Стаття 120. Доведення до самогубства

Нова редакція ст. 120 ККУ з Коментарями.

1. Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, систематичного приниження її людської гідності або систематичного протиправного примусу до дій, що суперечать її волі, схиляння до самогубства, а також інших дій, що сприяють вчиненню самогубства, –

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого, або щодо двох або більше осіб, –

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно було вчинене щодо неповнолітнього, –

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Коментар до ст. 120 КК України

1. Склад злочину, передбаченого ст. 120 КК, утворює сукупність ознак, з яких головними є:

а) перебування потерпілого в матеріальній або іншій залежності від винного (був на утриманні, в шлюбі, підлеглим за службою, притягнутим до кримінальної відповідальності і т. ін.);

б) доведення винним потерпілого до самогубства жорстоким з ним поводженням чи систематичним приниженням його людської гідності (побоями, голодом, холодом, ганьбою, образами, цькуванням чи наклепами). При відсутності хоча б однієї з цих ознак складу злочину за ч. 1 ст. 120 КК немає.

2. Не визнаються в судовій практиці як жорстоке поводження, що може довести до самогубства,— припинення статевих зв’язків, розірвання шлюбу, одинокі випадки побоїв та інші подібні дії.

3. Обов’язковими ознаками злочину, що передбачений ч. 1 ст. 120 КК, певні наслідки жорстокого поводження винного — самогубство чи замах на нього — і причинний зв’язок між діями винної особи і цими наслідками.

4. Систематичне цькування чи наклепи, обумовлені ч. 1 ст. 120 КК, визнаються злочином як у тих випадках, коли потерпілий позбавив себе життя, так само як і в тих випадках, коли він намагався це зробити, але за незалежними від нього обставинами залишився живим.

5. Не може бути поводження з потерпілим жорстоким, якщо до потерпілого вчинюються правомірні дії — притягнення до відповідальності, погроза викрити його злочинні дії, вимагання не порушувати громадський порядок, поводити себе гідно тощо.

6. Доведення до самогубства — злочин, як правило, необережний. Але він може бути і умислом (умисел непрямий, побічний). Якщо винний бажав довести потерпілого до самогубства, то це вже буде вбивство чи замах на вбивство, які кваліфікуються за ст. 15 та ст. 115 КК.

7. Частина 2 ст. 120 КК передбачає відповідальність за доведення до самогубства або до спроби вчинити самогубство внаслідок систематичного цькування чи наклепу в тих випадках, коли потерпілий був у матеріальній або іншій залежності від винного, а також доведення до самогубства чи спроби вчинити самогубство двох або більше осіб.

8. Злочин, передбачений ст. 120 КК, визнається вчиненим за обтяжуючих обставин, коли потерпілим була неповнолітня особа.

9. Відповідальними за доведення до самогубства є особи, які досягли шістнадцятирічного віку.

Інший коментар до статті 120 Кримінального кодексу України

1. Безпосереднім об’єктом злочину є життя іншої людини.

Диспозиція ст.120 чинного Кодексу значно відрізняється від диспозиції ст.99 КК 1960 р. Стаття 120 має три частини, в кожній із них вказано на конкретні дії особи, внаслідок яких наступає відповідальність, коли потерпіла особа покінчила або вирішила покінчити життя самогубством.

2. Об’єктивною стороною злочину є дії винної особи, що полягають у жорстокому поводженні з потерпілою особою, у шантажу, примусу до протиправних дій або систематичному приниженні людської гідності; наявність наслідку у вигляді самогубства; наявність причинового зв’язку між діями і наслідком.

Під жорстоким поводженням слід розуміти безжалісні, грубі діяння винного, які спричиняють потерпілому фізичні чи психічні страждання (мордування, систематичне нанесення тілесних ушкоджень чи побоїв, позбавлення їжі, води, одягу, житла тощо).

Наприклад, В. було засуджено за доведення дружини до самогубства – вона отруїлась у зв’язку з нестерпними діями чоловіка. Грошей на придбання трьом дітям харчів він не давав, в квартиру приводив жінок, вступав з ними в статеві зносини в присутності дружини, виганяв її з квартири, зводив на неї наклепи тощо.

