Стаття 153. Сексуальне насильство

Нова редакція ст. 153 ККУ з Коментарями.

1. Вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство) –

карається позбавленням волі на строк до п’яти років.

2. Сексуальне насильство, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152, 154, 155 цього Кодексу, або вчинення таких діянь щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв’язку з виконанням цією особою службового, професійного або громадського обов’язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, –

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Сексуальне насильство, вчинене групою осіб, або сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи –

карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

4. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, що спричинили тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

6. Дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 152, статтею 155 або частиною другою статті 156 цього Кодексу, –

караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі.

Коментар до ст. 153 КК України

1. Стаття 153 КК передбачає кримінальну відповідальність за задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої.

2. Цей злочин має всі ознаки зґвалтування:

а) вчиняється з метою задоволення статевої пристрасті, статевої потреби (інстинкту);

б) відносно потерпілої жінки;

в) із застосуванням фізичного насильства, погроз чи з використанням безпорадного стану потерпілої.

Відрізняє цей злочин від зґвалтування лише спосіб задоволення статевої потреби — неприродний, не фізіологічний акт:

а) рего — крізь рот;

б) регапит — крізь анальний отвір;

в) всі інші способи сексуального торкання чи поєднання статевого органу винного з тілом потерпілої жінки з метою задовольнити статеву потребу.

3. Не утворює складу злочину:

а) добровільний статевий зв’язок у спотворених формах між дорослими чоловіком та жінкою (фахівці в галузі статевої етики вважають, що будь-які статеві добровільні дії дорослих чоловіка з жінкою є етичними);

б) добровільний статевий зв’язок між дорослими жінками (лесбіянство).

4. Частина 2 ст. 153 КК містить всі ті ж кваліфікуючі ознаки, які перелічені у частинах 2, 3 та 4 ст. 152 ‘КК; тобто вчинення цього злочину:

а) повторне; групою осіб;

в) особою, яка раніше вчинила будь-який статевий злочин (ст. 152, ст. 153 КК України);

г) щодо неповнолітньої чи неповнолітнього.

5. Всі кваліфікуючі ознаки частини 2 ст. 153 КК мають такий же зміст, як і відповідні ознаки ст. 152 КК. При наявності в діях винного хоча б однієї з них (чи кількох одночасно) вони підпадають під ознаки ч. 2 ст. 153 КК.

6. Якщо задоволення статевої пристрасті неприродним способом спричинило особливо тяжкі наслідки (смерть, самогубство, втрату будь-якого органу чи його функцій, душевну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, непоправне знівечення обличчя, переривання вагітності чи втрату здатності до дітонародження, або зараження вірусом імунодефіциту людини чи сифілісом), то воно утворює сукупність злочинів і кваліфікується за ч. З ст. 153 КК та відповідною статтею про злочин проти особи (ч. 1 ст. 121 КК, ч. 2 чи ч. З ст. 133 КК або ч. 2 ст. 130 КК України).

7. Задоволення статевої пристрасті неприродним способом відносно малолітньої чи малолітнього завжди кваліфікується за ч. 4 ст. 152 КК. Оскільки дитина віком до 14-ти років не розуміє значення таких дій і не може чинити їм опір, то всілякі сексуальні дії відносно неї утворюють зґвалтування з використанням винним безпорадного стану потерпілого.

8. Якщо винний, діючи з єдиним умислом, без значної перерви в часі вчинив два або більше акти задоволення статевої пристрасті неприродним способом з однією і тією ж потерпілою, то його дії створюють один продовжуваний злочин, який кваліфікується за ч. 1 ст. 153 КК.

9. У випадках, коли задоволення статевої пристрасті було поєднане із зґвалтуванням, або зґвалтування поєднане із задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, то такі дії утворюють сукупність злочинів, які кваліфікуються за відповідною частиною ст. 152 КК та ч. 2 ст. 153 КК (п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. // Постанови Пленуму…— С. 103).

При альтернативному умислі на зґвалтування чи задоволення статевої пристрасті неприродним способом відповідальність настає за той злочин, на вчинення якого були фактично спрямовані дії винного.

