Нова редакція ст. 110 ККУ з Коментарями.
1. Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, –
караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією майна або без такої.
2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, –
караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої.
{Статтю 110-1 виключено на підставі Закону № 767-VII від 23.02.2014}
Коментар до ст. 110 КК України
1. Злочин, передбачений ст. 110 КК, посягає на територіальну цілісність України. Згідно з ч. З ст. 2 Конституції України, територія нашої держави в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
2. Об’єктивну сторону цього злочину утворюють дії, які спрямовані на:
— зміну території України;
– зміну державного кордону України; а також:
— публічні заклики до вчинення таких дій та;
— розповсюдження матеріалів Із закликами вчинити такі дії.
3. Склад злочину, передбачений ст. 110 КК, є формальним, він вважається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиції ст. 110 КК України дій незалежно від настання наслідків цих дій.
4. Частина 2 ст. 110 КК передбачає відповідальність за кваліфіковані (спеціально визначені) види цього злочину, кваліфікуючими ознаками якого є: »
— вчинення цього злочину представником влади;
— за попереднім зговором групою осіб;
— вчинення діяння, поєднаного з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі.
5. Частина 3 ст. 110 КК передбачає відповідальність за особливо кваліфікований (найнебезпечніший) вид цього злочину. Кваліфікуючими ознаками такого злочину є:
а) вчинення діяння, передбаченого частинами 1 чи 2 цієї статті, які призвели до загибелі людей (хоча б однієї людини);
б) настання інших тяжких наслідків (тяжких тілесних ушкоджень, великих матеріальних збитків тощо).
6. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 110 КК, характеризується умислом і спеціальною метою — змінити територію або державний кордон України.
7. Відповідальними за вчинення цього злочину є всі осудні особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.
Інший коментар до статті 110 Кримінального кодексу України
Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він посягає на пріоритетні національні інтереси України – державний суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність кордонів, – які є головними складовими (основами) національної безпеки України.
Згідно зі ст.2 Конституції України “ Суверенітет України поширюється на всю її територію… Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною ”.
Територіальний устрій України регулюється розділом IX Конституції України. Стаття 132 Конституції України проголошує: “Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій”.
1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є безпека держави в політичній і воєнній сферах в частині забезпечення суверенітету своєї території, захисту територіальної цілісності і недоторканності державних кордонів України.
У тих випадках, коли злочин поєднаний з розпалюванням національної або релігійної ворожнечі (ч.2), додатковим безпосереднім об’єктом будуть інтереси нашої держави у сфері сприяння консолідації і розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України, що відповідає ст.11 Конституції України.
Якщо злочинні дії призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч.3 ст.110 КК), додатковим безпосереднім об’єктом даного злочину потрібно вважати інтереси суспільства і держави у сфері захисту життя людини, що у відповідності зі ст.27 Конституції України є обов’язком держави , а також саме життя людини.
У випадку настання інших тяжких наслідків питання про додатковий безпосередній об’єкт злочину варто вирішувати виходячи з характеру цих наслідків.
Територіальна недоторканність України є необхідною умовою життєдіяльності нашого суспільства. Вона є частиною державного суверенітету, необхідною умовою верховенства і незалежності державної влади.
Відповідно до п.4 ст.2 Статуту ООН усяке зазіхання на територію держави або окремої її частини є не тільки протиправною, але і злочинною дією, тому що є зазіханням на суверенну владу держави. Принцип цілісності України означає, що відділення будь-яких частин її території суперечило б волі Українського народу, закріпленій в Основному Законі. Територіальна цілісність держав являє собою найважливіший принцип міждержавних взаємовідносин відповідно до Заключного акта Наради по безпеці і співробітництву в Європі (НБСЄ, 1975 р.).
Державна територія України – суша, води, надра і повітряний простір, на які поширюється державний суверенітет України. Межі державної території визначаються її кордонами із сусідніми державами.
Статус державної території визначають Конституція і закони України. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу (ст.13 Конституції). Державна територія є сферою дії нормативно-правових актів України.
Найважливіші положення, що стосуються території, державного кордону України, сформульовані в Законі України “Про державний кордон України” від 4 листопада 1991 р. № 1777-ХІІ, що вступив у дію 18 грудня 1991 р.
“Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України – суші, вод, надр, повітряного простору” (ст.1 Закону України “Про державний кордон України”) у відповідності зі ст.2 цього Закону: “Захист державного кордону України є невід’ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає в здійсненні політичних, правових, організаційних, економічних, екологічних, санітарно-карантинних, військових, оперативних, технічних і інших заходів”.