Шантаж – це погроза повідомлення даних, які паплюжать особу або її близьких і розповсюдження яких може спричинити суттєву шкоду правам та законним інтересам потерпілого або його близьких (наприклад, погроза розголошення відомостей про захворювання та ін.). Ці дані можуть бути як правдиві, так і неправдиві.

Примус до протиправних дій передбачає дії винного, спрямовані на залучення потерпілого, всупереч його волі, до протиправних, у тому числі злочинних, дій (наприклад, до участі у груповому зґвалтуванні, до вчинення злочину в його присутності та ін.).

Систематичним приниженням людської гідності є тривале принизливе ставлення до потерпілого (постійні образи та інші форми глумління над честю і гідністю людини). Система подібних дій повинна складати не менше ніж три епізоди.

3. Об’єктивна сторона кваліфікованого складу цього злочину (ч.2 ст.120) передбачає дії ч.1 ст.120, вчинені щодо осіб, які перебувають в матеріальній або іншій залежності від винуватого, або щодо двох чи більше осіб.

Матеріальна залежність від суб’єкта злочину означає, що єдиним чи одним із джерел існування потерпілого є матеріальна допомога суб’єкта злочину, зокрема перебування потерпілого на його утриманні.

Інша залежність – це залежність службова, шлюбна, залежність підопічного від опікуна, пацієнта від лікаря, підозрюваного від слідчого чи працівника органу дізнання та ін.

Наприклад, К., начальник цеху термічного заводу, систематично вимагав від підлеглого слюсаря М. подати слідчому заяву про зґвалтування неповнолітньої дівчини, яке фактично вчинив його зять – теж слюсар цеху, що вже знаходився в слідчому ізоляторі. На відмову М. взяти на себе вину в зґвалтуванні К. шантажував М., знижував йому розцінки на виконані роботи, систематично вимагав від М. виконувати роботи, які не входили в його обов’язки, зводив на М. наклепи, принижував його гідність. М. повісився внаслідок таких дій К., а в передсмертній записці вказав, що не може далі витримувати знущання з боку К.

4. Кваліфікація за ч.3 ст.120 має місце, коли потерпілим виступає неповнолітня особа (віком до 18 років).

Продавець магазину У. затримала 15-річного Н., якого батьки послали купити продукти, забрала в нього два шоколадних батончики, які він взяв з прилавку вільного доступу. Після затримання У. поставила хлопця на коліна в торговому залі і повідомила покупцям, що він грабіжник. Потім У. разом з робітником магазину В. повела хлопця до школи, де він навчався, і повідомила учнів про вчинену ним крадіжку двох шоколадних батончиків. Далі робітники магазину У. і В. повели Н. додому, але по дорозі він вирвався, втік і повісився на горищі будинку сусіда. Працівники магазину У. і Н. засуджені за доведення до самогубства.

5. Доведення до самогубства має ту особливість, що з зовнішнього боку воно може проявлятись в різноманітних за формою і змістом посяганнях проти особи, в тому числі і таких, які є самостійними злочинами. При жорстокому поводженні винний може нанести тяжкі тілесні ушкодження або ушкодження середньої тяжкості і навіть побої.

Кваліфікація за сукупністю злочинів має місце тоді, коли жорстоке поводження було більш тяжким злочином, ніж доведення до самогубства (наприклад, спричинення тяжких тілесних ушкоджень при доведенні до самогубства кваліфікується за відповідними частинами ст.120 і 121).

Якщо самогубство чи спроба вчинити самогубство стали наслідком жорстокого поводження або систематичного приниження людської гідності потерпілого як прояву перевищення влади або службових повноважень службовою особою, вчинене охоплюється ч.3 ст.365. Додаткова кваліфікація за ст.120 при цьому не потрібна.

6. Суб’єктивна сторона характеризується виною у формі умислу або необережності. Якщо потерпілий вчиняє самогубство чи замах на нього у відповідь на правомірні дії (наприклад, при загрозі притягнення до кримінальної відповідальності або викритті злочинної діяльності потерпілого), склад злочину за ст.120 відсутній (за винятком випадків, коли такі повідомлення зроблені службовою особою в формі, яка систематично принижувала людську гідність).

7. Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку (може бути службовою особою).