Нова редакція ст. 213 ККУ з Коментарями.

1. Здійснення прийому брухту кольорових і чорних металів фізичними особами, здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів посадовими особами суб’єктів господарської діяльності, відомості про яких не включено до переліку суб’єктів господарювання, що здійснюють операції з металобрухтом, надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту –

караються штрафом від тисячі п’ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до одного року.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, –

караються штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Коментар до ст. 213 КК України

1. Металобрухтом (від німецького Ьгеспеп — ломити) називаються відходи металевих виробів — машин, обладнання, дроту, арматури тощо, незалежно від їх стану, виду металу (чорного чи кольорового) і т. ін.

2. Склад злочину утворює проведення операцій з брухтом без державної реєстрації або без спеціального дозволу, одержання якого передбачено законодавством. Це може бути: надання приміщень та споруд для відкриття пунктів прийому, схову чи збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову чи збуту металобрухту тощо.

3. Якщо металобрухт було здобуто викраденням його засобом демонтажу електромереж чи кабельних ліній зв’язку (ст. 188 КК України), чи пошкодженням шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 КК України) або іншим злочином, то діяння утворює сукупність ст. 213 КК зі статтями КК, які передбачають відповідальність за ці злочини.

4. Проведення незаконних операцій з металобрухтом особою, яка раніше була судимою за такий злочин і має непогашену чи не зняту судимість кваліфікується за ч. 2 ст. 213 КК.

5. Проведення незаконних операцій може бути вчинено умисно і необережно.

6. Відповідальність за ст. 213 КК настає з шістнадцяти років.

Інший коментар до статті 213 Кримінального кодексу України

1. Безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок здійснення операцій з металобрухтом.

2. Предметом злочину є брухт кольорових і чорних металів (металобрухт) – непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки від виробництва та обробки чорних і кольорових металів і їх сплавів, в тому числі побутовий металобрухт – непридатні для прямого використання вироби побутового призначення або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втратили експлуатаційну цінність (див. абз.2, 4 ст.1 Закону України “Про металобрухт” від 5 травня 1999 р. в редакції від 16 листопада 2000 р.). Перелік видів побутового металобрухту затверджено постановою КМУ від 15 вересня 1999 р. № 1696.

3. Об’єктивна сторона злочину виражається у вчиненні однієї із чотирьох дій, альтернативно передбачених у ч.1 ст.213.

4. Під здійсненням операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації розуміється їх здійснення громадянами, не зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності, а під здійсненням таких операцій без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, – їх здійснення зареєстрованими громадянами – підприємцями чи юридичними особами – суб’єктами господарської діяльності без одержаної у встановленому порядку ліцензії на їх здійснення, або здійснення спеціалізованими чи спеціалізованими металургійними підприємствами таких операцій з металобрухтом (за наявності ліцензії на окремі види операцій з металобрухтом), які не передбачені ліцензією. При цьому не має значення, чи має право така особа на одержання відповідної ліцензії, чи взагалі не може її отримати. Ліцензії на здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів видаються Міністерством промислової політики (див. Перелік органів ліцензування, затверджений постановою КМУ від 14 листопада 2000 р. № 1698) в порядку, визначеному Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства промислової політики від 25 лютого 2003 р. № 14/65.

Перелік операцій з брухтом кольорових та чорних металів міститься в абз.4 ст.1 Закону України “Про металобрухт”: збирання, заготівля, переробка, транспортування, реалізація брухту чорних чи кольорових металів, а також металургійна переробка брухту кольорових металів. Зміст зазначених операцій визначається у ст.1 Закону України “Про металобрухт”.

Заготівля металобрухту – це діяльність, пов’язана із збиранням, купівлею, транспортуванням, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом.

Збирання металобрухту – діяльність фізичних або юридичних осіб, пов’язана з переміщенням металобрухту від місця його утворення або знаходження до території розташування спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів.

