Нова редакція ст. 109 ККУ з Коментарями.

1. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

2. Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, –

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, –

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої.

Коментар до ст. 109 КК України

1. Злочин, передбачений ст. 109 КК, посягає на суспільні відносини, що утворюють дві головні складові держави — конституційний лад України і державну владу.

Конституційний лад України — це закріплені Конституцією України повновладдя народу (статті 2, 5), суспільний і державний устрій (статті 5, 6 і 7), рівність усіх націй і народностей (статті 11, 12, 21, 24), права і свободи громадян (статті 22, 23).

Державна влада в її трьох взаємопоєднаних гілках: законодавчої, виконавчої і судової є керівником і провідником волі народу в реалізації Конституції України , чинного законодавства і забезпечення добробуту людей, охорони людини, її життя і здоров’я, честі й гідності, недоторканності і безпеки, оскільки ці блага людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. З Конституції України).

2. Об’єктивними проявами вчинення злочину, передбаченого ст. 109 КК, є:

а) насильницькі дії, вчинювані з метою зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, тобто застосування сили чи зброї для захоплення важливих державних об’єктів (засобів зв’язку, транспорту, банків, засобів масової інформації тощо);

б) змова про насильницьке повалення конституційного ладу або про насильницьке захоплення державної влади — тобто складання угоди між певною кількістю осіб для здійснення насильницького повалення в Україні конституційного ладу або насильницького захоплення державної влади;

в) публічні заклики до насильницької зміни чи повалення в Україні конституційного ладу або до насильницького захоплення державної влади — будь-які публічні виступи (в газетах, по радіо, телебаченню, на мітингах, під час масових демонстрацій, на інших масових зібраннях людей) із закликами такого змісту;

г) розповсюдження матеріалів (листівок, листів, газетних статей, книжок, гасел, звернень тощо) із закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до насильницького захоплення державної влади.

3. Злочин, передбачений ст. 109 КК, містить формальний склад (достатньо самих лише дій) злочину, і тому він вважається закінченим з моменту вчинення вказаних у диспозиціях частин 1, 2 і 3 злочинних дій, незалежно від настання наслідків, до яких прагнули злочинці.

4. Частини 2 і 3 ст. 109 КК передбачають відповідальність за кваліфіковані види цього злочину. Кваліфікуючими ознаками ч. 2 і ч. З ст. 109 КК є:

а) вчинення публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до насильницького захоплення державної влади представником влади;

б) вчинення таких дій повторно, вдруге;

в) вчинення таких дій організованою групою осіб — кількома особами, які до вчинення закликів домовились заздалегідь про вчинення злочину, або з використанням засобів масової інформації.

5. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 109 КК, є умисною, і умисел лише прямий, оскільки метою вчинення злочину є зміна чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, тобто злочинці прагнуть насильницьки змінити чи повалити в Україні конституційний лад або насильно захопити державну владу. Ці злочинні наслідки є метою вчинених суб’єктом діянь, а тому суб’єкт бажає їх настання, тобто діє з прямим умислом.

Мотивами цього злочину можуть бути різні спонукання (кар’єризм, корисливість, помста тощо), але істотного юридичного значення вони не мають, оскільки не впливають на підстави відповідальності та кваліфікацію злочину.

6. Суб’єктами відповідальності за злочин, передбачений ст. 109 КК, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, яким до моменту вчинення злочину виповнилось шістнадцять років.

7. У разі вчинення громадянином України злочину, передбаченого статтею 109 КК, за завданням іноземної держави, іноземної організації або їх представників кримінальна відповідальність настає за сукупністю злочинів, передбачених ст. 109 КК і ст. 111 КК.

Інший коментар до статті 109 Кримінального кодексу України

Конституція України містить норми і гарантії, виконання яких створює умови безпечного функціонування сучасного конституційного ладу та організації в Україні певного державного устрою. Вона визначає статус державних і недержавних інститутів, які виступають гарантами виконання конституційних норм, зокрема про державний устрій України, і встановлює жорсткі умови і порядок внесення змін та доповнень до Основного Закону щодо конституційного ладу України.

Згідно зі ст.5 Конституції України “Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами”.

Рішення щодо зміни конституційного ладу можуть бути прийняті лише шляхом проведення всеукраїнського референдуму. Саме в такий спосіб можуть бути внесені зміни до розділів І, III, XIII Конституції, зміст яких становить і визначає сутність Конституційного ладу в Україні. Основним гарантом конституційного ладу виступає держава.

У Конституції викладено застереження щодо заборони утворення і діяльності політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані, зокрема, на “зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, … незаконне захоплення державної влади” (ст.37).

1. Безпосереднім об’єктом цього злочину є політична безпека (внутрішньополітична сфера як складова національної безпеки) України в найбільш важливих сферах: існування конституційного ладу і функціонування державної влади.

Конституційний лад – це засновані на Конституції України: повновладдя Українського народу як носія і єдиного джерела влади в Україні, суверенітет держави, її територіальна цілісність і недоторканність державних кордонів, демократизм, республіканська форма правління, принципи і форми організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, рівність всіх націй і народностей, права і свободи людини і громадянина, взаємовідносини громадян і держави.

