Нова редакція ст. 286 ККУ з Коментарями.

1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, –

карається штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили загибель кількох осіб, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Примітка . Під транспортними засобами в цій статті та статтях 286-1, 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

Коментар до ст. 286 КК України

1. Дорожній рух в Україні регулюється законом від ЗО червня 1993 р. «Про дорожній рух» та Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. № 1094, які введені в дію з 1 травня 1994 р.

2. Об’єктивна сторона злочину полягає у: а) порушенні правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, тобто в порушенні конкретного правила, передбаченого конкретним пунктом правил; б) настанні суспільне небезпечних наслідків — заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху (пасажирам, незалежно від родинних чи службових стосунків їх з водієм, пішоходам, водіям інших транспортних засобів, велосипедистам) і в) причинному зв’язку між порушеннями правил безпеки руху чи експлуатації транспорту та насталими наслідками. Відповідальність за ст. 286 КК настає лише у разі наявності сукупності в діях особи всіх цих ознак.

Якщо у заподіянні потерпілому смерті чи тілесних ушкоджень є вина чи груба необережність потерпілого, то водій транспортного засобу звільняється від кримінальної відповідальності лише в тих випадках, коли він порушення правил безпеки руху не припустився.

3. Порушення правил безпеки руху вчинюється необережно. У разі умисного заподіяння потерпілому смерті чи тілесних ушкоджень, коли транспортний засіб був знаряддям вчинення злочину, відповідальність настає за злочин проти особи (стаття 115 або статті 121, 122 КК України).

4. Відповідальність за порушення правил безпеки руху і експлуатації транспорту настає з шістнадцяти років, незалежно від наявності у водія посвідчення на право керування і приналежності транспортного засобу.

Інший коментар до статті 286 Кримінального кодексу України

Суспільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху регулює Закон України “Про дорожній рух” від 30 червня 1993 р. № 3353-ХІІ. Законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів, що видаються згідно з ним. Основним з таких актів є Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Однією з норм, які охороняють ці суспільні відносини, є ст.286. За статистичними даними МВС України, питома вага діянь, передбачених ст.286, серед злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту складає понад 50%.

1. Об’єкт злочину – безпека дорожнього руху, здоров’я і життя людини.

2. Злочин може бути вчинений тільки при керуванні транспортними засобами, які вказані в примітці до ст.286. Під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори й інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби. Поняття механічного транспортного засобу як такого, що приводиться в рух за допомогою двигуна, визначають також вказані вище Правила дорожнього руху. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми (крім мопедів). Мопед визначений в цьому документі як двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об’ємом до 50 куб. см. Отже, механічний транспортний засіб повинен мати обсяг двигуна не менше за 50 куб. см.

3. Поняттям інші самохідні машини охоплюються дорожні, будівельні, сільськогосподарські та інші спеціальні самохідні машини (автокрани, екскаватори, скрепери, грейдери, дорожні катки, асфальтоукладачі, автонавантажувачі, збиральні комбайни тощо).

4. В окремих випадках для встановлення технічних параметрів транспортного засобу (саморобне виготовлення, внесення конструктивних змін тощо) можливе проведення відповідної експертизи.

5. Об’єктивна сторона злочину включає такі обов’язкові ознаки:

а) порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту;

б) суспільно небезпечні наслідки;

в) причиновий зв’язок між порушенням і наслідками.

Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту – це дія або бездіяльність особи, яка керує транспортним засобом, пов’язана з порушенням однієї або кількох вимог правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку дорожнього руху чи експлуатацію транспорту. Інструкції та інші нормативні акти, які стосуються особливостей перевезення спеціальних вантажів, експлуатації окремих видів транспортних засобів, руху на закритих територіях, повинні ґрунтуватися на вимогах Закону України “Про дорожній рух” та Правил дорожнього руху.

Найчастіше порушення правил безпеки дорожнього руху проявляються у перевищенні встановленої швидкості руху або в неправильному її виборі, в порушенні правил проїзду перехресть або зупинок транспорту загального користування, правил обгону тощо.

6. Порушення правил експлуатації – це порушення правил перевезення людей або вантажу, експлуатація транспортного засобу з несправною гальмовою системою або рульовим керуванням тощо. Маються на увазі такі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, які можуть викликати злочинні наслідки.

7. Якщо узагальнити ознаки діяння, то воно повинно бути вчинене: а) тільки при експлуатації транспортних засобів, зазначених у примітці до ст.286; б) особою, яка виконує функцію керування транспортним засобом; в) в процесі дорожнього руху; г) без одночасного поєднання руху транспортного засобу з виконанням нетранспортних робіт; ґ) всупереч вимогам Правил дорожнього руху або інших нормативних актів.

8. Злочинні наслідки даного злочину передбачені у відповідних частинах ст.286.

9. Між порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту і наслідками, що настали, повинен бути причиновий зв’язок. Його відсутність виключає кримінальну відповідальність особи за ст.286.

