Стаття 260. Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань

Нова редакція ст. 260 ККУ з Коментарями.

1. Створення не передбачених законами України воєнізованих формувань або участь у їх діяльності –

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з конфіскацією майна або без такої.

2. Створення не передбачених законом збройних формувань або участь у їх діяльності –

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

3. Керівництво зазначеними в частинах першій або другій цієї статті формуваннями, їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

4. Участь у складі передбачених частинами першою або другою цієї статті формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян –

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

5. Діяння, передбачене частиною четвертою цієї статті, що призвело до загибелі людей чи інших тяжких наслідків, –

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

6. Звільняється від кримінальної відповідальності за цією статтею особа, яка перебувала в складі зазначених у цій статті формувань, за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно вийшла з такого формування і повідомила про його існування органи державної влади чи органи місцевого самоврядування.

Примітка. 1. Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка.

2. Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.

Коментар до ст. 260 КК України

1. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом (ч. 6 ст. 17 Конституції України). Створення незаконних воєнізованих чи збройних формувань чи груп посягає на громадську безпеку.

2. Згідно з чинним законодавством, в Україні створюються:

а) Збройні Сили України; б) Національна гвардія України; в) Служба безпеки України; г) формування і підрозділи МВС; д) Прикордонні війська України; е) Управління охорони вищих посадових осіб України та деякі інші.

3. Складом злочину є створення (організація) непередбачених законодавством воєнізованих або збройних формувань чи груп і активна участь у діяльності таких формувань або груп.

4. Створення незаконних воєнізованих чи збройних формувань або груп і активна участь у їхній діяльності вчинюються умисно і з метою використання таких формувань чи груп для досягнення політичних цілей – вирішення політичних проблем із застосуванням військової сили.

5. Керівництво незаконним воєнізованим чи збройним формуванням його зброєю, боєприпасами або військовою технікою, як і участь у складі такого формування чи групи (ч. З ст. 260 КК України), відрізняється від бандитизму (ст. 257 КК України) політичною метою і політичними проблемами, для вирішення яких створюються й діють такі формування і групи.

6. Відповідальність за ст. 260 КК настає із шістнадцяти років. Відповідальними є організатори та керівники воєнізованих формувань і груп, а також особи, які безпосередньо брали участь у нападі, вчиненому воєнізованим формуванням чи групою. Якщо участь у такому нападі брали особи віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, то вони підлягають кримінальній відповідальності лише за злочини, які вказані у ч. 2 ст. 22 КК, які ці особи безпосередньо вчинили чи брали участь у їх вчиненні.

7. Частина 6 ст. 260 КК передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності учасника незаконного воєнізованого формування чи групи за умови, що він добровільно вийшов з такого формування чи групи і повідомив про їх існування органи державної влади.

Інший коментар до статті 260 Кримінального кодексу України

1. Не передбачені законом воєнізовані або збройні формування є спеціальними видами злочинної організації (див. коментар до ч.4 ст.28). Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що створення та існування неконтрольованих суспільством і державою воєнізованих та збройних формувань є джерелами підвищеної небезпеки для суспільства, дає можливість їх використання для вчинення злочинів, переростання в банди, протистояння з органами влади, веде до необхідності приборкання їх силою з усіма випливаючими з цього наслідками та ін.

2. Об’єктивна сторона злочину виявляється у таких формах:

– створення не передбачених законами України воєнізованих формувань (ч.1 ст.260);

– участь у їх діяльності (ч.1 ст.260);

– створення не передбачених законом збройних формувань (ч.2 ст.260);

– участь у їх діяльності (ч.2 ст.260).

3. Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу – єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну – і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка (примітка 1 до ст.260).

4. Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю (примітка 2 до ст.260).

5. Поняття зброї і озброєності ті самі, що і при характеристиці бандитизму (див. коментар до ст.257).

6. З об’єктивної сторони обов’язковим є незаконність створення воєнізованого або збройного формування. Відповідно до Конституції України “на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом” (ч.6 ст.17), “політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань” (ч.2 ст.37).

Згідно із Законом України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 р. № 2460-ХІІ не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об’єднань громадян забороняється, коли їх метою є “створення незаконних воєнізованих формувань” (див. абз. 6 ст.4), “обмеження загальновизнаних прав людини” (див. абз. 7 ст.4).