Державна влада – це система сформованих в порядку, передбаченому Конституцією та законами України, органів, які уособлюють законодавчу, виконавчу і судову владу: парламент – Верховна Рада України, глава держави – Президент України, вищі, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи судової влади, органи місцевого самоврядування, а також контрольно- наглядові органи (Прокуратура, Рахункова палата України тощо).

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст.6 Конституції України). Таким чином, існуюча в Україні державна влада є частиною її конституційного ладу.

Невід’ємними ознаками державної влади є суверенність (суверенітет), тобто верховенство, повнота, неподільність, самостійність, незалежність від будь-якої організації (або особи) як у даній країні, так і за її межами.

2. Об’єктивна сторона злочину, що передбачений ч.1 ст.109, може бути в трьох формах, а саме: дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу; дії, вчинені з метою захоплення державної влади; змова про вчинення таких дій.

З урахуванням положень Конституції України дії, вчинені з метою насильницької зміни конституційного ладу, можуть полягати в насильницькій зміні республіканської форми правління держави, системи формування органів державної влади (законодавчої та виконавчої), системи судових органів; обмеженні суверенітету держави; порушенні територіальної цілісності і недоторканності, тобто зміні конституційного ладу України як у цілому, так і його окремих ланок всупереч встановленому чинним законодавством порядку – без участі або без урахування волі Українського народу.

Дії, вчинені з метою насильницької зміни конституційного ладу, – це позбавлення влади органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування шляхом їх насильницького, у тому числі збройного, відсторонення від виконання законних повноважень або за допомогою погрози застосування такого насильства. Такі дії можуть бути спрямовані на повалення – повну ліквідацію, знищення конституційного ладу України.

Дії, вчинені з метою насильницького захоплення державної влади, можуть мати форму конкретних дій, спрямованих на насильницьке оволодіння будь-якою із гілок влади як у центрі (м. Києві), так і на місцях (областях, районах, містах).

Це може бути усунення законно обраної влади або призначеної місцевої адміністрації, формування неконституційним шляхом будь-яких органів влади замість існуючих або паралельних з ними. Таке захоплення може бути із застосуванням зброї, фізичної сили, погроз психологічного тиску та інших форм насильства.

Змова про вчинення таких дій – це таємна угода двох або більше осіб щодо вчинення конкретних, визначених планами змовників акцій, спрямованих на насильницьку зміну конституційного ладу України чи на насильницьке повалення конституційного ладу України, або спрямовані на насильницьке захоплення державної влади.

Об’єктивна сторона змови полягає в досягненні згоди про вчинення дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади. Сам насильницький спосіб захоплення влади, так само як і ступінь здійснення злочинного плану, на кваліфікацію злочину не впливають.

Під насильницьким способом захоплення влади слід розуміти вчинення військового перевороту, організацію повстання, позбавлення службових осіб, державних діячів тощо із застосуванням фізичної сили або погроз реальної можливості виконувати свої повноваження.

Для злочину, передбаченого ст.109, необхідна наявність не лише спільної волі кількох осіб діяти разом, а й погодження окремих дій. Це може бути розроблення хоча б у загальних рисах плану захоплення приміщень органів державної влади, важливих державних об’єктів або визначення способів чи строків захоплення влади, пошук чи вербування осіб для вчинення збройного нападу на державні органи влади тощо.

3. Суб’єктивна сторона злочину включає наявність прямого умислу і спеціальної мети – насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади. Особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій та бажає їх вчинення, переслідуючи при цьому згадану вище мету. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, які спрямовані на досягнення такої мети, хоча б сама мета і не була досягнута. Мотиви вчинення вказаного злочину на кваліфікацію злочину не впливають, але враховуються при встановленні мети злочинців, а також при призначенні покарання. Такими мотивами можуть бути: незадоволеність існуючим конституційним ладом або діями представників державної влади, політичний авантюризм, кар’єризм, помста, корисливість тощо.

4. Суб’єкт злочину – фізична осудна або обмежено осудна особа (громадянин України, громадянин іншої держави або особа без громадянства), якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.

У випадку, коли громадянин України вчиняє зазначені дії за завданням іноземної держави, іноземної організації або їх представників або разом з ними, він буде відповідати за сукупністю злочинів, передбачених ст.111 та ст.109 (за державну зраду у формі надання допомоги вказаному іноземному адресату).

5. У частині 2 ст.109 передбачена відповідальність за публічні заклики до вказаних у ч.1 цієї статті дій, а також за розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.

Заклик, про який говориться в ч.2 ст.109, – це активний вплив (усно чи письмово, з використанням магнітофона, радіо, телебачення, інших технічних засобів тощо) на невизначену кількість людей (слухачів, читачів, глядачів) або на членів певної партії, організації чи інше угруповання, пов’язаний із схиленням їх до насильницької зміни чи насильницького повалення конституційного ладу або до насильницького захоплення державної влади. Такий заклик має бути публічним. Це означає, що він має бути відкрито звернений не до однієї, а до декількох осіб (не менше двох), які реально сприймають або, на думку розповсюджувача, можуть сприймати ці заклики. Тому заклик до вчинення даного злочину, звернений до окремих конкретних осіб, повинен розглядатися як підбурювання до злочину (ч.4 ст.27 і ст.109 або ч.1 ст.14 і ст.109 – при невдалому підбурюванні).

