Стаття 104. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

Нова редакція ст. 104 ККУ з Коментарями.

1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до арешту або позбавлення волі.

3. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

4. У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов’язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.

Коментар до ст. 104 КК України

1. Стаття 104 КК передбачає умови та порядок звільнення неповнолітньої особи від відбування покарання з випробуванням.

Якщо при призначенні покарання неповнолітньому у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та інші обставини суд дійде висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання, то суд може ухвалити про звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням.

2. Випробуванням для звільненого від відбування покарання є вимога протягом іспитового строку, який встановлюється тривалістю від одного до двох років, не вчинити нового злочину.

3. Звільняючи неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням, суд може покласти на окрему особу за її згодою чи на її прохання, обов’язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.

4. Якщо протягом іспитового строку засуджений не вчинить нового злочину, то після закінчення іспитового строку засудження скасовується і він визнається не судимим.

5. У разі вчинення звільненим від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами ст. 71 КК, тобто до покарання, призначеного за новий злочин, повністю або частково приєднує покарання, призначене за попередній злочин.

Інший коментар до статті 104 Кримінального кодексу України

1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням є новим інститутом кримінального права України.

2. За своєю правовою природою це умовний вид звільнення від кримінального покарання, характерною особливістю якого є покладення на засудженого ряду обов’язків, передбачених ст. 76, в тому числі:

— попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;

— не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;

— інформувати органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

— періодично з’являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи; ‘

— пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.

3. Звільнення від покарання з випробуванням дещо схоже зі звільненням від покарання у зв’язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 105). Разом з тим, між ними очевидна і різниця, яка полягає не лише в підставах звільнення.

Завдяки звільненню від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, за умови додержання вимог ч. 1 ст. 105, особа вважається несудимою та такою, що злочин не вчиняла.

Звільнення від покарання з випробуванням передбачає засудження особи за вчинений нею злочин до позбавлення волі на певний строк та умовного звільнення ії від призначеного судом покарання. Втім від судимості це не звільняє.

4. Підстави звільнення від покарання через випробування сформульовані в ст. 75 і є спільними як для дорослих, так і неповнолітніх. Розбіжності мають місце ляше за видом покарань, засудження до яких обертається можливістю застосування випробування, та тривалістю іспитового строку.

Для дорослих злочинців звільнення від відбування покарання з випробуванням може мати місце при засудженні до виправних робіт, службових обмежень по військовій службі, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше 5 років.

Що стосується неповнолітніх — це лише позбавлення волі на строк не більше 5 років.

Тривалість іспитового строку встановлюється: для дорослих — від одного до трьох років, для неповнолітніх — до одного року.

5. За допомогою звільнення від відбування покарання з випробуванням кримінальна відповідальність реалізується в декілька етапів. Після призначення покарання за вчинений злочин і прийняття судом рішення про застосування випробування відбувається умовне звільнення засудженого від обов’язку реального відбуття покарання. Потім настає етап виправлення і перевиховання засудженого, обмежений рамками іспитового строку. І лише після вказаного строку та залежно від досягнення поставленої мети настає один з двох імовірних наслідків — звільнення від покарання або направлення для відбування призначеного вироком покарання.

6. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може застосовуватись судами всіх рівнів: першої інстанції, апеляційним, касаційним. Проте фактичне його застосування має бути обумовлене сукупністю обставив, в першу чергу можливістю виправленая і перевиховання засудженого без позбавлення волі, але в умовах обов’язкового контролю за його поведінкою з боку вказаних у чинному Кодексі суб ектів (ч. 4 ст. 104).

7. Скасування покарання даного виду судом може мати місце у зв’язку з тим, що засуджений не виконує покладені на нього обов’язки, вчинює правопорушення, які тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання ставати на шлях виправлення (ч. 2 ст. 78). За поданням органу виконання покарань суд направляє засудженого в одну з установ Державного департаменту України з питань виконання покарань для реального відбування терміну позбавлення волі.

8. У разі вчинення засудженим до випробування протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами ст. 71—73 і ч. 2 ст. 103.