Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв’язок

Нова редакція ст. 154 ККУ з Коментарями.

1. Примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру з іншою особою –

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2. Примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру з особою, від якої потерпіла особа матеріально або службово залежна, –

карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, поєднані з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої особи чи її близьких родичів, або з погрозою розголошення відомостей, що ганьблять її чи близьких родичів, –

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Коментар до ст. 154 КК України

1. Стаття 154 КК передбачає відповідальність за статевий злочин, який вчиняється проти волі потерпілої особи з використанням такого засобу примусу, як матеріальна чи службова залежності від винного потерпілої жінки чи потерпілого чоловіка.

2. За ст. 154 КК дії кваліфікуються лише в тих випадках, коли:

а) потерпіла особа була в матеріальній або службовій залежності від винного і

б) винний використав чи намагався використати матеріальну або службову залежність потерпілого для того, щоб примусити його до статевого зв’язку.

3. Основними ознаками злочину, передбаченого ст. 154 КК, є намір і засіб його вчинення:

намір — примусити жінку чи чоловіка до статевого зв’язку, засіб — використання ‘їхньої матеріальної чи службової залежності (погрози позбавити житла, грошової допомоги, харчів, звільнити з роботи, виключити з черги на житло, не дати премії, підвищення по службі і т. ін.).

4. Вирішальним у цьому злочині є не суб’єкт, від якого потерпіла особа була матеріально чи по службі залежною, а використання винним залежності потерпілого від нього. Якщо винний домагався згоди потерпілої чи потерпілого на статевий зв’язок чи примушував їх до цього, застосовуючи для досягнення своєї мети якісь інші засоби, а не залежність потерпілих то такі дії ст. 154 КК не охоплюються.

5. За ст. 154 КК кваліфікуються дії винного лише за умови доведеності, що на потерпілу здійснювався вплив через фактори матеріальної чи службової її залежності від винного.

6. Не утворює складу цього злочину пропозиція залежній особі вчинити статевий акт, якщо жінку чи чоловіка примушують до цього чи коли їм щось обіцяють за це, але не погрожують.

7. Відповідальність за примушування до вступу у статевий зв’язок за статтею 154 КК настає і в разі вчинення мужолозтва.

8. Мужолозтвом чи педерастією в медицині і в кримінальному праві називають статевий потяг чоловіка до чоловіка і статевий зв’язок між ними.

Мужолозтво — один із видів гомосексуалізму. Другий — лесбіянство; «лесбійське кохання» — статеве приваблення жінки до жінки. Про мужолозтво як статеве приваблення чоловіка до чоловіка свідчать найдавніші історичні пам’ятки. Ця вада була відома у давніх сірійців і фінікійців за 2000 років до н. е. Незважаючи на надзвичайно суворі кари за мужолозтво (смертна кара спаленням — у Римі і в державі давніх іудеїв), воно було поширеним, особливо в Стародавньому Римі. Вираз «лесбійське кохання» походить від назви грецького острова Лесбос, де в давнину виникли ці статеві збочення.

9. У кримінальній практиці мужолозтво — це статеві зносини чоловіків рег оз або рег апит, вчинені із застосуванням до потерпілого фізичного насильства, погрози або використання безпорадного стану потерпілого. Добровільні статеві зносини чоловіка з чоловіком законом не визнаються злочинними.

10. Якщо при мужолозтві потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження або смерть, то все вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів за ч. 1 ст. 154 КК та ч. 1 ст. 121 КК чи п. 10 ч. 2 ст. 115 КК.

11. Частина 2 ст. 154 КК передбачає відповідальність примушування чоловіка чи жінки до вступу у статевий зв’язок поєднане з шантажем чи погрозою знищення їх майна або майна їх близьких родичів.

12. Відповідальність за діяння, передбачене ст. 154 КК, настає з шістнадцяти років.

Інший коментар до статті 154 Кримінального кодексу України

1. Безпосереднім об’єктом цього злочину є прийнятий в суспільстві уклад сексуальних відносин у тій його частині, що передбачає неприпустимість обмеження статевої свободи людини, користуючись її матеріальною або службовою залежністю.

Потерпілою особою від цього злочину може бути жінка чи чоловік, тобто особи, що досягли, як мінімум, статевої зрілості.

2. Діяння, що утворює об’єктивну сторону цього злочину, полягає у примушуванні жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок.

Примушування – це протиправний вплив на потерпілу особу, щоб домогтися від неї згоди на статевий зв’язок всупереч її волі. Мається на увазі висловлена погроза або певна поведінка, що дають підставу побоюватись порушення прав та законних інтересів потерпілої (потерпілого). Найчастіше це дія, але може бути й поєднання активної поведінки, наприклад висловлення погрози, і водночас бездіяльності – безпідставно не підвищується заробітна плата потерпілої особи, вона не просувається по службі, хоч на це й заслуговує, тощо.

3. Склад злочину, передбаченого ст.154, може мати місце лише за умови доведеності, що на потерпілу особу здійснювався вплив з використанням її матеріальної чи службової залежності від суб’єкта злочину. Йдеться про випадки, коли потерпіла особа є підлеглою такого суб’єкта по роботі, знаходиться на його утриманні тощо. За такої ситуації загроза порушення прав і заподіяння шкоди службовим, матеріальним та іншим законним інтересам потерпілої особи є реальною.

За відсутності такої загрози складу даного злочину немає. Так, не є примушуванням дії, спрямовані на те, щоб спокусити особу обіцянками безпідставного надання їй певних благ, поблажливого ставлення, незважаючи на неналежне виконання професійних обов’язків, тощо.

4. Діяння, передбачене ст.154, є злочином з формальним складом. Для визнання його закінченим злочином настання певних суспільно небезпечних наслідків не обов’язкове.

5. З суб’єктивної сторони для цього злочину характерний прямий умисел. Найчастіше такі діяння вчиняються з мотивів сексуального характеру, але можуть мати місце й інші спонукання – прагнення принизити потерпілу особу, “поставити її на місце” тощо.

6. Ознаками кваліфікованого виду складу злочину є поєднання примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів або розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів (поняття “близькі родичі” визначено в п.11 ст.32 КПК).

Погроза знищення, пошкодження або вилучення майна означає загрозу приведення його у повну або часткову непридатність для використання за призначенням або позбавлення можливості користуватись. Розголошення відомостей, що ганьблять особу чи її близьких родичів, як один з різновидів погрози, означає, що суб’єкт злочину погрожує повідомити третіх осіб щодо дійсних або вигаданих фактів, які дискредитують потерпілу особу чи її близьких родичів. Від вимагання злочин, передбачений ст.154, відрізняється тим, що суб’єкт цього злочину не вимагає передачі майна потерпілої (потерпілого) або права на майно для обернення його на свою користь чи вчинення дій майнового характеру. Для цього діяння характерною є інша спрямованість – примусити потерпілу особу до статевого зв’язку. Поряд з цим, якщо суб’єкт злочину одночасно має на меті обернення майна потерпілої особи на свою користь, такі дії утворюють сукупність злочину, передбаченого ст.154, та вимагання чужого майна.

7. На відміну від зґвалтування, для злочину, передбаченого ст.154, не є характерним застосування насильства, погрози такого насильства або використання безпорадного стану потерпілої особи.

8. Суб’єкт цього злочину – спеціальний, тобто особа, щодо якої потерпіла або потерпілий перебуває у матеріальній чи службовій залежності. Це може бути керівник за місцем роботи потерпілої особи, опікун тощо.

9. Примушування до вступу в статевий зв’язок особи, що не досягла статевої зрілості, кваліфікується як готування до злочину, передбаченого ст.155.