Під територією України слід розуміти:
– сухопутну територію України;
– водяну територію;
– повітряний простір України;
– надра України;
– невійськові кораблі під прапором України при перебуванні їх у відкритому морі, а також цивільні повітряні судна й інші літальні апарати, що знаходяться у відкритому повітряному просторі, тобто не над територією іноземної держави;
– військові кораблі або шлюпки під прапором України, військові повітряні судна й інші літальні апарати, незалежно від місця перебування.
Відповідно до ст.4 Закону України “Про державний кордон України” державний кордон України на місцевості позначається чітко видимими прикордонними знаками, форма, розмір і порядок установлення яких визначаються законодавством України і міжнародними договорами України.
Відповідно до ст.5 Закону України “Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 р. № 1543-ХІІ державний кордон СРСР, що відмежовував територію України від інших держав, та кордон між УРСР і БРСР, РРФСР, Республікою Молдова станом на 16 липня 1990 р. є державним кордоном України.
Державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, встановлюється:
– на суші – по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах;
– на морі – по зовнішній межі територіального моря України;
– на судноплавних річках – по середині головного фарватеру або тальвегу (лінії, що сполучає найнижчі точки дна річкової долини, яру, балки); на несудноплавних річках (ручаях) – по їх середині або по середині головного рукава; на озерах та інших водоймах – по прямій лінії, що з’єднує державний кордон, до берегів озера або інших водойм;
– на водосховищах гідровузлів та інших штучних водоймах – відповідно по лінії державного кордону, яка проходила по місцевості до їх заповнення;
– на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через прикордонні ділянки судноплавних і несудноплавних річок (ручаїв), – по середині цих споруд або по їх технологічній осі, незалежно від проходження кордону на воді.
Державний кордон на місцевості позначається чітко видимими прикордонними знаками, форма, розмір і порядок встановлення яких визначаються законодавством України та міжнародними договорами України. Існують загальновизнані способи і порядок визначення кордону.
Делімітація кордону – договірне визначення державного кордону на картах, як правило великомасштабних, з докладним відображенням на них рельєфу, гідрографії, населених пунктів та інших фізико-географічних об’єктів. Під час делімітації договірні сторони проведену на карті лінію кордону супроводжують її описом.
Демаркація кордону – точне визначення на місцевості лінії державного кордону за договорами про делімітацію і доданими до них картами, описами та про позначення цієї лінії прикордонними знаками.
Редемаркація – відновлення лінії державного кордону на місцевості та позначення її прикордонними знаками на підставі діючих договорів, документів. Редемаркація передбачає також відновлення пошкоджених або зруйнованих (ремонт) прикордонних знаків, установлення додаткових знаків, складання нового протоколу – опису, карт і протоколів прикордонних знаків.
2. Об’єктивна сторона злочину може мати наступні форми:
– дії, вчинені з метою зміни меж території України;
– дії, вчинені з метою зміни державного кордону України;
– публічні заклики до вчинення таких дій;
– розповсюдження матеріалів із закликами до таких дій.
При цьому перші дві форми дій можуть проявлятися у вчиненні насильницьких дій, спрямованих на відокремлення частини території України, на насильницьку антиконституційну зміну її державного кордону. Це може бути збройне вторгнення на територію України, напад на прикордонні застави тощо. Взагалі це насильницькі дії, які полягають у прагненні змінити територію України на користь іншої (суміжної) держави або у спробі відокремити від України той чи інший регіон, проголосивши його незалежною державою.
Публічні заклики до вчинення зазначених у ст.110 дій – це активний вплив (усно чи письмово, з використанням магнітофона, радіо, телебачення інших технічних засобів тощо) на невизначену кількість людей (слухачів, читачів, глядачів) або членів певної партії, організації чи інше угруповання, пов’язаний із схиленням їх до вчинення дій, спрямованих на насильницьку зміну меж території або державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією. Це вплив на свідомість і волю інших людей з метою їх схилення до бажаної для винного поведінки, активне нав’язування своїх ідей іншим особам, де обов’язково вказується, як варто поводитись, що робити, щоб досягти конкретного результату, на який націлена особа, що висловлює публічно такі заклики, – а саме на зміну меж території України або зміну її державного кордону. Такого роду заклики є за своєю суттю вимогами розподілу держави, відді- лення якоїсь її частини як самостійного територіального утворення або на користь якоїсь іншої держави.
