Стаття 144. Насильницьке донорство

Нова редакція ст. 144 ККУ з Коментарями.

1. Насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора –

карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного, –

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

3. Дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу, –

караються позбавленням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Коментар до ст. 144 КК України

1. Донорство, тобто добровільне вилучення крові у людини з метою використання крові для лікування хворих є справою гідності і честі, проявом гуманізму.

2. Згідно з Законом України від 29 червня 1995 року «Про донорство крові та її компонентів» (ВВР.— 1995.— № 23.- Ст. 183) донорство – це добровільний акт волевиявлення людини, що полягає у даванні крові та її компонентів для подальшого безпосереднього використання її для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання у наукових дослідженнях.

Донором може бути будь-який дієздатний громадянин України віком від 18 років, який пройшов відповідне медичне обстеження і в якого немає протипоказань, визначених Міністерством охорони здоров’я України. Особи, хворі на інфекційні хвороби, що можуть передаватися через кров, або інфіковані збудниками таких хвороб, можуть залучатися до виконання донорської функції лише у разі подальшого використання отриманих від них крові та (або) її компонентів виключно для проведення наукових досліджень, виготовлення діагностикумів та інших продуктів, що не призначаються для введення реципієнтам.

Взяття крові та (або) її компонентів у донора дозволяється лише за умови, що здоров’ю донора не буде заподіяно шкоди.

За особистим визначенням донора давання крові та (або) її компонентів може здійснюватися безоплатно або з оплатою, порядок якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За бажанням будь-якої дієздатної особи в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, за її рахунок може здійснюватися заготівля та зберігання її власної крові та (або) її компонентів, а також крові та (або) її компонентів, отриманих від інших донорів, з метою використання їх у необхідних випадках для подання медичної допомоги такій особі, членам її сім’ї або іншим особам (ст. 2 закону).

Держава гарантує захист прав донора та охорону його здоров’я (ст. 8 закону).

3. Насильницьке, примусом чи обманом вилучення крові у людини визнається злочином і тягне відповідальність за ч. 1 ст. 144 КК.

4. Насильницьке донорство, тобто, застосування примусу чи обману для вилучення крові у неповнолітнього або в особи, яка перебувала у безпорадному стані чи була у матеріальній залежності від винного, кваліфікується за ч. 2 ст. 144 КК.

5. Насильницьке донорство вчинюється умисно.

6. Відповідальними за насильницьке донорство є всі осудні особи, що досягли шістнадцятирічного віку.

Інший коментар до статті 144 Кримінального кодексу України

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину виступає здоров’я особи, додатковим – порядок надання донором крові та її компонентів.

2. Предметом злочину є кров живої людини та її компоненти.

3. Розвиток донорства крові та її компонентів є важливою соціально необхідною справою держави. Згідно зі ст.290 ЦК України донором крові, її компонентів може бути повнолітня дієздатна фізична особа. Донорство крові, її компонентів здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до Закону України “Про донорство крові та її компонентів” від 23 червня 1995 р. № 239/95-ВР донорство крові та її компонентів – це добровільний акт волевиявлення людини, що полягає у даванні крові або її компонентів для подальшого безпосереднього використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання у наукових дослідженнях.

Забороняється взяття донорської крові примусово, а також від людей, захворювання яких можуть передаватись реципієнту або заподіяти шкоду його здоров’ю (Основи законодавства про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р. № 2801-ІІІ). Донором може бути будь-який дієздатний громадянин України віком від 18 років, який пройшов відповідне медичне обстеження і в якого немає протипоказань, визначених Міністерством охорони здоров’я України. Особи, хворі на інфекційні хвороби, що можуть передаватися через кров, або інфіковані збудниками таких хвороб, можуть залучатися до виконання донорської функції лише у разі подальшого використання отриманих від них крові та (або) її компонентів виключно для проведення наукових досліджень, виготовлення діагностикумів та інших продуктів, що не призначаються для введення реципієнтам. Взяття крові та (або) її компонентів у донора дозволяється лише за умови, що здоров’ю донора не буде заподіяно шкоди. За особистим визначенням донора давання крові та (або) її компонентів може здійснюватися безоплатно або з оплатою, порядок якої встановлюється КМУ. За бажанням будь-якої дієздатної особи в порядку, що встановлюється КМУ, за її рахунок може здійснюватися заготівля та зберігання її власної крові та (або) її компонентів, а також крові та (або) її компонентів, отриманих від інших донорів, з метою використання їх у необхідних випадках для подання медичної допомоги такій особі, членам її сім’ї або іншим особам.

4. Об’єктивна сторона злочину виражається в насильницькому, тобто проти волі або шляхом обману, вилученні крові у людини з метою використання її як донора. Насильство може бути як фізичним, так і психічним, і виступає як засіб примушування людини до здачі крові та її компонентів.

Під фізичним насильством розуміється завдання потерпілій особі побоїв, ударів, зв’язування її та вчинення інших подібних дій. Психічне насильство полягає у погрозі застосування фізичного насильства.

Під вилученням крові у людини шляхом обману слід розуміти повідомлення неправдивих відомостей донору або замовчування таких відомостей з метою отримати від особи згоду на здачу крові. Потерпілий вводиться в оману щодо напрямів наступного використання даної ним крові, кількості необхідної для давання крові чи щодо умов її давання. Обов’язковою умовою вчинення злочину у цій формі є добровільність давання крові потерпілим.

5. Злочин, передбачений ст.144, є закінченим з моменту вилучення у людини крові для її наступного використання.

6. Суб’єкт злочину – лікарі, інші медичні працівники спеціалізованих установ і закладів переливання крові, охорони здоров’я, які здійснюють діяльність щодо взяття, переробки, зберігання крові та її компонентів. Також суб’єктами злочину можуть бути й інші особи, які застосовували до потерпілого насильство, обман з метою використання його як донора.

7. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу, вид умислу – прямий. Обов’язковою ознакою даного злочину є мета – вилучення крові у людини із застосуванням насильства або шляхом обману для наступного використання потерпілого як донора.

8. Якщо при насильницькому вилученні крові у потерпілого йому було заподіяно тілесні ушкодження або смерть, вчинене слід кваліфікувати за відповідними статтями КК в залежності від тяжкості шкоди, а також за відповідною частиною ст.144.

9. Кваліфікованими видами злочину є його вчинення щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного (ч.2 ст.144). Особливо кваліфікованим є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу (ч.3 с. 144).

Неповнолітньою є особа, яка не досягла 18-річного віку.

Безпорадний стан особи – це такий стан, коли вона без сторонньої допомоги не має можливості вжити заходів для самозбереження. Причинами безпорадного стану можуть бути малолітство, старість, хвороба, каліцтво, а також втрата особою свідомості, перебування її у стані наркотичного, токсичного, алкогольного сп’яніння тощо.

Матеріальна чи інша залежність від винного означає повне чи часткове перебування потерпілої особи на утриманні винного, а також іншу майнову залежність, залежність службову, шлюбно-сімейну, підопічного від опікуна, пацієнта від лікаря тощо.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб – це вчинення його двома і більше особами, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про його спільне вчинення.

Продаж вилученої крові – це укладання угод її купівлі-продажу. Злочин у цій формі є закінченим з моменту насильницького або шляхом обману вилучення у людини крові з метою її продажу. Фактичний продаж вилученої крові для кваліфікації дій за ст.144 значення не має.