Стаття 127. Катування

Нова редакція ст. 127 ККУ з Коментарями.

1. Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб –

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Коментар до ст. 127 КК України

1. Катуванням називається умисне заподіяння потерпілому сильного фізичного болю нанесенням тяжких побоїв, мучення чи інші насильницькі дії, вчинені з метою примусити потерпілого чи іншу особу (близького, рідного) до вчинення дій, які суперечать волі й інтересам потерпілого (передати цінності, підписати документ тощо).

2. Катування, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, кваліфікується за ч. 2 ст. 127 КК.

3. Катування вчинюється умисно, з метою примусити потерпілого виконати вимогу катувальників.

4. Заподіяння під час катування тілесних ушкоджень утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 121, 122, 125 КК і ст. 127 КК. Якщо внаслідок катування настала смерть потерпілого, то вчинене кваліфікується за ст. 115 КК або за ст. 119 КК і ст. 127 КК.

5. Відповідальність за катування настає з шістнадцяти років.

Інший коментар до статті 127 Кримінального кодексу України

1. Стаття 28 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

У Конституції враховані міжнародні стандарти прав людини. Україна 26 січня 1987 р. ратифікувала Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10 грудня 1984 р.

Відповідно до цієї Конвенції Україна визнала, що катування означає будь-яку дію, якою будь-якій особі умисно заподіюються сильний біль або страждання, фізичні чи моральні, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи зізнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу до чогось чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними службовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.

Між тим диспозиція ст.127 не передбачає у якості суб’єкта злочину лише державних службових осіб чи інших осіб, які виступають як офіційні.

2. Безпосереднім об’єктом злочину є здоров’я людини.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає в катуванні, тобто в заподіянні потерпілому сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі.

Про побої див. п.2 коментаря до ст.126.

Про мучення див. п.13 коментаря до ст.121.

Про інші насильницькі дії див. п.2 коментаря до ст.126.

Усі ці дії спрямовані на заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання і вчиняються винним з метою спонукати потерпілого або інших осіб (наприклад, його родичів) до вчинення дій, що суперечать волі та інтересам потерпілого (передати дані, які є комерційною таємницею; підписати документи, передати цінності та ін.).

4. Катування, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, кваліфікується за ч.2 ст.127.

Про вчинення злочину повторно див. коментар до ст.32.

Про вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. коментар до ч.2 ст.28.

5. Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умисною формою вини. Мета злочину – примусити потерпілого виконати вимогу винних, вчинити дії, що суперечать його волі.

6. Заподіяння під час катування тілесних ушкоджень утворює сукупність злочинів, передбачених ст.121, 122 або 125, 127. Якщо внаслідок катування настала смерть потерпілого, то вчинене кваліфікується за ст.115 або за ст.119 і 127.

У разі, коли при перевищенні влади або службових повноважень фізичне насильство полягає в катуванні, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.127, вчинене охоплюється ч.2 ст.365. Якщо ж катування містить ознаки злочину, відповідальність за який передбачена ч.2 ст.127, дії службової особи кваліфікуються за сукупністю злочинів – за ч.2 ст.127 і ч.2 ст.365 (див. п.12 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень” від 26 грудня 2003 р. № 15).

7. Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16 років.