Стаття 276. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту

Нова редакція ст. 276 ККУ з Коментарями.

1. Порушення працівником залізничного, водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв’язку, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків, –

караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду, –

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Коментар до ст. 276 КК України

1. Злочин, передбачений ст. 276 КК, посягає на безпеку руху головних видів транспорту — залізничного, водного, повітряного — і загрожує громадській безпеці, життю та здоров’ю людей, відносинам власності.

2. Об’єктивна сторона діяння проявляється у:

а) порушенні правил безпеки руху та експлуатації транспорту, недоброякісному ремонті транспортних засобів, засобів сигналізації та зв’язку; б) настанні передбачених ч. 1 ст. 276 КК наслідків або в створенні загрози настання таких наслідків; в) наявності причинного зв’язку між порушенням зазначених правил та насталими наслідками чи загрозою їх настання.

3. Залізничний транспорт — це всі види механічного рейкового транспорту, до якого належать залізничні шляхи сполучень, рухомий склад та їх комунікації, крім трамваю та фунікулера.

4. Водний транспорт — це морський, річковий та озерний транспорт, вантажні, риболовецькі та інші судна, водні шляхи та комунікації. До водного транспорту у розумінні ст. 276 КК не належать маломірні судна — човни, яхти тощо.

5. Повітряний транспорт — це всі види повітряних суден:

літаки, дирижаблі, гелікоптери, планери тощо (ст. 15 Повітряного кодексу // Відомості Верховної Ради України.— 1993.- № 25.- Ст. 274).

6. Відповідальність за ст. 276 КК настає лише у випадку порушення правил безпеки руху чи експлуатації цих видів транспорту, якщо таке порушення правил безпеки створило загрозу для життя людей або настання тяжких наслідків (ч. 1 ст. 276 КК України), спричинило тяжкі середньої тяжкості тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду (ч. 2 ст. 276 КК України) або спричинило загибель людей — смерті хоча б однієї людини (ч. З ст. 276 КК України).

7. Порушення правил безпеки руху чи експлуатації транспорту вчинюється лише необережно. Працівник транспорту, порушуючи правила безпеки руху чи ремонту, самовпевнено розраховує відвернути настання суспільне небезпечних наслідків або не передбачає їх настання, хоча має можливість їх передбачити. Умисне порушення правил безпеки руху чи експлуатації транспорту утворює інший склад злочину — диверсію (ст. 113 КК України) або пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 КК України).

8. Відповідальними за ст. 276 КК є тільки працівники цих видів транспорту, діяльність яких безпосередньо пов’язана з експлуатацією та ремонтом транспортних засобів і в службові обов’язки яких входило забезпечення правил безпеки руху чи експлуатації транспорту.

Інший коментар до статті 276 Кримінального кодексу України

1. Транспорт – важлива галузь виробництва, що задовольняє потреби суспільства у перевезеннях. Відносини, пов’язані з діяльністю транспорту в Україні, регулюються Законом України “Про транспорт” від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР, кодексами окремих видів транспорту, іншими законодавчими та нормативними актами України.

Єдину транспортну систему України складають: залізничний, морський, річковий, авіаційний, міський електротранспорт і деякі інші види транспорту, вказані в ст.21 Закону.

2. Об’єктом злочину є суспільні відносини у сфері безпеки руху та експлуатації залізничного, водного і повітряного транспорту, здоров’я, життя людей, власність, а також довкілля.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у сукупності наступних ознак:

– порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту чи недоброякісний ремонт транспортних засобів, залізничних колій, засобів сигналізації та зв’язку, залізничного, водного або повітряного транспорту;

– наслідків, передбачених у диспозиції ч.2 або 3 ст.276, або створення небезпеки настання таких чи інших тяжких наслідків (ч.1 ст.276);

– причинового зв’язку між порушенням зазначених правил та наслідками чи загрозою їх настання.

4. Порушення повинні бути вчинені на одному з видів транспорту, вказаному в ст.276.

5. Залізничний транспорт – це механічний рейковий транспорт, який включає залізничні шляхи сполучення, рухомий склад та їх комунікації. Це також мережа під’їзних шляхів, рухомого складу підприємств і організацій, шахт, метрополітену. Теорія кримінального права і судова практика не відносять до залізничного транспорту міський електричний транспорт (трамвай, фунікулер). Безпека руху та експлуатації залізничного транспорту регулюється Законом України “Про залізничний транспорт” від 4 липня 1996 р. № 273/96-ВР, “Статутом залізниць України” затвердженим постановою КМУ від 6 квітня 1998 р. № 457, “Правилами технічної експлуатації залізниць України”, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 р. № 411, “Інструкцією із сигналізації на залізницях України”, затвердженою наказом Міністерства транспорту України від 8 липня 1995 р. № 259, та ін.