10. У процесуальних документах потрібно обов’язково вказувати, в порушенні яких правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту визнається винною особа, у чому конкретно проявилися ці порушення і чи перебувають у причиновому зв’язку наслідки, що настали, з цими порушеннями.

11. Відповідальність за ст.286 розподіляється згідно з її частинами залежно від тяжкості наслідків, що настали. За ч.1 відповідає особа, внаслідок діяння якої потерпілому спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, за ч.2 – тяжкі тілесні ушкодження або смерть. Поняття тілесних ушкоджень наведено у ст.121, 122 та в коментарях до них, а також у Правилах судово-медичного визначення ступеня тяжкості, тілесних ушкоджень 1995 р. Частина 3 ст.286 передбачає відповідальність у разі вчинення діяння, передбаченого ч.1 цієї статті, якщо воно спричинило загибель двох або більше осіб. Ніяка інша шкода, крім зазначеної в законі (наприклад, матеріальна, моральна), не входить в об’єктивну сторону злочину, що аналізується.

12. Дії винного, які потягли за собою одночасно наслідки, передбачені різними частинами ст.286, потребують кваліфікації за тією з них, яка передбачає найбільш тяжкі з наслідків, що настали. Якщо порушення кожного разу мали самостійний характер і не пов’язані між собою суб’єктивною стороною, а також місцем або часом здійснення, то вони в кожному випадку потребують кваліфікації за сукупністю злочинів.

13. Відповідно до судової практики дії особи, яка, керуючи транспортним засобом, двічі порушила в різний час правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, внаслідок чого у кожному з цих випадків загинула одна людина, потрібно кваліфікувати за ч.2 ст.286, а в тому випадку, коли смерть двох і більше осіб є наслідком однієї й тієї ж транспортної події, тобто одного чи пов’язаних між собою кількох порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, – за ч.3 ст.286.

14. У тих випадках, коли суспільно небезпечні наслідки сталися внаслідок порушень, які вчинили двоє і більше водіїв, кожен з них може нести кримінальну відповідальність за ст.286 за наявності в їх діянні всіх ознак даного складу злочину.

15. Для відповідальності за ст.286 не має значення місце, де був вчинений злочин. Це може бути автомагістраль, інша дорога, вулиця, провулок, двір, територія підприємства, поле та інші місця, де можливий рух транспортних засобів.

16. Порушення потерпілим (водієм, пішоходом, пасажиром або іншим учасником дорожнього руху) Правил дорожнього руху або його інша неправомірна поведінка не є підставою для звільнення водія від кримінальної відповідальності за наявності в його діях складу злочину. Такі обставини можуть бути враховані судом як пом’якшуючі відповідальність.

17. Склад злочину, передбаченого ст.286, за своєю конструкцією є матеріальним, але він не може мати стадій готування або замаху. Злочин визнається закінченим з моменту настання наслідків, передбачених законом.

18. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення винного до наслідків. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими з необережності.

19. Водій, який після вчинення розглядуваного злочину завідомо залишив потерпілого в небезпечному для життя стані, повинен нести відповідальність за сукупністю злочинів (за відповідною частиною ст.286 і ч.1 або ч.2 ст.135).

20. Якщо в діях водія немає складу злочину, передбаченого ст.286, але життя потерпілого було поставлено під загрозу внаслідок вчиненої водієм дорожньо-транспортної пригоди, то завідоме залишення потерпілого без допомоги за наявності інших необхідних ознак тягне за собою відповідальність за ч.1 або ч.3 ст.135, але в разі миттєвої загибелі потерпілого відповідальність за ст.135 виключається.

21. Якщо встановлено, що винний усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх або свідомо припускав настання цих наслідків, то його дії потрібно кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти життя і здоров’я (наприклад, за ст.121 або ст.115) або проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (наприклад, за ст.348).

22. Коли суб’єкт при проведенні певних робіт порушив правила техніки безпеки або інші правила охорони праці, хоча б ці порушення і були допущені під час руху машини, дії винного треба кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за порушення даних правил, а у певних випадках – за злочини проти життя та здоров’я особи.

23. Суб’єктом злочину є особа, яка до часу вчинення злочину досягла 16-річного віку. Не мають значення обставини, пов’язані з відсутністю у особи права на керування транспортним засобом або позбавленням її такого права в адміністративному чи судовому порядку, а також з тим, чи є вона працівником транспорту. Не є обов’язковою ознакою суб’єкта відношення особи до транспортного засобу, тобто чи є особа власником або орендарем транспортного засобу, керує ним за довіреністю або самовільно угнала його.

24. За порушення правил безпеки дорожнього руху під час практичної їзди на учбовій автомашині з подвійним керуванням відповідальність несе майстер навчання керування, а не особа, яка навчається, якщо майстер не вжив своєчасних заходів до відвернення суспільно небезпечних наслідків. Якщо особа, яка навчається керуванню, всупереч вказівкам майстра вчинює грубе порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, вона підлягає кримінальній відповідальності.