Переробка металобрухту – це діяльність, пов’язана із доведенням металобрухту шляхом сортування, пресування, пакетування, дрібнення, різання до стану, який відповідає встановленим стандартам, нормам і правилам; вилучення металевої складової із шлаків металургійної переробки чорних та кольорових металів і їх сплавів, а первинна металургійна його переробка – це переплавка металобрухту в металургійних агрегатах, виготовлення зливків, чушок, пластин та інших напівфабрикатів з невизначеними технологічними властивостями без використання додаткових матеріалів, які застосовуються при виробництві ливарних сплавів відповідно до стандартів.

Купівля та/або реалізація металобрухту – це діяльність, пов’язана із передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов’язань.

Металургійна переробка металобрухту кольорових металів – це переплавка металобрухту в металургійних агрегатах під час виготовлення кольорових металів і їх сплавів або з іншою метою.

5. Порядок здійснення операцій з металобрухтом визначається Законом України “Про металобрухт”, згідно зі ст.4 якого такі операції здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами.

Спеціалізованими підприємствами є підприємства – суб’єкти підприємницької діяльності усіх форм власності, які здійснюють операції з металобрухтом, мають спеціальне технологічне брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання, вагове господарство, складські приміщення, кваліфікований персонал, забезпечують згідно з законодавством протипожежну, екологічну та радіаційну безпеку і контроль якісного складу металобрухту та отримали відповідні ліцензії, а спеціалізованими металургійними переробними підприємствами – такі, що відповідають вимогам наведеного визначення спеціалізованого підприємства, мають виробниче обладнання і технологію для металургійної переробки брухту та відходів металів, пов’язану зі зміною структури металу, його хімічного складу, та які пройшли атестацію у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань промислової політики.

Спеціалізоване або спеціалізоване металургійне переробне підприємство має право згідно з законодавством відкривати в будь-яких регіонах України без обмежень приймальні пункти, тобто свої виробничі підрозділи, на базі яких проводяться операції по збиранню, заготівлі, переробці металобрухту і які повинні мати вагове та інше обладнання, відповідну ділянку з твердим покриттям, кваліфікований персонал. Адреси приймальних пунктів повинні бути зазначені у ліцензії відповідно до актів обстеження місцевими державними адміністраціями.

Ліцензії на заготівлю та переробку металобрухту кольорових і/або чорних металів можуть видаватися лише спеціалізованим підприємствам. Ліцензії на заготівлю, переробку та металургійну переробку металобрухту кольорових і/або чорних металів можуть видаватися лише спеціалізованим металургійним переробним підприємствам.

Згідно зі ст.4 Закону України “Про металобрухт” всі операції з металобрухтом, за винятком діяльності фізичних осіб, пов’язаної із збиранням та реалізацією побутового брухту чорних та кольорових металів, а також діяльності фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності і юридичних осіб, пов’язаної із збиранням та реалізацією промислового брухту чорних та кольорових металів, який утворився в результаті їх діяльності, підлягають ліцензуванню. Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 р. передбачено ліцензування лише трьох видів операцій з металобрухтом – його заготівлі, переробки і металургійної переробки. Оскільки ч.3 ст.2 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” передбачено, що не підлягають ліцензуванню види господарської діяльності, які не включені до переліку видів, встановленого ст.9 цього Закону, або ж ліцензування яких здійснюється відповідно до ч.3 ст.2 Закону, то діяльність лише по збиранню, транспортуванню і реалізації металобрухту ліцензуванню не підлягає, але ці види операцій з металобрухтом є різновидом більш широкої за змістом операції з металобрухтом – його заготівлі, тобто для їх здійснення необхідно одержання ліцензії на заготівлю металобрухту.

6. Надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту – це надання іншим особам права використання будь-яких приміщень та споруд (будівель, споруд, їх окремих частин) для незаконного розміщення у них або пунктів прийому металобрухту, або для його підпільного, конспіративного зберігання. Фактично такі дії є пособництвом здійсненню незаконних операцій з брухтом кольорових і чорних металів, які законодавцем визнані окремою формою вчинення передбаченого ч.1 ст.213 злочину. Використання приміщень для збуту металобрухту передбачає використання їх для прийому чи зберігання металобрухту.

