Нова редакція ст. 336 ККУ з Коментарями.

Ухилення від призову за мобілізацією –

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Коментар до ст. 336 КК України

1. Згідно з п. 20 ст. 106 Конституції України та Законом України від 25 березня 1992 р. «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», загальна та тимчасова мобілізація в Україні оголошується Президентом України.

2. Усі громадяни України, що підлягають мобілізації, повинні збиратися в указані пункти і строки. Неявка без поважних причин до призову за мобілізацією утворює об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 336 КК.

3. Всі інші ознаки цього злочину тотожні ознакам злочину, передбаченого ст. 335 КК.

Інший коментар до статті 336 Кримінального кодексу України

Безпосередній об’єкт злочину співпадає з об’єктом ухилення від призову на строкову військову службу (див. коментар до ст.335).

З об’єктивної сторони злочин характеризується тими ж ознаками, що й ухилення від призову на строкову військову службу.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони даного складу злочину є функціонування держави в умовах особливого періоду, оголошеного у відповідності з чинним законодавством.

Особливий період – це період, пов’язаний з загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України. Стаття 3 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 13 травня 1999 р. № 644-ХІV визначає загальну мобілізацію як складову частину організації оборони держави, змістом якої є переведення Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу. Цільова мобілізація може проводитись у мирний час відповідно до ч.3 ст.1 вказаного Закону з метою ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф.

Суб’єктами злочину є військовослужбовці, які знаходяться в запасі і які підпадають за всіма ознаками (віком, статтю, місцем проживання тощо) під дію відповідного рішення про мобілізацію, а також громадяни, що підлягають за мобілізацією призову на військову службу і отримали мобілізаційні посвідчення (повістки) (ст.19 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа знає, що підлягає призову за мобілізацією і зобов’язана з’явитися для відправки у військову частину, але не робить цього. Мотиви на кваліфікацію дій не впливають.