Нова редакція ст. 99 ККУ з Коментарями.
1. Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.
2. Розмір штрафу, в тому числі за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. До неповнолітнього, що не має самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано покарання у виді громадських робіт або виправних робіт згідно з положеннями статей 100, 103 цього Кодексу.
Коментар до ст. 99 КК України
Згідно зі ст. 91 КК штраф, як міра покарання, може застосовуватися до неповнолітніх:
а) які мають самостійний доход або майно, на яке може бути звернене стягнення штрафу;
б) лише у розмірі не більше п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Інший коментар до статті 99 Кримінального кодексу України
1. Правове визначення штрафу міститься в ст. 53, норми якої відносять до даного виду кримінального покарання грошове стягнення, що накладається судом у межах, встановлених в Особливій частині Кодексу.
2. Штраф застосовується до неповнолітніх в якості основного і додаткового видів покарань, однак з певними обмеженнями, які стосуються порядку обчислення штрафу, граничних меж та можливих випадків його призначення.
3. Штраф посідає перше місце в переліку видів покарань як для неповнолітніх, так і дорослих (ст. 55, 98), що наводить на думку, ніби-то законодавець вважає його найбільш ефективним засобом впливу на протиправну поведінку суб’єктів злочинів, який може знайти широке застосування в судовій практиці. Кримінально-процесуальний закон покладає на суд обов’язок розглянути можливість застосування штрафу в тих випадках, коли на це орієнтують санкції відповідних статей Особливої частини чинного Кодексу.
4. Як правило, штраф чинить дійовий психологічний вплив на злочинців, підтверджуючи докір з боку держави за скоєне та завдаючи водночас матеріальної шкоди, що робить невигідним майнові та інші види суспільне небезпечних діянь.
5. Штраф застосовується лише до тих неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або інше майно, на яке може бути звернено стягнення. Проте суди рідко призначають цей вид покарання підліткам у віці від 14 до 16 років навіть за наявності у них самостійного заробітку або майна, на яке можливо звернути стягнення. Така практика є своєрідною спробою попередити випадки заміни штрафу більш суворими видами покарань, зважаючи на те, що рівень доходів неповнолітніх у названому віці не забезпечує, як правило, сплату штрафних сум у разі їх присудження.
6. Незалежно від підстав призначення штраф неповнолітнім обчислюється у розмірі, який на половину менший, ніж для дорослих. Крайня вища межа розміру штрафу не може перевищувати 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених чинним законодавством.
7. Інші вимоги закону щодо призначення, заміни і скасування штрафу, наслідків його несплати регламентуються нормами ст. 52, 53, 65, 69, 74, 77, 80, 82, 85, 106 чинного Кодексу та кримінально-процесуальним законодавством України.