Нова редакція ст. 201 ККУ з Коментарями.
1. Контрабанда, тобто переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї або боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї або бойових припасів до неї), частин вогнепальної нарізної зброї, а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, –
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
2. Та сама дія, вчинена за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або службовою особою з використанням службового становища, –
карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Коментар до ст. 201 КК України
1. Контрабандою називається незаконне переміщення товарів, валюти, цінностей та інших предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.
2. Контрабанда зазіхає на монополію зовнішньої торгівлі, підриває економіку держави, громадську безпеку і здоров’я людей.
3. Предметами контрабанди є товари, валюта, історичні та культурні цінності, а також предмети, вилучені з вільного обігу,— зброя, отрути, радіоактивні, вибухові речовини тощо.
4. Об’єктивно контрабанду утворює одне з можливих діянь щодо незаконного переміщення через митний кордон України предметів контрабанди, вчинене:
– у великих розмірах – на суму в тисячу і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
– щодо заборонених для ввезення-вивезення предметів: історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї).
5. Таким чином, ст. 201 КК передбачає два види контрабанди, що є злочином: а) незаконне переміщення через митний кордон України товарів, валюти І цінностей (крім історичних і культурних), вчинене у великих розмірах; б) незаконне переміщення через митний кордон України, незалежно від кількості і вартості, спеціальних предметів — історичних і культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних і вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської рушниці і бойових припасів до неї).
6. Кваліфікованою визнається контрабанда, яка була здійснена організованою групою, тобто групою, що створила спеціальну організацію для заняття контрабандою, або особою, раніше судимою за контрабанду (ч.2 ст. 201 КК України).
7. Контрабанда-злочин умисний, і умисел прямий-суб’єкт має на меті порушити митний кордон і прагне його досягти.
8. Відповідальними за контрабанду є осудні особи, яким до скоєння злочину виповнилося шістнадцять років.
Інший коментар до статті 201 Кримінального кодексу України
1. Основним безпосереднім об’єктом контрабанди є встановлений порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, вказаних у диспозиції ч.1 ст.201 КК. Додатковими об’єктами цього злочину, залежно від виду переміщуваних через митний кордон України предметів, мотивів та мети їх переміщення, можуть бути громадська безпека (при переміщенні радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів), встановлений порядок формування доходної частини бюджету (якщо метою контрабанди є ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів), економічні інтереси держави.
Згідно з п.39 ст.1 МК 2002 р., який набрав чинності з 1 січня 2004 р., під товарами розуміється будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності; культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України. У МК 1991 р. під товарами розумілась будь-яка переміщувана через митний кордон України продукція, у тому числі продукція, на яку поширюються права інтелектуальної власності, послуги, роботи, що є об’єктом купівлі-продажу, а також інші немайнові права, призначені для відчуження (див. п.11 ч.1 ст.15 МК 1991 р.). Таке ж визначення поняття “товар” міститься у абз.7 ч.1 ст.1 Закону України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України” від 13 вересня 2001 р.).
До валютних цінностей п.1 ст.1 МК віднесені:
– валюта України – грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;
– іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;
– платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах;
– банківські метали – золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.
Митний кодекс України 2002 р. суттєво розширив коло предметів, які визнаються товарами і які можуть визнаватись предметом контрабанди, віднісши до товарів валюту України, іноземну валюту, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, а також електричну, теплову та інші види енергії. Враховуючи положення щодо дії законів у часі, зазначені предмети можуть визнаватись предметами передбаченого ст.201 злочину за умови, що їх переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю вчинене після 31 грудня 2003 р.
Товарами, тобто предметом контрабанди, можуть визнаватись електрична, теплова та інші види енергії. Енергія у фізичному розумінні – це здатність якого-небудь тіла, речовини, електричного струму тощо виконувати якусь роботу чи бути джерелом тієї сили, що виконуватиме роботу. У фізиці енергія визначається як загальна міра форм руху (механічного, теплового, електромагнітного) при їх перетворенні із однієї форми руху в іншу. Виділяються електрична енергія, теплова енергія, гідроенергія, геотермальна енергія, ядерна енергія, сонячна енергія, вітроенергія, енергія морських приливів та відливів, енергія біомаси та енергія, вироблена іншими нетрадиційними джерелами. Із перерахованих видів енергії, фактично предметом контрабанди можуть бути електрична та теплова енергія, які виробляються на теплових, гідравлічних і атомних електростанціях, геліотермальними, утилізаційними установками та іншими нетрадиційними джерелами.