Незаконними є воєнізовані формування, створення яких заборонено Конституцією України, а також воєнізовані і збройні формування, не передбачені законами України.

7. Незаконними є і ті воєнізовані або збройні формування, які всупереч Конституції України та законам України створюються за рішеннями органів влади або органів місцевого самоврядування.

8. Під створенням не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань необхідно розуміти їх утворення (організацію, заснування). Створення незаконного воєнізованого або збройного формування може виявлятися в різних діях, які призвели до організації такого формування. Поняття створення злочинного формування дано при аналізі злочину, передбаченого ст.255.

9. Злочин з формальним складом. Вважається закінченим з моменту створення воєнізованого або збройного формування, навіть якщо не вчинено жодної дії, заради якої вони були створені. Якщо винному не вдалося створити воєнізоване або збройне формування, його дії слід кваліфікувати як замах на створення відповідного формування.

10. Участю у діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань вважається членство в таких формуваннях, перебування у їх складі та виконання будь-яких дій для їх успішного функціонування. Частини 1 і 2 ст.260 передбачають відповідальність за участь у діяльності формування. Тому сам факт дачі згоди на вступ, як і вступ до воєнізованого або збройного формування, якщо особі не вдалося з причин, що не залежали від її волі, взяти участь у діяльності такого формування, слід кваліфікувати як замах на участь у діяльності воєнізованого або збройного формування.

11. З суб’єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені лише з прямим умислом.

12. Цілі і мотиви створення не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування можуть бути різними. Ці формування створюються, як правило, для виконання завдань, властивих силовим структурам (забезпечення безпеки об’єктів або осіб – захист, оборона, охорона, примушення тощо).

13. Суб’єкт злочину – будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

14. Поняття керівництва злочинним воєнізованим або збройним формуванням (ч.2 ст.260) дано при аналізі злочину, передбаченого ст.255. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, які означають керівництво воєнізованим або збройним формуванням.

15. Під фінансуванням незаконного воєнізованого або збройного формування (ч.3 ст.260) слід розуміти забезпечення їх грошима, валютними цінностями, коштовностями тощо.

16. Постачання незаконному воєнізованому або збройному формуванню зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки (ч.3 ст.260) означає надання, доставлення тощо зазначених предметів цьому формуванню.

17. Про поняття зброї, боєприпасів, вибухових речовин та військової техніки див. коментар до ст.257, 262, 410.

18. Участь у складі передбачених ч.1 або 2 ст.260 (ч.4 ст.260) воєнізованих або збройних формувань у нападі на підприємства, установи чи громадян має місце в тих випадках, коли як члени відповідного незаконного формування, так і інші особи, не члени такого формування, спільно безпосередньо вчиняють зазначений напад, тобто є його співвиконавцями.

19. Під нападом на підприємства, установи чи громадян слід розуміти дії, пов’язані із застосуванням насильства або з реальною можливістю його негайного застосування для досягнення того чи іншого результату: захоплення підприємств чи установ, встановлення над ними контролю, перешкоджання роботі, зупинки функціонування, їх використання тощо.

20. Вчинення у складі незаконного воєнізованого або збройного формування інших злочинів необхідно кваліфікувати за сукупністю ч.1 або 2 ст.260 і статті Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за ці злочини.

21. Для кваліфікації дій винного за ч.5 ст.260 достатньо загибелі однієї людини. Про поняття інших тяжких наслідків див. коментар до ст.258.

22. Згідно з ч.6 ст.260 особа звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 або 2 цієї статті, за наявності двох умов:

а) добровільності виходу із злочинного формування;

б) повідомлення про його існування органам державної влади чи місцевого самоврядування.

23. Добровільність означає остаточний вихід особи з різних мотивів із злочинного формування з власної волі, при усвідомленні нею можливості і надалі брати участь у ньому. Тут має місце не добровільна відмова від злочину (див. коментарі до ст.17 і 31), а добровільне припинення участі в триваючому злочині. Якщо особа, яка перебувала у складі не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування, добровільно вийшла з нього і повідомила про його існування органи державної влади чи місцевого самоврядування, але добровільно не здала органам влади зброю, вона звільняється від кримінальної відповідальності за ст.260, але несе відповідальність за ст.263.