Нова редакція ст. 128 ККУ з Коментарями.

Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження –

карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Коментар до ст. 128 КК України

1. Законом передбачена кримінальна відповідальність лише за тяжке та середньої тяжкості тілесне ушкодження, заподіяне необережно. Необережно заподіяні легкі тілесні ушкодження складу злочину не утворюють і кримінальному покаранню не підлягають.

2. Тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, вчинені ненавмисно, містять склад злочину тоді, коли особа, яка їх заподіяла, передбачала можливість їх настання, але легковажно розраховувала на їх запобігання (наприклад, при порушенні правил безпеки руху транспортного засобу), або не передбачала можливості їх настання, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Наприклад, у справі було доведено, що т.самовільно сів за кермо трактора і під’їхав до копиці сіна, щоб подерти її до скирти. Під копицею сиділи жінки, він наїхав на них трактором і заподіяв одній з них середньої тяжкості тілесне ушкодження. Верховний Суд, розглянувши справу, зазначив, що, рухаючись по полю трактором і знаючи, що під стогами сидять жінки і обідають, Т.повинен був і міг передбачити можливість заподіяння їм шкоди (Радянське право.- 1972.- № 1.- С. 109-110).

3. Особа, яка заподіяла тяжкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, але не повинна була або не могла передбачити їх настання, не може бути відповідальною за них, тому що відсутня її вина.

4. Відповідальність за необережні тяжкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження настає з шістнадцяти років.

5. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, в результаті якого сталася смерть потерпілого, кваліфікується за ст.119 КК як необережне заподіяння смерті.

Інший коментар до статті 128 Кримінального кодексу України

1. Безпосереднім об’єктом злочину є здоров’я людини.

2. Об’єктивна сторона злочину – діяння (дія або бездіяльність), які призвели до заподіяння потерпілому тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень (про тяжкі тілесні ушкодження див. пп.3-8 коментаря до ст.121; про середньої тяжкості тілесні ушкодження див. п.2 коментаря до ст.122).

3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини. Особа, яка заподіяла потерпілому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити.

Особа, яка заподіяла тяжкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, але яка не повинна була чи не могла передбачити їх настання, не може бути відповідальною за них, бо відсутня її вина.

4. Відповідальність за спричинення з необережності тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень настає з 16 років.

5. Необережне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, кваліфікується за ст.119 як необережне заподіяння смерті.