У Законі України “Про електроенергетику” від 16 жовтня 1997 р. під енергією розуміється електрична чи теплова енергія, що виробляється на об’єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу (див. абз.2 ст.1 Закону).
Електрична енергія (активна) як предмет злочину, передбаченого ст.201 – це енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару (див. абз. 22 п.1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. № 28 у редакції Постанови від 22 серпня 2002 р. № 928).
Визначення поняття теплової та інших видів енергії як товару на законодавчому рівні не дається. Під тепловою енергією розуміється частка енергії теплового руху частинок тіла, яка звільняється при наявності різниці температур між даним тілом та тілами оточуючого середовища, носіями якої є природні речовини з різною температурою. Під тепловою енергією як видом товару слід розуміти, очевидно, гарячу воду та пару, яка виробляється електричними станціями та котельнями і передається їх споживачам тепловими чи магістральними тепловими мережами, які являють собою, відповідно, сукупність трубопровідних установок та комплекс трубопроводів і насосних станцій.
Не є предметом контрабанди особисті речі, в тому числі транспортні засоби індивідуального користування.
Під особистими речами розуміються предмети першої необхідності, призначені, в першу чергу, для забезпечення життєдіяльності власника – громадянина, є власністю такого громадянина та призначені виключно для власного користування такого громадянина, не є товаром та не призначені для відчуження або передачі іншим особам, відповідають меті та цілям перебування за кордоном, а під транспортними засобами – пристрої, призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також установленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів (див. абз.8, 10 ч.1 ст.1 Закону України від 13 вересня 2001 р.).
Вартість (митна) товарів та інших предметів, що незаконно переміщуються через митний кордон України, визначається у відповідності з методами та умовами їх застосування, встановленими статтями 266-273 (щодо товарів, які імпортуються в Україну) та статтями 274-275 (щодо товарів, які експортуються з України) МК. Зокрема, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється згідно зі ст.266 МК із застосуванням таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). Митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог МК (ст.249 МК).
До набрання чинності МК 2002 р. митна вартість товарів та інших предметів визначалась у відповідності із затвердженим постановою КМУ від 5 жовтня 1998 р. № 1598 Порядком визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України.
3. Під культурними цінностями розуміються об’єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України (див. ст.1 Закону України “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” від 21 вересня 1999 р.), а саме: оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, художні композиції та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоративно-прикладного і традиційного народного мистецтва; предмети, пов’язані з історичними подіями, розвитком суспільства та держави, історією науки і культури, а також такі, що стосуються життя та діяльності видатних діячів держави, політичних партій, громадських і релігійних організацій, науки, культури та мистецтва; предмети музейного значення, знайдені під час археологічних розкопок; складові частини та фрагменти архітектурних, історичних, художніх пам’яток і пам’яток монументального мистецтва; старовинні книги та інші видання, що становлять історичну, художню, наукову та літературну цінність, окремо чи в колекції; манускрипти та інкунабули, стародруки, архівні документи, включаючи кіно-, фото- і фонодокументи, окремо чи в колекції; унікальні та рідкісні музичні інструменти; різноманітні види зброї, що має художню, історичну, етнографічну та наукову цінність; рідкісні поштові марки, інші філателістичні матеріали, окремо чи в колекції; рідкісні монети, ордени, медалі, печатки та інші предмети колекціонування; зоологічні колекції, що становлять наукову, культурно-освітню, навчально-виховну або естетичну цінність; рідкісні колекції та зразки флори і фауни, мінералогії, анатомії та палеонтології; родинні цінності – культурні цінності, що мають характер особистих або родинних предметів; колекція культурних цінностей – однорідні або подібні за певними ознаками різнорідні предмети, які, незалежно від культурної цінності кожного з них, зібрані разом становлять художню, історичну, етнографічну чи наукову цінність (див. ст.1 Закону України “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” від 21 вересня 1999 р.).
