Нова редакція ст. 407 ККУ з Коментарями.
1. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця, –
караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, –
караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
3. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, –
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
4. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, –
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
5. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
Коментар до ст. 407 КК України
1. Частина 1 ст. 407 КК передбачає відповідальність за самовільне залишення частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а частина 2 — офіцером, прапорщиком, мічманом чи військовослужбовцем надстрокової служби.
2. Самовільне залишення частини чи місця служби визнається злочином, передбаченим ч. 1 ст. 407 КК, якщо воно продовжувалося понад три доби, але не більше одного місяця. Склад злочину утворює також запізнення без поважних причин на такий самий строк при увільненні з частини, при призначенні, переводі з відряджені-ня, з відпустки або з лікувального закладу.
3. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року кваліфікується за ч. 2 ст. 407 КК.
4. Діяння визнається вчиненим при обтяжуючих обставинах, якщо залишення частини чилійця служби тривало понад один місяць (ч. З ст. 407 КК України), або якщо воно було вчинене у воєнний час або у бойовій обстановці (ч. 4 ст. 407 КК України).
5. Воєнним станом визнається перебування України у стані війни з іншою державою, а бойовою обстановкою визнається безпосереднє зіткнення частини (підрозділу) з озброєним супротивником і ведення бою (з озброєною бандою, з озброєними порушниками кордону тощо). Бойова обстановка може виникнути не тільки у воєнний, а й у мирний час.
6. Самовільним визнається залишення частини чи місця служби без належного на те дозволу командира частини.
7. Самовільне залишення частини чи місця служби вчинюється умисно.