Нова редакція ст. 287 ККУ з Коментарями.
Випуск в експлуатацію завідомо технічно несправних транспортних засобів, допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, або не має права на керування транспортним засобом, чи інше грубе порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух, вчинене особою, відповідальною за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, якщо це спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке тілесне ушкодження або його смерть, –
караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, на строк до трьох років або без такого.
Коментар до ст. 287 КК України
1. Випуском в експлуатацію завідомо несправних транспортних засобів у кримінальному праві вважається дозвіл чи наказ на використання цих транспортних засобів.
2. Склад злочину міститься в діях особи, яка дала дозвіл на використання несправного транспортного засобу, внаслідок чого потерпілим (учасникам дорожнього руху) були заподіяні тілесні ушкодження чи смерть.
3. Злочин, передбачений ст. 287 КК, вчинюється необережно.
4. Відповідальність за дозвіл використовувати технічно несправний транспорт настає з шістнадцяти років. Відповідальними є власники транспортних засобів і посадові особи, на яких покладено обов’язки забезпечити належний технічний стан та експлуатацію транспорту, види якого зазначені у примітці до ст. 286 КК.
5. Допуском до керування транспортними засобами водіїв, які перебувають у стані сп’яніння, е дозвіл керувати транспортним засобом п’яній особі, незалежно від стану й сп’яніння.
6. Відповідальними за такий дозвіл є особи, які в транспортних підприємствах наділені повноваженнями допускати водіїв до керування, а також власники і водії транспортних засобів. Зазначені особи притягуються до кримінальної відповідальності, якщо внаслідок їхнього дозволу потерпілим були заподіяні тілесні ушкодження чи смерть.
Інший коментар до статті 287 Кримінального кодексу України
1. Об’єктом злочину є безпека експлуатації транспорту в сфері дорожнього руху, здоров’я та життя людини.
2. Під транспортними засобами треба розуміти такі, що вказані в примітці до ст.286 (див. коментар до ст.286).
3. Об’єктивна сторона злочину складається із сукупності таких ознак:
– випуск в експлуатацію завідомо технічно несправних транспортних засобів;
– допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані сп’яніння чи не має права на керування транспортним засобом;
– інше грубе порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух;
– спричинення суспільно небезпечних наслідків;
– причиновий зв’язок між порушенням правил експлуатації і суспільно небезпечними наслідками.
4. Під випуском в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів треба розуміти наказ або дозвіл на виконання рейсу або поїздки на транспортному засобі з технічними несправностями. Маються на увазі такі технічні несправності, з якими експлуатація транспортного засобу заборонена і які можуть спричинити настання суспільно небезпечних наслідків (несправні гальмова система, двигун або рульове керування, причіпний пристрій або зовнішні світлові прилади, зношені протектори шин тощо). При експлуатації автомобільного транспорту слід враховувати “Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів”, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 11 листопада 2002 р. № 792.
5. Допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані сп’яніння, полягає в дії або бездіяльності, пов’язаних з дозволом чи розпорядженням, вираженим у будь-якій формі (усно, письмово, жестом, мовчазною згодою тощо), щодо керування транспортним засобом до або під час поїздки. Це діяння може знаходити прояв у неперешкодженні такому допуску або невжиттю заходів по відстороненню такої особи від керування.
Вид сп’яніння (алкогольне, наркотичне, токсичне) та його ступінь не впливають на кваліфікацію злочину.
Встановлення стану сп’яніння у правопорушника здійснюється на підставі його огляду, що проводиться згідно з вимогами “Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів”, затвердженої наказом МВС, МОЗ і МЮ від 24 лютого 1995 р. № 114/38/15-36-18.
6. Допуск до керування транспортним засобом особи, яка не має права на керування ним, означає, що особа взагалі не має права керування транспортними засобами, або не має права керування внаслідок його позбавлення, або у неї відсутні права керування транспортним засобом певної категорії.
Під іншим грубим порушенням правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух, треба розуміти допуск до керування особи, яка знаходиться у хворобливому, втомленому стані (див. “Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів”, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 17 січня 2002 р. № 18) або під впливом лікарських препаратів, грубе порушення режиму роботи водіїв, нездійснення контролю за технічним станом транспортних засобів або невиконання інших вимог, які пред’являються відповідними нормативними актами до осіб, відповідальних за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів.
7. Відповідальність за ст.287 настає за порушення допущеним до керування водієм правил безпеки руху, яке перебуває у причиновому зв’язку з наслідками, що настали. Якщо причиновий зв’язок не встановлений, відсутній і склад злочину, передбачений ст.287.
8. Відповідальність за ст.287 настає незалежно від того, чи притягнуто до відповідальності винну особу, яка керувала транспортним засобом, чи загинув водій у дорожньо-транспортній пригоді тощо.
9. Склад злочину є матеріальним і є закінченим з моменту настання хоча б одного з наслідків, передбачених цією статтею, а також встановлення причинового зв’язку між ними і порушенням правил експлуатації. Причиновий зв’язок в цьому злочині є опосередкованим.
10. Суб’єктивна сторона злочину вимагає завідомості, тобто усвідомлення суб’єктом злочину наявності технічної несправності транспортного засобу, що реально загрожує безпеці руху, або вчинення іншого грубого порушення правил експлуатації транспорту, що для нього є очевидним. Щодо наслідків, які настали, то винна особа передбачає можливість їх настання, але легковажно розраховує на їх відвернення, або не передбачає можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. У цілому даний злочин визнається необережним.
11. Не звільняється від кримінальної відповідальності за статтею, що аналізується, водій, який з порушенням правил експлуатації транспорту передав керування транспортним засобом особі, від якої він залежить по роботі чи службі.
12. Якщо дія або бездіяльність вчинені з необережності, то винна особа за наявності інших ознак складу злочину може нести відповідальність за службову недбалість (ст.367) або за необережний злочин проти особи.
13. Не несе кримінальної відповідальності за подібні дії особа, яка була усунена від керування транспортним засобом відповідною посадовою особою.
14. Відповідальність особи, яка фактично керувала транспортним засобом, може наставати за ст.286.
15. Суб’єктом злочину можуть бути як працівники транспортних та інших організацій, підприємств та установ, незалежно від форм власності, на яких інструкціями або правилами, відповідними розпорядженнями або у зв’язку із службовим становищем покладена відповідальність за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, так і власники транспортних засобів, що вчинили діяння, передбачені диспозицією ст.287. Це працівники служби безпеки руху, механіки, ревізори, водії державних або інших підприємств, водії індивідуальних транспортних засобів тощо.