Предметом контрабанди можуть бути як культурні цінності України, так і культурні цінності інших держав. Згідно з ст.3 названого Закону, культурними цінностями України є: культурні цінності, створені на території України громадянами України; культурні цінності, створені на території України іноземцями чи особами без громадянства, які постійно проживають або проживали на території України; культурні цінності, виявлені на території України; ввезені на територію України культурні цінності, придбані археологічними, археографічними, етнографічними, науково-природничими та іншими експедиціями за згодою відповідних органів країни походження цих цінностей; ввезені на територію України культурні цінності, придбані в результаті добровільного обміну; ввезені на територію України культурні цінності, отримані в дарунок або законно придбані за згодою відповідних органів країни походження цих цінностей; незаконно вивезені культурні цінності України, що перебувають за межами її території; культурні цінності, евакуйовані з території України під час війн та збройних конфліктів і не повернуті назад; культурні цінності, тимчасово вивезені з території України і не повернуті в Україну; культурні цінності, переміщені на територію України внаслідок другої світової війни як часткова компенсація за заподіяні окупантами збитки.
Законодавством України не визначається, які предмети є історичними цінностями. У диспозиції ч.1 ст.201 між словами “культурні” та “історичні” вжитий з’єднувальний сполучник “та”, тобто такі предмети відносяться до одного класу цінностей. Згідно з наведеним визначенням поняття “культурні цінності” їх різновидом є історичні цінності: історичними цінностями як предметом контрабанди визнаються культурні цінності, що мають історичне значення. Чинне законодавство не дає вичерпного переліку предметів, що є культурними цінностями, а визначає лише їх видові ознаки. В окремих нормативно-правових актах дається вичерпний перелік предметів, що відносяться до певного виду культурних цінностей. Зокрема, в наказі Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України від 1 березня 2001 р. № 4 конкретизується, що відноситься до унікальних та рідкісних музичних інструментів, як виду культурних цінностей.
Не підлягають вивезенню з України культурні цінності, що занесені до Державного реєстру національного культурного надбання чи включені до Національного архівного фонду або до Музейного фонду України (див. п.1.4 Інструкції про оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України, затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 р. № 258).
Належність того чи іншого предмета до історичних та культурних цінностей та його вартість встановлюються на підставі висновку експертизи (див. п.7 постанови ПВСУ “Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил” від 26 лютого 1999 р. № 2).
Забезпечує проведення державної експертизи культурних цінностей, заявлених до вивезення (тимчасового вивезення), та при поверненні їх після тимчасового вивезення, Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України (див. Положення про Державну службу контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України, затверджене постановою КМУ від 20 червня 2000 р. № 983). Державна служба контролю також розглядає клопотання власників культурних цінностей або уповноважених осіб про вивезення культурних цінностей, приймає рішення щодо можливого їх вивезення (тимчасового вивезення) та видає свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей. Порядок проведення державної експертизи культурних цінностей, заявлених до вивезення, тимчасового вивезення та повернутих в Україну після тимчасового вивезення, під якою розуміється всебічний аналіз і вивчення культурної цінності об’єктів, за результатами якого складається експертний висновок, визначається Порядком проведення державної експертизи культурних цінностей, затвердженим постановою КМУ від 26 серпня 2003 р. № 1343.
4. Під отруйними речовинами розуміються будь-які речовини у твердому, сипучому чи рідкому вигляді, вживання яких може призвести до смерті, а під сильнодіючими – лікарські та інші засоби, вживання яких поза призначенням або з порушенням норм дозування може спричинити шкоду організму людини. Отруйні речовини – це небезпечні хімічні речовини та сполуки, індивідуальні за своїм складом, суміші хімічних речовин та сполук, продукти їх розкладу та розпаду, які за сукупністю притаманних їм властивостей створюють або можуть створити небезпеку для довкілля, тварин та здоров’я людей, що може привести до загибелі об’єктів довкілля, тварин та людей, і, які потребують спеціальних методів, умов і засобів поводження з ними (див. абз.6 п.1.3 Інструкції про розгляд заявок та надання дозволів на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30 липня 2002 р. № 294).
Згідно з абз.6, 7 ч.2 ст.2 Закону України “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996 р., отруйними та сильнодіючими лікарськими засобами є лікарські засоби, віднесені відповідно до отруйних чи сильнодіючих МОЗ України. Наказом МОЗ України № 233 від 25 липня 1997 р. затверджені Перелік лікарських препаратів, дозволених до вживання в Україні, які містять отруйні речовини, та Перелік лікарських препаратів, дозволених до застосування в Україні, які містять сильнодіючі речовини. Наказом МОЗ України від 21 травня 2002 р. № 181 названі Переліки затверджені в новій редакції. Наказом МОЗ України від 7 липня 2004 р. № 344 затверджені переліки отруйних та сильнодіючих лікарських засобів, до яких наказом від 2 вересня 2004 р. № 440 внесені зміни. Інформація з питань належності лікарських препаратів до отруйних чи сильнодіючих надається Фармакологічним комітетом МОЗ України. До сильнодіючих речовин відноситься допінг – речовини, що застосовуються для підвищення працездатності спортсменів, є потенційно небезпечними для їхнього здоров’я і заборонені для використання антидопінговим Кодексом Олімпійського руху та компетентними органами відповідних спортивних організацій (див. абз.2 ст.1 Закону України “Про антидопінговий контроль у спорті” від 5 квітня 2001 р.).
