Нова редакція ст. 102 ККУ з Коментарями.
1. Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років, крім випадків, передбачених пунктом 5 частини третьої цієї статті. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.
{Частину другу статті 102 виключено на підставі Закону № 2617-VIII від 22.11.2018}
3. Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому:
{Пункт 1 частини третьої статті 102 виключено на підставі Закону № 2617-VIII від 22.11.2018}
2) за нетяжкий злочин – на строк не більше чотирьох років;
3) за тяжкий злочин – на строк не більше семи років;
4) за особливо тяжкий злочин – на строк не більше десяти років;
5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, – на строк до п’ятнадцяти років.
Коментар до ст. 102 КК України
1. Призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк неповнолітнім має суттєві особливості:
а) таке покарання неповнолітнім не може бути призначене на строк більше п’ятнадцяти років;
б) ця міра зовсім не призначається неповнолітнім, які вчинили злочини невеликої тяжкості (у цьому разі призначаються покарання, не поєднані з позбавленням волі);
в) строк покарання у виді позбавлення волі неповнолітнім обмежується — при вчиненні повторно злочину невеликої тяжкості — не більше двох років; при вчиненні злочину середньої тяжкості — не більше чотирьох років; при вчиненні тяжкого злочину — не більше десяти років; при вчиненні особливо тяжкого злочину, поєднаного з умисним убивством — до п’ятнадцяти років.
2. Засуджені до позбавлення волі неповнолітні відбувають покарання у спеціальних виховних установах.
Інший коментар до статті 102 Кримінального кодексу України
1. Зміст позбавлення волі полягає в поміщенні засудженого на певний строк до установи кримінально-виконавчої системи. Призначення виду виправної установи чинним Кодексом, на відміну від Кримінального кодексу 1960 року, не регламентується.
2. Позбавлення волі може застосовуватись до неповнолітніх за злочини всіх ступенів тяжкості: тяжкі та особливо тяжкі, середньої та невеликої тяжкості.
3. Максимальний строк позбавлення волі, до якого можливо засудити неповнолітнього, встановлений законодавцем на рівні 10 років, що на третину менше порівняно з максимальним строком, який передбачено для дорослих злочинців.
Виняток складають особливо тяжкі злочини, які поєднані з умисним позбавленням життя людини і за вчинення яких неповнолітніх може бути засуджено на строк до 15 років.
4. Мінімальний термін позбавлення волі, оскільки коментованою статтею не передбачено іншого, у неповнолітніх і дорослих однаковий — 1 рік (ч. 2 ст. 63).
5. У випадках призначення неповнолітнім остаточного покарання за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків судам слід виходити з положень ст. 70, 71 і ч. 2 ст. 103. При цьому максимальне позбавлення неповнолітніх волі в усіх випадках не може перевищувати 15 років.
6. Відповідно до ст. 18 Виправно-трудового кодексу України (у діючій редакції), вироки судів, за якими неповнолітні позбавляються волі, виконуються виховно-трудовими колоніями загального та посиленого режимів.
7. У виховно-трудових колоніях загального режиму відбувають покарання неповнолітні чоловічої та жіночої статі, вперше засуджені до позбавлення волі. Причому засуджених за злочини невеликого ступеня тяжкості тримають окремо від засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини.
У виховно-трудових колоніях загального режиму можуть відбувати покарання й і нігті неповнолітні чоловічої статі, яким суд визнав можливим призначити даний вид кримінально-виконавчої установи (при засудженні до позбавлення волі) замість колонії посиленого режиму.
У виховно-трудових колоніях посиленного режиму відбувають покарання неповнолітні чоловічої статі, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, а також переведеш з виховно-трудових колоній загального режиму в порядку дисциплінарного стягнення (ст. 47 ВТК України).
З виховно-трудових колоній посиленного режиму до колоній зі звичайним режимом утримання неповнолітні можуть бути переведеш в порядку та на умовах, зафіксованих у ст. 46 ВТК України.