Заклики можуть бути розраховані взагалі на невизначене коло громадян, можуть бути цілеспрямовано звернені до тих або інших прошарків населення, етнічних груп, членів тих або інших рухів, партій, інших громадських організацій, але в будь-якому випадку вони пов’язані з цілеспрямованим схиленням невизначеного числа осіб до вчинення любої з дій, згаданих у ст.109.

6. Розповсюдження матеріалів (звернень, листівок, гасел, листів, магнітофонних касет, комп’ютерних компакт-дисків, дискет тощо) полягає в доведенні їх змісту – заклику до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до насильницького захоплення державної влади – до відома невизначеної або певної групи людей. Розповсюдження таких матеріалів може здійснюватися шляхом розсилки поштою, передачі через комп’ютерні мережі, розклеювання їх на стінах будинків, вітринах, підкидання в приміщення державних органів чи установ, підприємств чи організацій тощо.

Сам факт розповсюдження матеріалів з такими закликами є закінченим злочином, незалежно від наслідків вчиненого заклику.

Виготовлення таких матеріалів з метою наступного їх розповсюдження слід розцінювати як готування до злочину.

7. Обставинами, що обтяжують злочин, передбачений ч.2 ст.109 (згідно з ч.3 цієї статті), є:

– вчинення публічних закликів особою, яка є представником влади;

– вчинення цього злочину повторно;

– організованою групою;

– з використанням засобів масової інформації.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конституції України тільки представники законодавчої, виконавчої, судової і контрольно-наглядової гілок державної влади можуть бути представниками влади і при відповідних обставинах відповідати за злочин, передбачений ч.3 ст.109.

8. Представник влади повинен розглядатися як представник особливої категорії посадових осіб, наділених у межах своїх повноважень правом віддавати обов’язкові для виконання іншими особами (як фізичними, так і юридичними) накази, розпорядження, вказівки, приймати рішення не тільки в рамках відомства, представником якого він є, але і поза ним, тобто з приводу поведінки, вчинків, діянь громадян, не підпорядкованих йому по службі або роботі.

Загальнообов’язкове виконання вказівок і вимог представника влади забезпечується можливістю застосування мір примусового характеру (затримання фізичної особи, штраф, припинення або заборона діяльності юридичної чи фізичної особи та ін.).

До представників влади відносяться: народні депутати України, депутати Автономної республіки Крим, представники органів місцевого самоврядування (депутати сільських, селищних, міських та обласних рад, співробітники виконавчих органів цих рад, місцевих державних адміністрацій); співробітники правоохоронних і адміністративних органів, органів виконавчої влади (судді, судові виконавці, слідчі й оперативні працівники органів МВС і СБУ, прокурори, їхні помічники, а також слідчі прокуратури, співробітники міліції, пожежні інспектори, інспектори лісоохорони, рибного нагляду, мисливські і податкові інспектори та ін.).

9. Повторним треба вважати злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила такий злочин, незалежно від того, була вона засуджена за нього чи ні.

10. Частина 3 ст.109 передбачає відповідальність за дії, вчинені організованою групою. Відповідно до ч.3 ст.28 злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

11. Засобами масової інформації (ЗМІ) є матеріальні та інші носії інформації, органи та організації (юридичні особи), зареєстровані у встановленому законом порядку, які забезпечують публічне поширення друкованої та аудіовізуальної інформації. До ЗМІ відповідно до Закону України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ належать друковані засоби масової інформації (ст.20) – періодичні і такі, що продовжуються, видання (преса) – газети, журнали, бюлетені тощо, які виходять під постійною назвою з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року, разові видання з визначеним тиражем.

Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16 листопада 1992 р. № 2782-ХІІ до друкованих видань, окремих періодичних і таких, що продовжуються, відносить також додатки до друкованих ЗМІ у вигляді видань газет та журнального типу (ст.1). Зазначені видання можуть включати до свого складу інші носії інформації (платівки, дискети, магнітофонні та відеокасети тощо), розповсюдження яких не заборонено чинним законодавством України.

Аудіовізуальними ЗМІ є радіомовлення, телебачення (кабельне, супутникове), кіно-, звукозапис, комп’ютерні мережі тощо.

12. Злочин вважається закінченим з моменту змови трьох (ч.3 ст.28) чи більше осіб про вчинення дій з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу України або захоплення державної влади. Розробка планів змови, підбір засобів та створення інших умов забезпечення наміченої злочинної діяльності, підшукування можливих співучасників змови до вступу з ними в контакт повинні кваліфікуватися як готування до цього злочину. Переговори з метою досягнення згоди про насильницьке повалення конституційного ладу України або захоплення державної влади, коли вони не привели до бажаних наслідків взаємної згоди сторін, слід розглядати як замах на цей злочин.