Види транспортних подій передбачені “Положенням про класифікацію транспортних подій на залізничному транспорті та метрополітенах України”, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 22 березня 2002 р. № 196, а також Положенням про класифікацію транспортних подій на Харківському і Дніпропетровському метрополітенах”, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 17 лютого 2003 р. № 112.

6. Водний транспорт – це морський, річковий та озерний транспорт, тобто пасажирські, вантажні, риболовецькі, науково-дослідні, рятувальні, допоміжні та інші судна (теплоходи, сейнери, буксири, земснаряди тощо), водні шляхи та комунікації. Маломірні судна (човни, байдарки, шлюпки тощо), стаціонарні платформи незалежно від форм власності на них не відносяться до водного транспорту в розумінні ст.276. Належність судна не впливає на кваліфікацію злочину, крім випадків, що стосуються військових суден.

Відносини безпеки судноплавства регулюють “Кодекс торговельного мореплавства України”, введений в дію постановою Верховної Ради України від 23 травня 1995 р. № 176/95-ВР, “Положення про капітана морського торговельного порту України”, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 18 жовтня 2000 р. № 573, Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 20 листопада 2003 р. № 904, Правила судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 16 лютого 2004 р. № 91, та інші нормативні акти.

7. Повітряний транспорт включає повітряні судна – літальні апарати, які тримаються в атмосфері внаслідок їх взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатні маневрувати в тривимірному просторі (ч.2 ст.15 “Повітряного кодексу України”, прийнятого 4 травня 1993 р. № 3167-ХІІ), а саме: літаки, гелікоптери, аеростати, дирижаблі, планери тощо. Структуру повітряного транспорту утворюють аеропорти, аеродроми, майданчики для гелікоптерів та їх комунікації.

Види авіаційних подій визначено у “Правилах розслідування авіаційних подій з цивільними повітряними суднами в Україні”, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 12 грудня 2001 р. № 870.

8. Диспозиція ст.276 – бланкетна. Щоб з’ясувати, які правила руху чи експлуатації транспорту були порушені, треба звертатися до нормативних актів, чинних на залізничному, водному і повітряному транспорті.

9. Порушення правил безпеки руху та експлуатації цих видів транспорту вчиняється шляхом дії або бездіяльності. Необхідними складовими елементами об’єктивної сторони злочину, що аналізується, є порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту чи недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв’язку. Судова практика показує, що переважна більшість злочинів на залізничному транспорті (близько 90%) пов’язана з порушенням правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а біля 10% – з недоброякісним ремонтом транспорту.

Порушення правил безпеки руху – це перевищення швидкості руху, порушення правил маневрування, проїзд локомотива на заборонний сигнал семафора, недотримання правил розходження із зустрічними суднами або порушення правил проходу шлюзів (Правила пропуску суден через судноплавні шлюзи України, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20 жовтня 2003 р. № 809), недотримання коридору польоту, ігнорування диспетчерської або радіолокаційної інформації тощо.

Порушення правил експлуатації – дозвіл на експлуатацію несправного рухомого складу або суден, а також обладнання, експлуатація транспорту з несправностями, що створюють загрозу безпеці руху, недотримання правил закріплення та розміщення вантажів тощо.

Діяння може утворювати склад злочину лише у тому випадку, коли воно виражене у порушенні встановлених правовими нормами правил. Порушення “життєвих”, “професійних” або “неписаних” правил чи рекомендацій у сфері безпеки руху або експлуатації транспорту, що не мають нормативного характеру, не тягне за собою кримінальної відповідальності.

До кримінальних справ необхідно додавати витяги з нормативних актів з викладом відповідних положень (статей, пунктів тощо), що були порушені винним.

10. Діяння, що входить в об’єктивну сторону злочину, може полягати в недоброякісному ремонті рухомого складу (локомотивів, вагонів, теплоходів, літаків тощо), залізничних колій, полотна, стрілочних переводів та переїздів, засобів сигналізації (наприклад, бакенів), засобів зв’язку, що забезпечують безпеку руху або експлуатацію транспорту. Це ремонт з відступом від визначених стандартів, від певної технології, неусунення окремих несправностей, коли транспортні засоби та інші предмети після ремонту у встановленому порядку передані в експлуатацію. Наприклад, “Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу”, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 22 квітня 2002 р. № 261. Недоліки такого ремонту мають містити загрозу для безпеки руху або експлуатації транспорту.

11. Створення небезпеки (ч.1 ст.276) – це створення внаслідок порушення правил або недоброякісного ремонту такої обстановки, за якої настання відповідних негативних наслідків було б неминучим, але цього не сталося через втручання інших осіб або обставин.