Визнання тих чи інших речовин отруйними чи сильнодіючими здійснюється на підставі висновку експертизи.
5. Радіоактивні речовини – це речовини, активність радіонуклідів яких перевищує межі, встановлені нормами і правилами з ядерної та радіаційної безпеки. До них відносяться спеціальні розщеплювальні матеріали, радіоактивні відходи, радіоізотопні джерела іонізуючого випромінювання (див. п.1 Положення про основні засади організації перевезення радіоактивних матеріалів територією України, затвердженого постановою КМУ від 29 листопада 1997 р. № 1332).
6. Вибухові речовини – це хімічні речовини, здатні під впливом зовнішніх дій до швидкого хімічного перетворення, що відбувається з виділенням великої кількості тепла і газоподібних продуктів (див. абз. 3 ч.1 ст.1 Закону України “Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення” від 23 грудня 2004 р.). Вибухові речовини є різновидом вибухових матеріалів, до складу яких входять також засоби ініціювання вибухових речовин, вироби та пристрої, які містять вибухові речовини. До вибухових речовин належать амоніти, амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації – порохи тощо (див. п.13.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 р.).
7. Під зброєю у ст.201 маються на увазі будь-які види зброї. Під зброєю слід розуміти будь-які предмети, які призначені чи можуть застосовуватись для ураження або знищення живої цілі (людей, тварин, птахів, плазунів, комах), знищення, руйнування, пошкодження іншої цілі (будівель, споруд, нерухомого та рухомого майна), а так само для будь-якого негативного впливу на природне середовище (геофізичний вплив, радіоактивне, хімічне, бактеріологічне чи інше зараження природного середовища, знищення чи пошкодження флори і фауни тощо), а також предмети, що містять хімічні речовини, зокрема, токсичні хімікати, хвороботворні мікроорганізми (бактерії, рикетсії, віруси, гриби та токсичні продукти їх життєдіяльності) і можуть бути використані чи призначені для використання із зазначеними цілями. Тип зброї для визнання його предметом контрабанди значення не має. Це може бути вогнепальна, холодна, лазерна, хімічна, бактеріологічна, світлошумова, електрошокова, газова, інфразвукова, радіологічна, пневматична та інші види зброї. Як правило, предметами контрабанди є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської) та холодна зброя. Вогнепальною вважається зброя, в якій снаряд (куля, шрот, тощо) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші), а холодною – пристрої та предмети, конструктивно призначені для ураження живої чи іншої цілі за допомогою м’язової сили людини чи механічного пристрою (може бути ручною та холодною метальною). Вид зброї значення не має. Це може бути: бойова нарізна зброя – зброя армійських зразків або виготовлена за спеціальними замовленнями (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, автомати, кулемети тощо); несучасна стрілецька зброя, яка знята з озброєння сучасних армій та виробництва, або та, що існує в одиничних екземплярах та малих партіях, а також зброя такого типу, виготовлена в сучасних умовах спеціально для виставок (експонування) в одиничних екземплярах та малих партіях); спортивна вогнепальна зброя (спортивні пістолети, револьвери, гвинтівки, які виробником передбачені для використання в спортивних цілях, а також гладкоствольні рушниці); мисливська вогнепальна нарізна зброя, в тому числі комбіновані рушниці, що мають нарівні з гладкими і нарізні стволи, а також мисливські малокаліберні гвинтівки.
Предметом контрабанди повинна вважатись також вихолощена зброя (зброя армійських зразків, спеціально пристосована для стрільби холостими патронами, з якої не можливо зробити постріл бойовим зарядом) та учбова вогнепальна зброя (нарізна зброя армійських зразків), приведена на заводах виготовлювачах чи в майстернях з ремонту зброї до стану, що виключає можливість здійснення пострілу без спеціальних ремонтних робіт (див.: пункти 8.2-8.12 названої Інструкції).
