Нова редакція ст. 98 ККУ з Коментарями.
1. До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:
1) штраф;
2) громадські роботи;
3) виправні роботи;
4) арешт;
5) позбавлення волі на певний строк.
2. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Коментар до ст. 98 КК України
Стаття 98 КК містить вичерпний перелік видів основних і додаткових покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх злочинців. Інші види покарань, передбачені ст. 51 КК, до неповнолітніх застосовуватися не можуть.
Інший коментар до статті 98 Кримінального кодексу України
1. Види покарань, наведені у коментованій статті, певною мірою відрізняються за обсягом і змістом від тих, що утворюють загальну систему покарань, закріплену в ст. 51.
Ці розбіжності пояснюються своєрідністю підходу законодавця до питань покарання осіб, що вчинили злочини до досягнення повноліття. Сутність його полягає в передбачених цим Кодексом і кримінально-виконавчим законодавством менш суворих, ніж для дорослих злочинців, та орієнтованих на педагогічно-виховні заходи втратах і обмеженнях.
2. Ст. 98 містить чіткий перелік видів покарання, які можуть призначатись неповнолітнім. Перелік побудований за принципом послідовного переходу від менш суворих заходів до більш суворих. Існує думка, що саме така побудова системи покарань для неповнолітніх зумовлює рішення органу правосуддя, орієнтуючи його на вибір у першу чергу м’яких видів покарання.
Розширене тлумачення цього переліку не допускається.
3. Розрізняються покарання основні, що застосовуються самостійно, і додаткові, які можуть бути призначені лише разом з основними.
Залежно від порядку призначення закон виділяє покарання:
— що призначаються як основні;
— що застосовуються виключно як додаткові;
— що призначаються або як основні, або як додаткові (змішані).
4. До покарань, що можуть призначатись неповнолітнім в якості основних, належать: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк. Інакше кажучи, ці види покарань можуть бути призначені за вироком суду як самостійні.
Наприклад, відповідно до ч. 1 і 2 ст. 126 побої і мордування караються штрафом, громадськими роботами, виправними роботами, позбавленням волі на певний термін. Право суду, враховуючи конкретні обставини та кваліфікацію злочину, обрати одну з названих альтернативних мір покарання.
Призначення декількох основних покарань одночасно може мати місце у випадках, коли за вчинення кількох злочинів або за кількома вироками призначаються покарання різних видів і закон не передбачає можливості їх заміни, а суд не вбачає підстав для поглинання одного покарання іншим, як це визначено в ст. 70, 71 (див. абз. 9 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” від 22 грудня 1995 р. М 22).
5. Тільки в якості додаткових у випадках з неповнолітніми можуть призначатись покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю (ч. 2 ст. 98).
Для застосування даного виду додаткового покарання не обов’язково, щоб його потенційна можливість зазначалась санкцією конкретної статті Особливої частини Кодексу. Це імовірно навіть і за відсутності такої норми, але за наявності умов, на які вказано у ст. 55: якщо, з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв’язку із заняттям певною діяльністю, особи підсудного та інших обставин справи, суд визнає за неможливе збереження за нею права обіймати певну посаду або займатись певною діяльністю.
Перешкодою для застосування даного виду покарання до неповнолітніх вважається вік, з якого, за нормами КЗпП України (ст. 188), реалізується право громадян на працю та працевлаштування. Варто нагадати, що за трудовою угодою (контрактом) неповнолітні можуть працювати з 16 років, а у виняткових випадках з 15 років, але за умови згоди на те одного із батьків або особи, що його замінює, та наявності постійної роботи.
Відмічена особливість має враховуватись судом при постановленні вироку, що дозволить уникнути судових помилок.
6. Що стосується змісту, розмірів, правил призначення і наслідків невиконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади та займатись певною діяльністю, їх детально розкрито у ст. 55 (див. коментар).
7. Штраф відноситься до змішаних видів покарання, які можливі для застосування як в якості основних, так і додаткових.
Слід мати на увазі, що як додаткове покарання штраф призначається лише за наявності прямої вказівки на це у санкціях відповідних статей чинного Кодексу.
8. Призначення більш м’якого основного покарання, ніж передбачено законом за певний злочин, або перехід до іншого більш м’якого виду основного покарання не виключають можливості призначення винному додаткового покарання.
Якщо додаткове покарання є обов’язковим згідно з санкцією статті чинного Кодексу, за якою винна особа засуджується, не застосування цього покарання допускається лише в порядку ст. 69.
9. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
10. Арешт є новим видом кримінального покарання, можливість призначення якого передбачена чинним Кодексом не лише для неповнолітніх, але й для дорослих (ч. З ст. 60). Його сутність полягає в обов’язковій суворій ізоляції злочинця від суспільства протягом нетривалого часу в спеціально відведених для цього місцях — арештантських будинках.
11. Арешт до неповнолітніх може застосовуватись не раніше як з 16-річного віку. Що стосується терміну імовірного арешту, законодавець встановив його для неповнолітніх на третину меншою тривалістю, ніж для дорослих злочинців, — від 15 до 45 діб.