Нова редакція ст. 197 ККУ з Коментарями.

Невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов’язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для власника майна, –

карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Коментар до ст. 197 КК України

1. Кримінальна відповідальність за злочинно-недбале ставлення до охорони чужого майна за ст. 197 КК настає лише за наявністю таких ознак (умов):

I. Якщо певній особі була доручена охорона чужого колективного майна, тобто охорона цього майна була її прямим і безпосереднім обов’язком (сторож, охоронець, стрілець воєнізованої охорони і т. ін. особи).

II. Якщо ця особа проявила несумлінне, недбале ставлення до виконання своїх обов’язків щодо охорони дорученого їй майна.

III. Якщо внаслідок недбалого зберігання це майно було пошкоджене, загинуло чи викрадено.

IV. Якщо між загибеллю, пошкодженням чи викраденням майна і злочинно-недбалим ставленням до його охорони є причинний зв’язок.

V. Якщо особа, яка охороняла майно, могла запобігти його загибелі, пошкодженню чи розкраданню.

VI. Якщо внаслідок загибелі, пошкодження чи розкрадання чужого майна власникові була заподіяна шкода у великих розмірах.

Згідно з приміткою до ст. 185 КК вчиненим у великих розмірах визнається злочин, яким однією особою чи групою осіб власникові заподіяна шкода на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, установлений законодавством України. Якщо таким є великий розмір у злочинах навмисних (розкрадання), то він може бути меншим у злочині, вчиненому з необережності,— ст. 197 КК.

Безпідставно, наприклад, було засуджено за ст. 197 КК А., який, будучи у відрядженні, залишив у Херсонській області причеп від автомобіля 31Л-130, не вживши заходів до його схоронності, внаслідок чого після повернення причепа не знайшов, чим заподіяв АТП збитки на суму 2517 крб.

Президія Київського міського суду, розглянувши справу, встановила, що з матеріалів справи видно, що пізніше причеп було знайдено і повернуто автопідприємству. Втратою запасного колеса і номерного знака від автопричепа АТП завдано збитків на 170 крб., які не можна визнати великими. Відповідальність за ст. 202 КК України настає у випадку, якщо втратою чи пошкодженням державного або колективного майна заподіяно шкоду у великих розмірах. З урахуванням того, що автопричеп повернуто АТП, на суму його вартості має бути зменшено розміри збитків, що підлягають стягненню з засудженого.

На підставі викладеного президія міського суду судові рішення в частині засудження А. за ст. 197 КК скасувала і провадження у справі закрила (Див.: Практика судів України в кримінальних справах.— С. 75—76).

VII. Якщо злочинно-недбале ставлення до охорони чужого майна було необережним» У тих випадках, коли особа, якій була доручена охорона, навмисно не виконувала своїх обов’язків і цим сприяла розкраданню, загибелі чи пошкодженню цього майна, її дії кваліфікуються як співучасть у цих злочинах.

2. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 197 КК, характеризується необережною виною — суб’єкт не передбачав пошкодження, загибелі чи викрадання охоронюваного майна, але міг і повинен був такі наслідки передбачити, або самонадіяно розраховував на якісь обставини, що такі наслідки не настануть.

3. Відповідальними за злочинно-недбалу охорону чужого майна є лише особи, які юридичне були зобов’язані забезпечити належну охорону чужого майна (сторожі, охоронці, комірники і т. ін.), яким виповнилось шістнадцять років.

Інший коментар до статті 197 Кримінального кодексу України

1. Злочин, передбачений ст.197, відноситься до некорисливих посягань на власність.

2. З об’єктивної сторони злочин характеризується:

– діянням – невиконанням або неналежним виконанням особою, якій доручено зберігання чи охорону чужого майна, своїх обов’язків;

– спричиненням тяжких наслідків для власника майна;

– причинним зв’язком між зазначеним діянням та наслідками.

Злочин має матеріальний склад і вважається закінченим з моменту спричинення тяжких наслідків.

Під чужим розуміється будь-яке майно, що не належить винній особі на праві власності, але перебуває під її охороною або передане їй на зберігання.

3. Невиконання особою, якій доручено зберігання чи охорону чужого майна, своїх обов’язків передбачає її бездіяльність за умови, коли вона повинна була і могла вчинити дії, які входять в коло її обов’язків і якими було б попереджено настання тяжких наслідків для власника майна (наприклад, загасити пожежу чи своєчасно викликати пожежну охорону при виникненні пожежі, викликати міліцію для припинення знищення майна хуліганами, повідомити належним органам чи особам про іншу загрозу знищення чи пошкодження майна тощо).

Неналежне виконання особою обов’язків передбачає їх виконання неналежним чином через недбале чи несумлінне ставлення до них за умови, що особа повинна була і могла їх вчинити. При цьому необхідно встановити, які саме дії особа повинна була і могла вчинити, а також чи зумовило невиконання або неналежне виконання нею своїх обов’язків спричинення тяжких наслідків для власника майна. При вирішенні питання про кримінальну відповідальність особи за невиконання або неналежне виконання обов’язків по зберіганню чи охороні чужого майна необхідно встановити, чи могла особа виконувати такі обов’язки за станом здоров’я (каліцтво, вади слуху, зору тощо), чи не вплинули на їх невиконання, наприклад, стихійні сили природи, дії технічних факторів, інших осіб.

Невиконання або неналежне виконання обов’язків по зберіганню чи охороні чужого майна може створити умови для його пошкодження, загибелі, розкрадання іншими особами. Якщо особа, якій доручено зберігання чи охорону чужого майна, своїми діями сприяла вчиненню розкрадання майна, вона відповідатиме за співучасть у розкраданні.

4. Питання про наявність тяжких наслідків для власника майна, який є потерпілим, вирішується із врахуванням його матеріального становища, вартості знищеного, пошкодженого або викраденого майна, зокрема якщо йому спричинені збитки на суму сто і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю у вигляді злочинної самовпевненості, коли особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Відношення особи щодо порушення правил зберігання та охорони чужого майна може бути як умисним, так і необережним.

6. Суб’єктом злочину є фізична особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років, яка не є службовою особою і якій доручено зберігання чи охорону чужого майна. Суб’єктами злочину можуть бути охоронець, сторож, гардеробник, водій, що перевозить вантаж, кур’єр, експедитор тощо.

Якщо особа, якій доручено зберігання чи охорону чужого майна, зазнала фізичного або психічного примусу, внаслідок чого вона не виконала або неналежно виконала свої обов’язки, питання про кримінальну відповідальність такої особи вирішується на підставі ст.40.