Холодна зброя – це предмети, які відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам зброї, чи інші предмети, що справляють колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, розроблюючий або ударний ефект (багнет, стилет, ніж, кинджал, арбалет, нунчаку тощо), конструктивного призначення для ураження живої цілі за допомогою м’язової сили людини або дії механічного пристрою.
Зброєю мають визнаватись і вибухові пристрої – саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосування, спеціально підготовлені і за певних обставин спроможні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створити вражаючі фактори – спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду – шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин.
Предметом контрабанди може бути як серійно виготовлена, так і саморобна чи перероблена зброя.
8. Бойові припаси, згідно з роз’ясненнями ПВСУ, – це патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху.
Боєприпасами (крім боєприпасів до мисливської гладкоствольної зброї) є патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів.
Основною характерною ознакою зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв та радіоактивних матеріалів є їх призначення – ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища. При цьому не має значення, виготовлені зазначені предмети промисловим способом чи є саморобними.
9. Згідно зі ст.16 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. у окремих випадках може запроваджуватися режим ліцензування і квотування експорту та імпорту окремих видів товарів (продукції), зокрема, коли в разі погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо перевищує на відповідну дату 25 відсотків від загальної суми валютних вимог України, в разі досягнення встановленого ВРУ рівня зовнішньої заборгованості, в разі значного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому ринку України, при необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві. Рішення про встановлення режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймається ВРУ за поданням КМУ з визначенням конкретних видів товарів, що підпадають під режим ліцензування та квотування, і строків дії цього режиму по кожному товару. Режим ліцензування і квотування експорту та імпорту набирає чинності через 60 днів з моменту офіційного опублікування інформації про перелік видів товарів та/або країн, що підпадають під нього, у офіційних загальнодоступних засобах інформації України.
У той же час Декретом КМУ “Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)” від 12 січня 1993 р. № 6-93 передбачено, що рішення про запровадження режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймається КМУ з визначенням списку конкретних товарів, що підпадають під режим ліцензування і квотування, і строків дії цього режиму.
Такі переліки на 2004 рік затверджені постановою КМУ “Про переліки товарів, експерт та імпорт яких підлягає ліцензуванню і на які встановлено квоти у 2004 році” від 24 грудня 2003 р. № 1996. Цією постановою (Додаток 1) до таких товарів, які слід вважати стратегічно важливими сировинними товарами, зокрема, віднесені бурштин, руди та концентрати дорогоцінних металів, метали дорогоцінні в колоїдному стані, діаманти оброблені або необроблені, але неоправлені і незакріплені, дорогоцінне каміння (крім діамантів) і напівдорогоцінне каміння оброблене або необроблене, підібране або непідібране, але ненанизане, неоправлене і незакріплене; дорогоцінне (крім діамантів) або напівдорогоцінне каміння, яке непідібране і тимчасово нанизане для зручності користування; срібло, золото та платина необроблені, напівоброблені або у вигляді порошку (крім банківських металів); відходи або брухт дорогоцінних металів або металів, плакованих дорогоцінними металами.
Згідно з додатком 15 цієї постанови, яким вона доповнена постановою від 29 квітня 2004 р. № 546, до товарів, експорт яких підлягає ліцензуванню у 2004 р., віднесені кокс та напівкокс з кам’яного вугілля, лігніту (бурого вугілля) або з торфу, агломеровані або неагломеровані; вугілля ретортне; вугілля кам’яне; брикети, котуни та аналогічні види твердого палива, виготовлені з кам’яного вугілля; руди та концентрати залізні, включаючи випалений пірит.
Переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню та на які встановлено квоти у 2005 році, затверджено постановою КМУ від 23 грудня 2004 р. № 1722. До цих Переліків віднесені в основному ті ж товари, експорт та імпорт яких підлягав ліцензуванню та на які були встановлені квоти у 2004 р., за винятком коксу та напівкоксу з кам’яного вугілля, лігниту (бурого вугілля) або з торфу, вугілля ретерного і кам’яного, твердого палива, виготовленого з кам’яного вугілля.
Законами також можуть встановлюватись обмеження щодо вивезення окремих сировинних товарів за межі України. Зокрема, Законом України “Про внесення змін до деяких законів України” від 21 червня 2001 р. заборонено вивезення з митної території України насіння соняшнику за кодом ТН ЗЕД 120600900, яке використовується в операціях з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах. Така ж заборона міститься у і у ст.2 розд. II “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” від 4 жовтня 2001 р.