Заклик має бути публічним. Це означає, що він має бути відкрито звернений не до однієї, а до декількох осіб (не менше двох), що реально сприймають або, на думку розповсюджувача, можуть сприймати ці заклики. Тому заклик, звернений до окремих, конкретних осіб щодо вчинення цього злочину повинен розглядатися як підбурювання до злочину (ч.4 ст.27 і ст.110 або ч.1 ст.14 і ст.110 – при невдалому підбурюванні).
Заклики можуть бути розраховані взагалі на невизначене коло громадян, можуть бути цілеспрямовано звернені до тих або інших прошарків населення, етнічних груп, до членів тих або інших рухів, партій, інших громадських організацій, але в будь-якому випадку вони мусять бути пов’язані з цілеспрямованим схиленням невизначеного числа осіб до вчинення любої з дій, згаданих у ст.110.
Розповсюдження матеріалів (звернень, листівок, гасел, листів, магнітофонних касет, комп’ютерних компакт-дисків, дискет тощо) полягає в доведенні їх змісту – заклику до вчинення дій, спрямованих на насильницьку зміну меж території або державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією, – до відома невизначеної або певної групи людей. Розповсюдження таких матеріалів може здійснюватися шляхом розсилки поштою, передачі через комп’ютерні мережі, розклеювання на стінах будинків, вітринах, підкидання в приміщення державних органів чи установ, підприємств чи організацій тощо.
Сам факт розповсюдження матеріалів з такими закликами є закінченим злочином, незалежно від наслідків вчиненого заклику. Як злочин, передбачений ст.110, варто розглядати і випадки відправлення поштою або іншим шляхом матеріалів із зазначеними закликами на адресу організацій, установ або окремих осіб.
У випадку, якщо зазначені заклики поширюються за завданням іноземної держави, іноземної організації або їхніх представників, має місце сукупність злочинів із державною зрадою у формі надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Виготовлення таких матеріалів з метою наступного їх поширення варто розцінювати як готування до злочину.
3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Обов’язковою ознакою злочину є наявність спеціальної мети – змінити межі території або державний кордон України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій (що вони спрямовані на зміну меж території або державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України) і бажає їх скоєння.
4. Суб’єктом злочину може бути фізична осудна або обмежено осудна особа (громадянин України, громадянин іншої держави, а також особа без громадянства), якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.
Частина 2 ст.110 передбачає відповідальність за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, вчинені представником влади, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі.
5. Відповідно до ч.1 ст.6 Конституції України тільки представники законодавчої, виконавчої, судової і контрольно-наглядової гілок державної влади можуть бути представниками влади і за відповідних обставин відповідати за злочин, передбачений ч.2 ст.110.
6. Про поняття “представник влади” див. п.8 коментаря до ст.109.
7. Згідно з ч.2 ст.28 злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
8. Під розпалюванням національної або релігійної ворожнечі слід розуміти явно виражене (усно, письмово, за допомогою технічних засобів) неприязне (вороже) ставлення до тієї або іншої нації, до тієї або іншої релігії з метою викликати серед людей національну або релігійну ворожнечу, викликати в багатьох осіб почуття ворожості до способу життя, побуту, культури, звичаїв тієї або іншої національності або до представників тієї або іншої релігії. При цьому необхідно встановити, що такого роду висловлювання й інші дії були спрямовані не проти особистих якостей якоїсь конкретної особи, а проти якостей, що пов’язані з її расовою, національною приналежністю. Такі ідеї можуть поширюватися усно (у бесідах, виступах, доповідях та ін.), за допомогою розповсюдження відповідних матеріалів (листівок, книг, брошур, плакатів), а також з використанням радіо, телебачення, інших засобів масової інформації, технічних засобів.
9. Частина 3 ст.110 як ознаку даного злочину передбачає дії, зазначені в ч.1, 2 цієї статті, якщо вони призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків.
Стосовно загибелі людей або інших тяжких наслідків може бути вина у формі необережності.
Загибель людей – це заподіяння смерті хоча б одній людині.
Під іншими тяжкими наслідками варто розуміти ушкодження транспортних засобів і транспортних комунікацій, виникнення масових безпорядків, заподіяння хоча б одній особі тяжких або двом і більше особам середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а також ушкодження споруд.
10. Склад злочину, передбаченого ч.1, 2 ст.110, є формальним. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення самої дії щодо зміни меж території або державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, публічних закликів до таких дій, незалежно від наслідків.
11. Якщо умисні дії з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, вчинені за завданням іноземної держави, іноземної організації або їх представників, має місце сукупність злочинів із державною зрадою у формі надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України (ч.1 ст.111) і посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст.110).