Нова редакція ст. 64 ККУ з Коментарями.
1. Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.
2. Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку, а також у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 68 цього Кодексу.
Коментар до ст. 64 КК України
1. Довічне позбавлення волі як міра самого суворого кримінального покарання призначається судом особам, винним у вчиненні особливо тяжких злочинів, у випадках, коли закон передбачає таку міру покарання у нормі Особливої частини КК.
2. У деяких особливих, виключних випадках засудження особи за злочин, який згідно з законом може бути покараний довічним позбавленням волі, суд може призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
3. Довічне позбавлення волі не призначається:
а) особам, що вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років;
б) особам, які досягли віку понад шістдесят років;
в) жінкам, які були вагітними під час вчинення злочину чи на момент винесення вироку.
Інший коментар до статті 64 Кримінального кодексу України
1. Довічне позбавлення волі як міра покарання було введено до Кримінального кодексу 1960 року після скасування смертної кари Законом України від 22 лютого 2000 р. На відміну від смертної кари, що не включалась у перелік видів покарань і носила винятковий характер, довічне позбавлення волі у чинному Кодексі завершує перелік видів покарання та чітко визначає межі його застосування.
2. Цей найсуворіший вид покарання встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених статтями Особливої частини Кодексу. Сюди відносяться: посягання на життя державного або громадського діяча (ст. 112), умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115), посягання на працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348), на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379), посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги (ст. 400), опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків, якщо вони були пов’язані з умисним вбивством начальника у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби (ч. 2 ст. 404), а також злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (ст. 438, 439, 442 та 443).
3. Санкції вказаних статей крім довічного позбавлення волі передбачають і позбавлення волі на певний строк. Довічне ж позбавлення волі суд визначає лише у випадках, коли вважає неможливим застосування позбавлення волі на певний строк. Мотиви такого рішення обов’язково викладаються у мотивувальній частині вироку.
4. Довічне позбавлення волі не застосовується:
— до осіб, що вчинили злочин у віці до 18 років (навіть якщо при судовому розгляді справи особа досягла повноліття);
— до винних осіб у віці понад 65 років;
— до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку.
5. Якщо сплив строк притягнення до відповідальності за злочин, що передбачає довічне позбавлення волі, суду надається право вирішувати питання про застосування строку давності щодо цієї особи. При визнанні неможливим застосувати давність до засудженої особи, суд не може призначити їй довічне позбавлення волі та вправі визначити лише позбавлення волі на певний строк (ст. 49).
6. Оскільки строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти миру та безпеки людства не застосовується, суд має право призначити довічне позбавлення волі особам, які вчинили такі злочини, через будь- який час після їх вчинення.
7. До засуджених до довічного позбавлення волі не застосовується умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна його судом на будь-яке інше. Призначене судом покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на позбавлення волі строком не менше 25 років лише за актом про помилування (ст. 87).