Предметом контрабанди у ст.201 названі не будь-які стратегічні товари (продукція), а лише ті із них, які є сировинними товарами (вони є предметом контрабанди лише при їх вивезенні за межі України). Такими товарами, крім тих, експорт яких підлягає квотуванню, є також окремі види сировини, які підпадають під поняття “товари подвійного використання” та “товари військового призначення” відповідно до Закону від 20 лютого 2003 р. “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” що можуть бути використані для створення озброєнь, військової та спеціальної техніки, які підлягають державному експортному контролю згідно з Положенням про державний експортний контроль в Україні, затвердженим Указом Президента України від 13 лютого 1998 р. № 117/98. Дозвіл на вивезення (експорт) із України таких сировинних товарів надається Державною службою експортного контролю України, а в окремих випадках такі дозволи можуть бути надані за рішенням КМУ або Ради національної безпеки і оборони України.
10. Із об’єктивної сторони контрабанда виражається у переміщенні через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю предметів контрабанди.
Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється засобами авіаційного, водного, автомобільного, залізничного, трубопровідного транспорту, а також лініями електропередачі (ч.1 ст.110 МК).
Під переміщенням предметів поза митним контролем слід розуміти їх переміщення через митний кордон поза місцем розташування митного органу або поза часом здійснення митного оформлення або з використанням незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу.
Переміщення товарів із приховуванням від митного контролю – це їх переміщення через митний кордон: із використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) або інших засобів або способів, що утруднюють їх виявлення; шляхом надання одним товарам вигляду інших; шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані.
Форма (спосіб) переміщення товарів із приховуванням від митного контролю значення не має. Таке переміщення може здійснюватись:
– у ручній поклажі;
– у супроводжуваному багажі;
– у несупроводжуваному багажі;
– у вантажних відправленнях;
– у міжнародних поштових відправленнях;
– у міжнародних експрес-відправленнях.
Переміщення товарів через митний кордон України у ручній поклажі – переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, у пасажирських відділеннях (салонах) транспортних засобів, якими прямують ці громадяни або уповноважені ними особи, без оформлення багажних документів (п.27 ст.1 МК).
Переміщення товарів через митний кордон України у супроводжуваному багажі – переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, у багажних відділеннях транспортних засобів, якими прямують ці громадяни або уповноважені ними особи, з оформленням багажних документів (п.28 ст.1 МК).
Переміщення товарів через митний кордон України у несупроводжуваному багажі – переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, окремо від цих громадян або уповноважених ними осіб з оформленням багажних документів (п.26 ст.1 МК).
Переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях – переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов’язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація (п.23 ст.1 МК).
Переміщення товарів через митний кордон України у міжнародних поштових відправленнях – переміщення товарів через митний кордон України в упакованих та оформлених відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та Правил користування послугами поштового зв’язку листах, бандеролях, спеціальних мішках з позначкою “М”, дрібних пакетах, поштових посилках, відправленнях прискореної пошти з позначкою “EMS”, які приймаються до пересилання за межі України, доставляються в Україну або переміщуються територією України транзитом підприємствами поштового зв’язку (п.24 ст.1 МК).
Переміщення товарів через митний кордон України у міжнародних експрес-відправленнях – переміщення товарів та інших предметів, належним чином упакованих, що перевозяться експрес-перевізником будь-яким видом транспорту з метою доставки одержувачу у визначений термін (п.25 ст.1 МК).
Під спеціально виготовленим сховищем (тайником) слід розуміти сховище, виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а також обладнані і пристосовані з цією ж метою конструктивні ємності та предмети, які попередньо піддавалися розбиранню, монтажу тощо (п.37 ст.1 МК).
Використанням інших засобів або способів, що утруднюють виявлення товарів, має визнаватися, зокрема, приховування останніх у валізах, одязі, взутті, головному вбранні, речах особистого користування, на тілі або в організмі людини чи тварини.
Надання одним товарам вигляду інших – це зміна їх зовнішніх ознак (форми та стану, упаковки, ярликів, етикеток тощо).
Підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск предметів через митний кордон; це може бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товарно-супровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Вивезення, тимчасове вивезення, у тому числі шляхом пересилання культурних цінностей за межі митної території України дозволяється за наявності свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України, зразок якого затверджено постановою КМУ від 20 червня 2000 р. № 984.