Якщо порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту чи недоброякісний ремонт за конкретних обставин не могли створити таку небезпеку, склад злочину, передбачений ч.1 ст.276, відсутній.

Небезпека для життя людей (ч.1 ст.276) – це реальна можливість загибелі одного або декількох потерпілих. Заподіяння легких тілесних ушкоджень навіть значній кількості потерпілих охоплюється складом злочину, передбаченого ч.1 ст.276, за відсутності ознак – ч.2 і 3 ст.276.

12. Небезпека настання інших тяжких наслідків є оціночним поняттям, визначення якого залежить від фактичних обставин справи. Судова практика до інших тяжких наслідків відносить: спричинення середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, заподіяння великої матеріальної шкоди внаслідок загибелі вантажу, пошкодження рухомого складу або суден до непридатності їх подальшої експлуатації, значну шкоду навколишньому природному середовищу тощо.

13. Частина 2 ст. 276 встановлює відповідальність за дії, передбачені ч.1 цієї статті, якщо вони спричинили одному або декільком потерпілим середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або заподіяли велику матеріальну шкоду, при визначенні якої слід враховувати вартість пошкодженого або знищеного майна (рухомого складу, вантажів, шляхів сполучень, обладнання), забруднення довкілля тощо.

14. За частиною 3 ст.276 кваліфікуються діяння, передбачені ч.1 і 2 цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, тобто смерть однієї або декількох осіб. Заподіяння потерпілому смерті охоплюється ст.276 і не потребує додаткової кваліфікації.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причиновий зв’язок між діяннями та наслідками, що настали. Його технічну сторону може визначати експертиза, але встановлення причинового зв’язку у складі злочину є виключно правовим питанням. При цьому важливо враховувати вплив на вчинення цих злочинів багатьох факторів об’єктивного і суб’єктивного характеру (діяльність суб’єктів, які забезпечують функціонування транспорту, стан транспортних засобів та шляхів сполучення, обладнання, метеорологічні умови тощо).

Особи, які забезпечують функціонування транспорту, або учасники руху, які сприяли настанню суспільно небезпечних наслідків, підлягають кримінальній відповідальності за наявності всіх ознак відповідного складу злочину.

Умисні дії, спрямовані на позбавлення життя однієї чи багатьох осіб шляхом порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту, мають кваліфікуватися за сукупністю ст.115, 276.

15. Суб’єктивна сторона злочину щодо порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також щодо недоброякісного ремонту може характеризуватися як умислом, так і необережністю (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість) щодо можливих наслідків; форма вини – тільки необережна, як і в цілому цей злочин.

Психічне ставлення винного до наслідків, передбачених ч.2 та ч.3 ст.276, характеризується тільки необережною формою вини. У цілому злочин вважається необережним.

Суб’єктом злочину може бути тільки працівник залізничного, водного або повітряного транспорту (черговий по станції, машиніст, помічник машиніста, складач потягів, оглядач вагонів, оператор, капітан, помічник капітана, штурман, командир повітряного судна, пілот, радист, механік, диспетчер та інші особи, діяльність яких безпосередньо пов’язана з експлуатацією та ремонтом цих видів транспорту). Це також можуть бути працівники відомчої залізниці, метрополітену, особи, які працюють на риболовецьких, науково-дослідних та інших суднах.

Суб’єкт злочину наділений сукупністю двох ознак:

– перебування на службі чи роботі на відповідному виді транспорту;

– його діяльність пов’язана з виконанням обов’язків по безпеці руху, експлуатації чи ремонту транспортних засобів, шляхів, засобів сигналізації чи зв’язку.

Діяння осіб, які здійснили недоброякісний ремонт транспорту, за наявності інших ознак складу злочину слід кваліфікувати за ст.276 незалежно від того, є вони працівниками транспорту чи ні.

Службові особи зазначених видів транспорту, які не порушили правил безпеки руху або експлуатації транспорту, але давали (не давали) розпорядження, накази, вказівки щодо діяльності, внаслідок якої такі порушення були припущені іншими працівниками транспорту, за наявності інших ознак можуть кваліфікуватися як службова недбалість за ст.367.

Згідно з Законом відповідальність за ст.276 настає з 16-річного віку, але фактично такі посади на транспорті обіймають особи не молодші 18 років.

Особи, які порушили правила безпеки руху або експлуатації автомобільного транспорту, несуть відповідальність за ст.286, 287, а військовослужбовці – за ст.415 (порушення правил водіння або експлуатації машин), ст.416 (порушення правил польотів або підготовки до них), ст.417 (порушення правил кораблеводіння).