Стаття 289. Незаконне заволодіння транспортним засобом

Нова редакція ст. 289 ККУ з Коментарями.

1. Незаконне заволодіння транспортним засобом –

карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк;

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або з використанням електронних пристроїв для втручання в роботу технічних засобів охорони, або якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого у двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, –

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої;

4. Звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені частиною першою цієї статті, та добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки.

Примітка .

1. Під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

2. Відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або кримінальне правопорушення, передбачене статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 290, 410 цього Кодексу.

{Пункт 3 примітки до статті 289 виключено на підставі Закону № 875-IX від 03.09.2020}

Коментар до ст. 289 КК України

1. Незаконним заволодінням транспортним засобом називаються незаконне, умисне, відкрите або таємне заволодіння чужим транспортним засобом та поїздка на ньому всупереч волі власника.

2. Захоплення вважається закінченим злочином з моменту початку руху транспортного засобу, незалежно від того, чи працює його двигун.

3. Захоплення транспортного засобу, поєднане з порушенням правил безпеки руху, утворює сукупність злочинів (ст. 286 і ст. 289 КК України).

4. Частина 2 ст. 289 КК передбачає підвищену, більш сувору відповідальність, якщо захоплення було вчинене за попередньою змовою групою осіб або повторно, або було поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинене з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо воно завдало значної матеріальної шкоди потерпілому. Повторним визнається незаконне заволодіння чужим транспортним засобом, яке було вчинене після вчинення цього злочину або після вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 185-187, 189-191, 262 КК.

5. Якщо захоплення чужого транспортного засобу було поєднане з насильством, що є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або із погрозою застосувати таке насильство, або вчинене організованою групою або щодо транспортного засобу вартість якого у двісті п’ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то діяння кваліфікується за ч. З ст. 289 КК.

6. Згідно з ч. 4 ст. 289 КК звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки.

7. Заволодіння чужим транспортним засобом вчинюється умисно, з метою використання транспортного засобу.

8. Відповідальність за незаконне заволодіння чужим транспортним засобом настає з шістнадцяти років.

Не підлягають кримінальній відповідальності за самовільне використання транспортних засобів особи, за якими ці транспортні засоби були закріплені чи які мали дійсне чи гадане право на їх використання (посадові особи транспортних підприємств, автослюсарі, родичі власників тощо).

Інший коментар до статті 289 Кримінального кодексу України

1. Об’єктом злочину є порядок користування транспортними засобами, безпека дорожнього руху, здоров’я і життя людей, а також власність. За статистичними даними МВС України, питома вага цих діянь серед злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту складає близько 45%.

Предметом є всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби (див. примітку до ст.286).

2. Об’єктивна сторона злочину під незаконним заволодінням транспортним засобом відповідно до примітки ст.289 передбачає вчинене умисно, відкрито або таємно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

3. Таким чином, незаконне заволодіння може здійснюватись шляхом викрадення або іншого незаконного заволодіння транспортним засобом, що позбавляє користувача або власника можливості використовувати його за своїм розсудом. Воно може бути вчинене шляхом крадіжки (ст.185), грабежу (ст.186), розбою (ст.187), вимагання (ст.189), шахрайства (ст.190), привласнення, розтрати або шляхом зловживання службовим становищем (ст.191). Викрадення передбачає обернення вилученого транспортного засобу на свою користь або на користь інших осіб.

4. За частиною 1 ст.289 способами незаконного заволодіння транспортним засобом можуть бути: крадіжка, ненасильницький грабіж, шахрайство, привласнення, розтрата або зловживання службовим становищем, вимагання (вчинене без погрози насильства) або незаконне заволодіння чужим транспортним засобом без ознак викрадення (вчинене для поїздки, перевезення пасажирів або вантажу, виконання певних робіт, знищення тощо).

5. За особливостями конструкції склад злочину, передбачений ч.1 ст.289, є матеріальним і вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила транспортний засіб і має реальну можливість користуватися або розпоряджатися ним на свій розсуд (сховати, продати тощо), якщо таке вилучення вчинене шляхом викрадення.

6. Якщо заволодіння транспортним засобом було здійснене без мети його привласнення, то злочин вважається закінченим з моменту заволодіння транспортним засобом з початку його переміщення будь-яким способом (поїздка, буксирування, відкочування, завантаження на інший транспортний засіб тощо). Відстань, на яку було переміщено транспортний засіб, на кваліфікацію не впливає.

При цьому час користування транспортним засобом має бути незначним, але достатнім для задоволення потреб винної особи (покататися, перевезти вантаж тощо). Заподіяння незначної матеріальної шкоди (амортизація, вартість пального або пошкодження транспортного засобу) знаходиться за межами кримінально-правової оцінки цього злочину.

7. Тривалий час користування транспортним засобом свідчить про незаконне заволодіння транспортним засобом шляхом викрадення, оскільки його експлуатація демонструє наявність у винного корисливих мотивів.

8. Не є незаконним заволодіння транспортним засобом, хоча і вчинене всупереч волі користувача чи власника, але за обставинами, що усувають злочинність діяння (необхідна оборона, затримання особи, що вчинила злочин, або крайня необхідність). Наприклад, заволодіння транспортним засобом з метою припинення нападу, затримання особи, що вчинила злочин, доставлення в лікарню хворого, який знаходиться в небезпечному для життя становищі, тощо (див. коментар до ст.36, 38, 39).

