Стаття 347. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу, працівника органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця

Нова редакція ст. 347 ККУ з Коментарями.

1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить працівникові правоохоронного органу, працівникові органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю (у тому числі після звільнення з посади) чи їхнім близьким родичам, у зв’язку з виконанням службових обов’язків працівником правоохоронного органу або примусовим виконанням рішень державним виконавцем чи приватним виконавцем (у тому числі у минулому) –

караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від шести до п’ятнадцяти років.

Коментар до ст. 347 КК України

1. Злочин, передбачений ст. 347 КК, посягає на службову діяльність працівників міліції, прокуратури і служби безпеки.

2. Засобами посягання є умисне знищення або пошкодження майна, що належить працівникові правоохоронного органу або їхнім близьким родичам, у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків. Потерпілими від цього злочину визнаються лише працівники міліції, прокуратури і служби безпеки. Знищення чи пошкодження майна потерпілих у зв’язку з їхньою службовою діяльністю, вчинене підпалом, застосуванням вибухових речовин чи іншим загально небезпечним способом або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень чи смерті утворює сукупність злочинів, які кваліфікуються за ст. 115, 121 і ст. 347 КК.

3. Діяння, передбачене ст. 347 КК, вчинюється умисно, з метою помсти за службову діяльність потерпілого або з метою залякування потерпілого.

4. Відповідальність за умисне знищення чи пошкодження майна настає з чотирнадцяти років (ч. 2 ст. 22 КК України).

5. Стаття 347 КК містить спеціальний склад злочину відносно загального складу, передбаченого ст. 194 КК, а тому така конкуренція вирішується на користь ст. 347 КК, яка має перевагу перед загальною нормою.

Інший коментар до статті 347 Кримінального кодексу України

1. Об’єктом злочину є регламентована нормативно-правовими актами діяльність правоохоронних органів, їх авторитет. Обов’язковим додатковим об’єктом виступає право приватної власності працівників правоохоронних органів, громадська безпека.

Предметом злочину є майно, що належить працівнику правоохоронного органу або його близьким родичам.

Стаття 194 (умисне знищення або пошкодження майна) є загальною щодо ст.347.

Слід мати на увазі, що ст.378 передбачає відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного, ст.399 – за умисне знищеним або пошкодження майна захисника чи представника особи, а ст.352 – за умисне знищення або пошкодження майна службової особи або громадянина, який виконує громадський обов’язок. Отже, при вирішенні питання щодо кваліфікації вчиненого слід виходити з умислу винної особи щодо об’єкта і предмета злочинного посягання.

2. Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дні, спрямованих на знищення або пошкодження майна, що належить працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам, у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків.

Про поняття знищення або пошкодження майна див. коментар до ст.194.

Під знищенням майна, передбаченим ст.347, слід розуміти доведення його до повної непридатності для використання за цільовим призначенням. При пошкодженні майна настає погіршення його якості, зменшення цінності або приведення на деякий час у стан, непридатний для використання за цільовим призначенням (див. п.13 постанови ПВСУ “Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів” від 26 червня 1992 р. № 8).

Вартість знищеного чи пошкодженого майна, крім випадків, коли такі дії є малозначними, тобто не заподіяли і не могли заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству та державі, на кваліфікацію за ст.347 не впливає.

Про поняття працівника правоохоронного органу та виконання службових обов’язків див. коментар до ст.342.

3. Суб’єктивна сторона даного злочину характеризується наявністю умислу винного щодо знищення або пошкодження майна, що належить саме працівнику правоохоронного органу або його близьким родичам. Якщо винна особа помилилася і, бажаючи знищити майно працівника правоохоронного органу, знищила або пошкодила майно сторонньої особи, її дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів – за замах на знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу (ст.15 та відповідна частина ст.347), а також за знищення або пошкодження такого майна (відповідна частина ст.194).

Обов’язкова ознака суб’єктивної сторони юридичного складу даного злочину – мотив: злочин вчиняється виключно у зв’язку з виконанням потерпілим службових обов’язків. Знищення або пошкодження майна у зв’язку з тим, що потерпілий, наприклад, образив особу під час квартирної сварки тощо, має кваліфікуватися за відповідною частиною ст.194.

Вина щодо наслідків злочину у формі спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків здоров’ю громадян можлива у формі необережності, а за наявності умислу винного щодо таких наслідків його дії кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.347 та статтями розділу II КК (злочини проти життя та здоров’я особи).

У разі, коли винний при вчиненні даного злочину бажав чи свідомо допускав, що внаслідок його дій настане смерть або будуть спричинені тяжкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження як особам, зазначеним у цій статті, так й іншим особам, скоєне, залежно від конкретних обставин, потрібно кваліфікувати за ч.2 ст.347 та відповідними статтями КК, що передбачають відповідальність за інші злочини проти авторитету органів державної влади та місцевого самоврядування, проти особи.

Якщо психічне ставлення винного щодо людських жертв чи інших тяжких наслідків було необережним, вчинене слід кваліфікувати лише за ч.2 ст.347.

4. Суб’єкт злочину, передбаченого ч.1 ст.347, – фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку, а передбаченого ч.2 ст.347, – фізична осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 14 років.

5. Кваліфікуючі ознаки злочину – вчинення його шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, а також заподіяння загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

За змістом ч.2 ст.347 умисним знищенням або пошкодженням майна шляхом підпалу, вибуху є знищення або пошкодження цього майна вогнем, вибухом у випадках, коли створюється загроза життю чи здоров’ю людей або загроза заподіяння значної матеріальної шкоди як самому потерпілому, так і іншим особам. Під іншим загальнонебезпечним способом знищення або пошкодження майна слід розуміти дії, небезпечні для життя і здоров’я людей, а також майна інших фізичних та юридичних осіб (наприклад, отруєння домашніх тварин та інше). Відповідальність за вказані злочинні дії настає у випадку, коли винний передбачав, що він завдає чи може завдати фізичної шкоди людям, а так само може знищити або пошкодити майно інших фізичних чи юридичних осіб, крім потерпілого, на майно якого вчинено посягання, чи міг і повинен був це передбачити (п.13 названої постанови ПВСУ).

Про поняття загибелі людей див. коментар до ст.194.

До інших тяжких наслідків, передбачених ч.2 цієї статті, відноситься, зокрема, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам, середньої тяжкості – двом або більше особам, або заподіяння значної матеріальної шкоди кільком фізичним чи юридичним особам, або заподіяння великої майнової шкоди одній юридичній чи фізичній особі (позбавлення притулку, їжі, одягу тощо) (п.13 названої постанови ПВСУ).