Стаття 180. Перешкоджання здійсненню релігійного обряду

Нова редакція ст. 180 ККУ з Коментарями.

1. Незаконне перешкоджання здійсненню релігійного обряду, що зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд, –

карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Примушування священнослужителя шляхом фізичного або психічного насильства до проведення релігійного обряду –

карається штрафом до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Коментар до ст. 180 КК України

1. Конституція України надає всім громадянам України право на свободу світогляду і віросповідання, на свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособове чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність (ст. 35).

2. Злочин, передбачений ст. 180 КК, посягає на ці права громадян.

3. Об’єктивно перешкоджання відправленню релігійних обрядів полягає у діях, якими чиниться заборона або примус до припинення релігійних обрядів, богослужіння тощо.

4. Примушування священнослужителя до проведення релігійного обряду із застосуванням фізичного насильства (побоїв, тілесних ушкоджень тощо) чи погрози застосувати таке насильство, кваліфікується за ч. 2 ст. 180 КК.

5. Злочин вчинюється умисно з метою перешкодити відправленню релігійного обряду.

6. Відповідальними є всі осудні особи, яким виповнилося шістнадцять років.

Інший коментар до статті 180 Кримінального кодексу України

1. Конституція України проголошує право кожною людини на свободу світогляду і віросповідання, включаючи безперешкодне ведення релігійної діяльності (ч.1 ст.35). Це право, у свою чергу, включає право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і релігійні обряди, проводити релігійну діяльність, за винятком випадків, передбачених законом.

Релігійним обрядом визнається сукупність передбачених певною релігією одноособових чи колективних дій громадян, які її сповідують та/або поширюють, пов’язаних із зверненням людини до надприродної сили. Релігійний обряд є складовою релігійної діяльності, до якої, крім нього, також належать богослужіння (публічні богослужіння), релігійні церемонії, процесії, інші індивідуальні чи колективні дії, пов’язані зі сповідуванням та/або поширюванням віри.

Релігійні обряди можуть безперешкодно проводитися в культових будинках і на прилеглих територіях, у місцях паломництва, установах релігійних організацій, на цвинтарях, у місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах та будинках громадян, а також в установах, організаціях і на підприємствах з ініціативи їх трудових колективів і за згодою адміністрації. Командування військових частин надає можливість військовослужбовцям брати участь у богослужіннях і відправленні обрядів.

Релігійні обряди в лікарнях, госпіталях, притулках для старих та інвалідів, місцях попереднього утримання і відбування покарання проводяться на прохання громадян, які перебувають в них, або з ініціативи релігійних організацій. При цьому адміністрація таких закладів сприяє цьому, бере участь у визначенні часу та інших умов проведення релігійного обряду.

В інших випадках релігійні обряди проводяться кожного разу з дозволу відповідної місцевої держадміністрації, виконкому сільської, селищної чи міської ради.

2. Об’єктом злочину є право громадян на свободу віросповідання.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні:

– незаконного перешкоджання здійсненню релігійного обряду, що зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд (ч.1 ст.180);

– примушування священнослужителя шляхом фізичного або психічного насильства до проведення релігійного обряду (ч.2 ст.180).

Під незаконним перешкоджанням здійсненню релігійного обряду слід розуміти створення будь-яких обмежень щодо його відправлення. Таке перешкоджання може здійснюватись будь-яким способом та полягати, наприклад, у безпідставному недопущенні віруючих під час церковного свята до місця відправлення релігійного обряду, неправомірній забороні використовувати під час обряду предмети культу тощо. Якщо спосіб перешкоджання утворює самостійний склад злочину, вчинене необхідно додатково кваліфікувати, наприклад, за ст.125, 126, 129 або 179.

Незаконність перешкоджання означає, що зазначені обмеження створюються протиправними методами стосовно релігійного обряду, відправлення якого не супроводжується порушенням закону.

За конструкцією об’єктивної сторони, склад злочину, передбачений ч.1 ст.180, є матеріальним, оскільки її обов’язковими ознаками є наслідки у вигляді зриву або загрози зриву релігійного обряду, а також причиновий зв’язок між зазначеними діями та наслідками. Тому злочин слід вважати закінченим з моменту, коли зазначене незаконне перешкоджання здійсненню релігійного обряду призвело до його зриву або поставило такий обряд під загрозу зриву.

Під зривом релігійного обряду слід розуміти припинення його подальшого відправлення. Загрозу зриву релігійного обряду утворюють дії, пов’язані із створенням винним реальної небезпеки щодо відправлення такого обряду.

Примушуванням священнослужителя до проведення релігійного обряду є вплив на нього за допомогою фізичного або психічного насильства, що має на меті змусити (всупереч волі священнослужителя) провести релігійний обряд.

Про поняття фізичного та психічного насильства див. коментар до ст.157.

Під священнослужителем у цій статті необхідно розуміти фізичну особу, що визнана служителем культу у передбаченому відповідною релігійною організацією порядку, функціями якого є організація, проведення та/або керівництво проведенням релігійних культових дій.

4. Склад злочину, передбачений ч.2 ст.180, є формальним. Тому злочин слід вважати закінченим з моменту вчинення передбачених ч.2 ст.180 дій.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Суб’єкт злочину – будь-яка фізична осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 16 років. Вчинення незаконного перешкоджання здійсненню релігійного обряду, що зірвало або поставило під загрозу зриву релігійний обряд, або примушування священнослужителя шляхом фізичного чи психічного насильства до проведення релігійного обряду службовою особою з використанням влади або службового становища, потребує за наявності відповідних підстав додаткової кваліфікації за ст.364 (423) або ст.365 (424).