Нова редакція ст. 125 ККУ з Коментарями.
1. Умисне легке тілесне ушкодження –
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
2. Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, –
карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Коментар до ст. 125 КК України
1. Кримінальна відповідальність за умисні легкі тілесні ушкодження настає за ст. 125 КК.
2. Згідно з ч. 1 ст. 125 КК легкими тілесними ушкодженнями визнаються такі, які: а) не містять ознак тяжкої (ст. 121 КК України) чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень (ст. 122 КК України); б) викликають короткочасний розлад здоров’я потерпілого чи короткочасну, незначну стійку втрату працездатності.
3. При цьому важливо відрізняти поняття: «розлад здоров’я» і «шкода здоров’ю», оскільки шкода здоров’ю може бути заподіяна і без його розладу.
Згідно з Правилами, короткочасним розладом здоров’я вважається таке його порушення, яке продовжувалось більше шести днів, але не більше трьох тижнів (21 день), тобто тривало 7—20 днів.
4. Короткочасною втратою працездатності визнається стійка втрата загальної працездатності в розмірі до 10%. Короткочасний розлад здоров’я і короткочасну втрату працездатності визначає судово-медична експертиза.
5. Відповідальності за всі умисні тілесні ушкодження, що спричинили розлад здоров’я, підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло чотирнадцять років.
6. Частина 1 ст. 125 КК передбачає відповідальність за умисні легкі тілесні ушкодження, які не спричинили наслідків, зазначених у ч. 2 ст. 125 КК, тобто не спричинили ні короткочасного розладу здоров’я, ні короткочасної втрати працездатності. Такими Правила називають незначні, короткочасні ушкодження, які тривали не більше шести днів — подряпини, синяки тощо.
7. Тілесні ушкодження (тяжкі, легкі і середньої тяжкості) можуть бути заподіяні також і при злочинах, відповідальність за які передбачена іншими статтями КК — наприклад, розбою (ст. 187 КК України) посягання на життя державного діяча (ст. 112 КК України), хуліганство (ст. 296 КК України) та інших. Оскільки при вчиненні названих злочинів здоров’я є додатковим об’єктом посягання, то вони кваліфікуються тільки за статтями КК, які передбачають відповідальність за посягання на головний об’єкт, тобто відповідно за статтями 187, 112 чи 296 КК.
Інший коментар до статті 125 Кримінального кодексу України
1. Безпосереднім об’єктом злочину є здоров’я людини.
Легкими тілесними ушкодженнями вважаються тілесні ушкодження, які:
– не містять ознак тяжких ушкоджень (ст.121) чи ушкоджень середньої тяжкості (ст.122);
– викликають короткочасний розлад здоров’я потерпілого чи незначну стійку втрату працездатності (ч.2 ст.125) або не спричинюють зазначених наслідків (ч.1 ст.125).
2. Про тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження див. пп.3-8 коментаря до ст.121 та п.2 коментаря до ст.122.
3. Легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров’я чи незначної стійкої втрати працездатності, – це ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки тривалістю не більш як шість днів.
Спричинення цих тілесних ушкоджень кваліфікується як вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.125.
4. Короткочасним належить вважати розлад здоров’я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день).
Під незначною стійкою втратою працездатності розуміють втрату загальної працездатності до 10%.
Спричинення тілесних ушкоджень, що викликали такий стан здоров’я, кваліфікується як вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.125.
5. Суб’єктом злочину є особа, якій виповнилося 16 років.
6. Заподіяння легких тілесних ушкоджень під час вчинення злочинів, відповідальність за які передбачена іншими статтями чинного Кодексу, – наприклад, розбою (ст.187), хуліганства (ст.296), – з урахуванням того, що для цих злочинів здоров’я потерпілих є додатковим об’єктом посягання, кваліфікується тільки за статтями, які передбачають відповідальність за посягання на головний об’єкт (відповідно за ст.187, 296).