7. Під організацією незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту слід розуміти:

– вчинення дій, спрямованих на відкриття (створення) пунктів прийому, схову та збуту металобрухту фізичними особами, не зареєстрованими як суб’єкти підприємництва, чи суб’єктами господарської (підприємницької) діяльності, які не є спеціалізованими чи спеціалізованими металургійними переробними підприємствами. Якщо такими особами будуть здійснюватись і незаконні операції з металобрухтом, у формулюванні звинувачення повинні бути зазначені ці обидві форми вчинення злочину;

– відкриття суб’єктом господарської діяльності, який має ліцензію на здійснення діяльності по збиранню та заготівлі металобрухту, приймальних пунктів по заготівлі металобрухту за адресами, не внесеними до ліцензії, або відкриття таких пунктів у приміщеннях, які не є його власністю чи не орендовані ним (згідно з п.3.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів приміщення, що використовується для приймання металобрухту суб’єктами господарської діяльності, що здійснюють заготівлю металобрухту, мають бути їх власністю чи використовуватися лише на підставі договорів оренди (суборенди);

– відкриття таких пунктів суб’єктами господарської діяльності – спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, які не мають ліцензії на здійснення діяльності по заготівлі металобрухту. У останньому випадку дії винного містять і ознаки першої форми вчинення злочину – здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без одержання ліцензії.

Статтею 213 не передбачена відповідальність за порушення ліцензійних умов здійснення операцій з металобрухтом, а тому їх порушення спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами має кваліфікуватися за ч.1 ст.202, якщо воно пов’язане з отриманням доходу у великих розмірах, а за відсутності такого доходу – за ст.164-10 КУпАП. Зокрема, порушенням ліцензійних умов буде недотримання вимог, передбачених ч.3 ст.5 Закону України “Про металобрухт” щодо організаційно-технологічного облаштування приймальних пунктів металобрухту – вони можуть відкриватись лише за наявності облаштованої земельної ділянки для здійснення операцій з брухтом кольорових металів та їх сплавів площею не менш як 500 кв. м., з брухтом чорних металів та їх сплавів – не менш як 1 000 кв. м., яка повинна мати бетонне або тверде покриття. Порушенням ліцензійних умов буде і безпосередня оплата закупленого у населення металобрухту готівковими коштами, оскільки його оплата має здійснюватись через каси в банках готівкою або шляхом поштового переказу, або здійснення готівкових розрахунків при здійсненні операцій з промисловим металобрухтом, а так само приймання побутового металобрухту від фізичних осіб без пред’явлення ними документа, який засвідчує особу, та без обов’язкового оформлення акта приймання чи приймання промислового металобрухту у фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності (див. ст.4, 5, 6 названого Закону).

8. Склад злочину, передбаченого ч.1 ст.213, є формальним, злочин є закінченим в момент здійснення будь-якого із трьох діянь, вказаних у диспозиції ч.1 ст.213. Злочин у формі організації незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту буде закінченим з моменту фактичної організації (відкриття, створення) такого незаконного пункту.

9. Із суб’єктивної сторони злочин характеризується умисною формою вини – прямим умислом. Мотиви і мета порушення порядку здійснення операцій із металобрухтом для кваліфікації значення не мають, але можуть свідчити про наявність у діях особи ознак більш тяжкого злочину – розкрадання, пошкодження чи знищення чужого майна. За наявності підстав такі дії мають діставати самостійну кримінально-правову оцінку і кваліфікуватися за сукупністю зі ст.213.

10. Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, що досягла 16-річного віку. Перш за все, суб’єктами злочину можуть бути службові особи чи працівники спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів, які порушують встановлений порядок здійснення операцій з металобрухтом.

11. Раніше судимою за злочин, передбачений ст.213, слід вважати особу, яка раніше засуджувалась за ч.1 чи ч.2 цієї статті і судимість з якої не знята чи не була погашена у встановленому законом порядку.

12. Незаконні операції з металобрухтом можуть поєднуватись із вчиненням інших злочинів, зокрема, з підробленням документів, службовим підробленням, зловживанням владою чи службовим становищем, знищенням чи пошкодженням майна, його розкраданням тощо. Такі дії, за наявності підстав, мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів – за ст.213 та відповідною статтею КК.

13. Порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом, тягне відповідальність за ст.164-10 КУпАП. Під порушенням такого законодавства слід розуміти незаконні операції з металобрухтом.