Підробленими слід вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що спотворюють зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими відбитками печаток, штампів, підписами тощо.
Під одержаними незаконним шляхом розуміються документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку.
Документами, що містять неправдиві дані, є такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо їх відправника чи одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, тощо не відповідають дійсності (див. п.4 постанови ПВСУ “Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил” від 26 лютого 1999 р. № 2).
Постановою КМУ від 10 грудня 2003 р. № 1909 затверджено “Порядок митного контролю і митного оформлення електроенергії, що переміщується через митний кордон України”. Переміщення через митний кордон України електричної енергії, а також продуктів, що переміщуються трубопровідним транспортом, здійснюється на підставі загальної вантажної митної декларації (ЗВМД).
Порядок митного контролю та митного оформлення окремих видів товарів визначається затвердженими постановою КМУ від 17 грудня 2003 р. № 1958 “Про митний контроль та митне оформлення природного газу, нафти, нафтопродуктів, етилену і аміаку, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом”: Порядками митного контролю ти митного оформлення відповідно:
– природного газу;
– нафти;
– нафтопродуктів;
– етилену;
– аміаку, що переміщуються через митний кордон України.
Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою КМУ від 28 серпня 2003 р. № 1375, а Порядок заповнення декларації митної вартості затверджено наказом Державної митної служби України від 2 грудня 2003 р. № 828.
11. Контрабанда вважається закінченим злочином з моменту фактичного незаконного переміщення товарів та зазначених у диспозиції ч.1 ст.201 предметів через митний кордон України. Якщо предмети контрабанди виявлено під час огляду чи переогляду речей або ж особистого огляду, в тому числі й повторного, при виїзді за межі України, вчинене належить кваліфікувати як замах на контрабанду з посиланням на ч.2 чи ч.3 ст.15. Незаконне переміщення на територію України предметів контрабанди, які виявлено під час митного контролю, утворює закінчений склад злочину (п.13 згаданої постанови).
Митний кордон України – це межі митної території України, під якою розуміється територія України зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України щодо митної справи. Митний кордон України співпадає з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон (ст.5, 6 МК).
12. Контрабанда із суб’єктивної сторони характеризується умисною формою вини, вид умислу прямий. Мотиви і мета вчинення контрабанди для кваліфікації дій за ст.201 значення не мають. Якщо ж метою незаконного переміщення товарів через митний кордон було ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, необхідної при їх переміщенні через митний кордон України в установленому законом порядку, дії винного мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів – за відповідними частинами ст.201 та ст.212 за наявності у них всіх інших обов’язкових ознак передбачених ними злочинів (див. абз.5 п.16 постанови ПВСУ від 26 березня 1999 р. № 5 “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів”).
Статтею 355 МК передбачена відповідальність за заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру або несплату податків і зборів у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину. Злочином, відповідальність за який передбачена ст.212, зазначені дії, окрім несплати податків і зборів у строк, встановлений законодавством, будуть за умови, що вони містять всі інші ознаки цього злочину: їх спрямованість на ухилення від сплати податків і зборів, розмір несплачених податків і зборів повинен бути не менше 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та ін.
Особисті речі, що безпосередньо вивозяться або ввозяться громадянами в супроводжуваному багажі будь-якими видами транспорту на митну територію України або пересилаються в несупроводжуваному багажі, вартість яких та кількість не перевищує дозволену для безмитного ввезення (вивезення) усно чи письмово декларуються за бажанням власника таких речей або на вимогу посадової особи митного органу та не оподатковуються, а товари та транспортні засоби, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного використання, підлягають обов’язковому письмовому митному декларуванню митним органам та оподатковуються в порядку, передбаченому ст.4-8 Закону України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України”.
Під декларуванням розуміється заявлення за встановленою формою (письмовою, усною) мети переміщення через митний кордон України предметів і точних даних про кількісні, якісні та вартісні характеристики таких предметів, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення. Письмове декларування здійснюється шляхом заповнення митних декларацій встановленої форми. Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено постановою КМУ від 28 серпня 2003 р. № 1375.