9. Незаконне заволодіння будь-яким способом деталями, вузлами, агрегатами транспортного засобу без мети заволодіння останнім не утворює складу цього злочину і повинно кваліфікуватися як викрадення цих предметів (крадіжка, грабіж тощо).

10. Суб’єктивна сторона злочину характеризується лише умисною формою вини у вигляді прямого умислу. При незаконному заволодінні транспортним засобом шляхом викрадення винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді майнової шкоди і бажає їх настання. Якщо незаконне заволодіння вчинюється іншим способом, то винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння і бажає його вчинити.

Мотив і мета цього злочину можуть бути різноманітними і на кваліфікацію не впливають (користь, заздрощі, помста тощо), але підлягають обов’язковому з’ясуванню для визначення способу вчинення злочину та призначення покарання.

11. Суб’єкт – осудна особа, яка досягла 16 років (ч.1 ст.289), а за ч.2 і ч.3 ст.289 – 14-річного віку. Не визнаються суб’єктом злочину, вчиненого без ознак викрадення, особи, за якими транспортний засіб закріплений по роботі, або інші особи, у віданні яких з дозволу власника знаходиться транспортний засіб, або особи, що мають справжнє або гадане право на користування транспортним засобом (родичі або близькі особи власника транспортного засобу).

12. За частиною 2 ст.289 настає відповідальність, якщо дії, передбачені ч.1 ст.289, вчинені за попередньою змовою групою осіб (див. коментар до ст.278) або повторно. Під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений ст.185, 186, 187, 189-191, 262 цього Кодексу.

Незаконне заволодіння транспортним засобом не може кваліфікуватися як повторне, якщо судимість за раніше вчинений злочин знята або погашена у встановленому законом порядку (ст.89-91) чи в порядку амністії або помилування (ст.85-87), або якщо на момент вчинення нового злочину минули строки давності притягнення до відповідальності за попередній злочин (див. ст.91, 49), а також у випадках, коли винна особа, хоча раніше і вчинила діяння, що містить ознаки злочинів, зазначених у примітці до ст.289, але була звільнена від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому ч.4 ст.289.

Не утворює повторності цього злочину невдала неодноразова спроба реалізації умислу щодо незаконного заволодіння конкретним транспортним засобом через незначний проміжок часу, якщо потерпілим виступає одна й та ж особа.

Кваліфікуючою ознакою цієї частини є незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства (див. коментар до ст.186), або вчинене з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо воно завдало значної матеріальної шкоди потерпілому.

Під незаконним заволодінням транспортним засобом, яке вчинене з проникненням у приміщення чи інше сховище, слід розуміти таємне чи відкрите (із застосуванням погрози чи насильства), вторгнення у приміщення чи інше сховище, у які особа не має легального доступу, або без дозволу, або обманним шляхом, коли вона є для таких місць сторонньою, із наміром вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом будь-яким способом.

Приміщення – це будь-яка споруда або будівля, яка визначена власником або користувачем транспортного засобу як місце для тимчасового чи постійного знаходження транспортного засобу, що усуває вільний доступ сторонніх осіб до нього (приватний гараж як у житловому будинку, так і окремо, або гараж установи, організації, підприємства, бокс, склад, салон, фірмовий магазин, в якому реалізуються або виставляються на продаж транспортні засоби, тощо).

Інше сховище – це ділянка території для тимчасового чи постійного знаходження транспортних засобів, що обладнана огорожею або технічними засобами, які обмежують вільний доступ до транспортного засобу та його вилучення, або ділянка території без огорожі чи технічних засобів, але під охороною, або контейнери, платформи, баржі, які використовуються для тимчасового або постійного зберігання транспортних засобів.

Завдання значної матеріальної шкоди потерпілому визначається із врахуванням матеріального становища потерпілого, розміром заподіяної злочином шкоди, вартістю викраденого транспортного засобу тощо.

Про поняття організованої групи див. коментар до ст.278.

Дії, передбачені ч.1 або 2 ст.289 щодо незаконного заволодіння транспортним засобом, вартість якого у двісті п’ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, кваліфікуються за ч.3 ст.289. Враховуючи, що великий розмір (див. п.3 примітки до ст.185) або особливо великий розмір (див. п.4 примітки до ст.185) щодо викрадення чужого майна співпадають із розміром вартості зазначеної кваліфікуючої ознаки ч.3 ст.289, передбачені нею діяння не потребують додаткової кваліфікації за відповідними частинами ст.185-191.

13. Дії винного щодо заволодіння транспортним засобом, поєднані з позбавленням життя потерпілого, потрібно кваліфікувати залежно від спрямованості умислу. Якщо при цьому наявні корисливі мотиви щодо заволодіння транспортним засобом, такі дії належить кваліфікувати за п.6 ч.2 ст.115, а за їх відсутності – за іншими ознаками ст.115. Вбивство з метою полегшення заволодіння транспортним засобом для пересування необхідно квалікувати за п.9 ч.2 ст.115 і ч.3 ст.289.

14. Незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, смерть одного або загибель кількох осіб, належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.289 і 286.

15. У частині 4 ст.289 передбачені підстави обов’язкового звільнення особи від кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом, яке здійснюється судом за наявності у сукупності таких умов: особа вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства); особа добровільно заявила про це правоохоронним органам; особа повернула транспортний засіб власнику; особа повністю відшкодувала завдані збитки.