Наприклад, неправильно були кваліфіковані районним судом дії Л., який напав на С. і, застосовуючи погрози та фізичне насильство, намагався задовольнити статеву пристрасть неприродним способом, а потім зґвалтувати, проте свій умисел до кінця не довів з незалежних від нього причин. Судова колегія Верховного Суду, розглянувши справу, в своїй ухвалі зазначила, що з усіх матеріалів справи видно, що умисел Л. був спрямований на задоволення статевої пристрасті або неприродним способом, або вчиненням фізіологічного статевого акту. Долаючи опір потерпілої, Л. запропонував їй задовольнити його статеву пристрасть неприродним способом, а коли вона відмовилась — спробував її зґвалтувати, проте не досяг цієї мети з незалежних від нього причин. Таким чином, дій, спрямованих на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, Л. не вчинив, а ті його дії, які суд кваліфікував за ст. 15 і ч. 1 ст. 153 КК, були складовою частиною замаху на зґвалтування. За таких обставин, ухвалила судова колегія,— вирок у частині засудження Л. за ст. 15 і ч. 1 ст. 153 КК підлягає скасуванню (Практика судів України в кримінальних справах.- С. 147-148).

10. Відповідальність за діяння, передбачене ст. 153 КК, настає з шістнадцяти років.

Інший коментар до статті 153 Кримінального кодексу України

1. Безпосереднім об’єктом злочину є прийнятий у суспільстві уклад сексуальних зносин у тій його частині, що передбачає неприпустимість вчинення дій статевого характеру щодо особи всупереч її волі.

Потерпілою стороною від цього злочину може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі.

2. Об’єктивну сторону складу злочину утворюють дії та спосіб їх вчинення.

Дії полягають у задоволенні статевої пристрасті неприродним шляхом – головним чином це здійснення статевого акту, пов’язаного з використанням частин тіла людини, які для цього природно не призначені (оральний, анальний секс тощо). Це можуть бути й інші дії сексуального характеру, наприклад примушування до мастурбації. Однак такі дії не є статевими зносинами у природній формі, якщо вони навіть відзначалися проявами садизму або інших збочень. У цьому основна відмінність злочину, передбаченого ст.153, від зґвалтування.

3. Ознакою об’єктивної сторони складу злочину може бути один із способів його вчинення: фізичне насильство, погроза його астосування або використання безпорадного стану потерпілої особи. Ці поняття розкрито у пп.5-6 коментаря до ст.153.

4. Склад даного злочину – формальний: він вважається закінченим з початку виконання дій, спрямованих на задоволення статевої пристрасті неприродним шляхом у спосіб, визначений вище. Задоволення статевої пристрасті винної особи, як фізіологічного результату її дій, для визнання злочину закінченим не є обов’язковим.

5. З суб’єктивної сторони характерним для цього злочину є прямий умисел, змістом якого є усвідомлення суспільно небезпечного характеру дій та намір їх вчинити. Мотивом злочинної поведінки найчастіше є прагнення задовольнити статеву пристрасть, однак не виключаються й інші спонукання, наприклад помста. Може такий злочин мотивуватись і бажанням принизити потерпілу особу.

6. Суб’єкт злочину – особа, що досягла 14-річного віку.

7. Кваліфікуючими ознаками складу злочину є вчинення діяння повторно, або групою осіб, або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених ст.152 або 154, а так само вчинення діяння щодо неповнолітньої чи неповнолітнього. Ці ознаки визначені у ч.2 ст.152 як альтернативні. Особливо кваліфікуючими ознаками є вчинення діяння щодо малолітньої чи малолітнього та спричинення таким діянням особливо тяжких наслідків. Вказані ознаки аналогічні ознакам, зазначеним у ч.2-4 ст.152 (див. пп.10-13 коментаря до цієї статті).

8. Задоволення статевої пристрасті неприродним способом і вчинення поряд з цим зґвалтування тягне за собою відповідальність за сукупністю злочинів (див. п.23 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини” від 27 березня 1992 р. № 4).