Наказом Державної митної служби України № 763 від 22 листопада 2001 р. затверджено Порядок декларування валютних цінностей, цінностей, предметів що переміщують через митний кордон України громадянами і оформлення митної декларації, який визначає порядок декларування зазначених цінностей і предметів, які переміщуються через митний кордон України безпосередньо їх власником, тобто які підпадають під поняття “супроводжуваний багаж”. Порядок митного оформлення несупроводжуваного багажу (відправлені власником (або за його дорученням іншою фізичною чи юридичною особою) особисті речі та товари, що перетинають митний кордон окремо від власника) визначається Порядком митного оформлення несупроводжуваного багажу, що переміщується через митний кордон України, затвердженим наказом Держмитслужби України від 8 жовтня 1999 р. № 645. Порядок декларування товарів та інших предметів у міжнародних поштових відправленнях регламентується Положенням про митне оформлення міжнародних відправлень, затвердженим наказом Держмитслужби України і Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 27 жовтня 1999 р. № 680/1108, згідно з яким їх декларування здійснюється з використанням уніфікованих міжнародних бланків встановлених форм згідно з положеннями Актів Всесвітнього поштового союзу.
13. Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку і яка незаконно перемістила товари та інші зазначені у диспозиції ч.1 ст.201 предмети через митний кордон, незалежно від того, є вона їх власником чи ні. При цьому дії особи, яка є фактичним власником предметів контрабанди і яка не є співвиконавцем, мають кваліфікуватися як співучасть (організація контрабанди, підбурювання до неї чи пособництво їй) у контрабанді. Вчинення контрабанди службовою особою з використанням свого службового становища необхідно додатково кваліфікувати за ст.364 чи ст.365. Дії службової особи митного органу чи органу, яким видаються (посвідчуються) документи, що дають право на переміщення товарів чи інших предметів через митний кордон України, яка сприяла незаконному переміщенню предметів через митний кордон, належить розглядати як пособництво в контрабанді, вчинене шляхом приховування від митного контролю, якщо ця особа не входить до групи осіб, які вчинюють контрабанду за попередньою змовою (ч.2 ст.201), та відповідний службовий злочин (п.17 постанови ПВСУ “Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил”).
14. Кваліфікованими видами контрабанди є її вчинення 1) за попередньою змовою групою осіб або 2) особою, раніше судимою за ч.1 чи ч.2 ст.201.
Про вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ч.2 ст.28 та коментар до неї.
Раніше судимою за злочин, передбачений ст.201, є особа, яка була засуджена за ч.1 чи ч.2 ст.201 і судимість з якої не знята чи не погашена у встановленому законом порядку.
15. Ввезення в Україну поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю з метою збуту чи розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, чи творів зображень або інших предметів порнографічного характеру, якщо їх вартість дорівнює чи перевищує 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має кваліфікуватися за сукупністю злочинів – за відповідними частинами ст.201 та ст.300, 301 чи 333.
Сукупність злочинів, передбачених ст.201 та 305, утворює і контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, якщо їх вартість дорівнює чи перевищує 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вчинена за попередньою змовою групою осіб чи особою, раніше судимою за ч.1 чи ч.2 ст.201 – дії мають кваліфікуватися за ч.2 ст.201 та ч.2 чи ч.3 ст.305.
За сукупністю злочинів за ст.333 та відповідною частиною ст.201 має кваліфікуватись і вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, які можуть бути використані для створення ракетної, ядерної, хімічної, інших видів зброї, військової та спеціальної техніки, поєднане з їх переміщенням через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, якщо їх вартість дорівнює чи перевищує 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само якщо вивезена сировина є стратегічно важливим сировинним товаром.
16. При кваліфікації переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю товарів та інших предметів, вчиненого до 12 червня 2001 р., тобто до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з контрабандою та порушенням митних правил” від 17 травня 2001 р., яким ст.70 КК 1960 р. була викладена в новій редакції, необхідно враховувати положення статей 4, 5 КК 2001 р. щодо дії кримінального закону в часі. Названий Закон від 17 травня 2001 р. є більш м’яким порівняно як зі ст.70 КК 1960 р. в попередній редакції, так і зі ст.201 КК 2001 р. – за основний склад контрабанди ч.1 ст.70 КК 1960 р. до внесення в неї змін Законом України від 17 травня 2001 р. передбачалось покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, а санкцією ч.1 ст.70 КК 1960 р. в редакції 17 травня 2001 р. – позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років. У той же час, на відміну від ст.201 КК 2001 р., предметом контрабанди у ст.70 КК 1960 р. названа і валюта, а великим розміром визнавалась контрабанда, загальна вартість предметів якої становила до набрання чинності ст.70 КК 1960 р. в редакції від 17 травня 2001 р. 200 і більше офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.