцесу виконавця полягає в тому, що співучасники домовляються вчинити один злочин, а виконавець виходить за межі домовленості і вчинює більш тяжкий злочин.
Наприклад, співучасники домовились вчинити крадіжку з проникненням в житло. Виконавець вийшов за межі домовленості і вчинив не тільки крадіжку, але й вбивство господаря, який раптово повернувся додому. В цьому випадку за вбивство несе відповідальність лише виконавець, а інші співучасники понесуть покарання за співучасть у крадіжці з проникненням, оскільки їх умислом не охоплювалось вчинення виконавцем вбивства.
6. Коли виконавець вчинив незакінчений злочин, дії співучасників будуть кваліфікуватись як співучасть у незакінченому злочині з посиланням на відповідну частину ст. 27 або відповідну частину ст. 14 чи 15.