Нова редакція ст. 255 ККУ з Коментарями.
1. Створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами –
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
2. Участь у злочинній організації –
карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища, –
караються позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років з конфіскацією майна.
4. Створення злочинної спільноти, тобто об’єднання двох чи більше злочинних організацій, керівництво такою спільнотою –
караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.
5. Дії, передбачені частинами першою, другою або четвертою цієї статті, вчинені особою, яка здійснює злочинний вплив або є особою, яка перебуває у статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі “вора в законі”, –
караються позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.
6. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого частиною другою або третьою цієї статті, якщо вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні цього злочину добровільно повідомила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю.
Примітка. 1. Під злочинним впливом у цій статті та статтях 255-1, 255-3 цього Кодексу слід розуміти будь-які дії особи, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям сприяє, спонукає, координує або здійснює інший вплив на злочинну діяльність, організовує або безпосередньо здійснює розподіл коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення такої діяльності.
2. Під особою, яка перебуває у статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі “вора в законі”, у цій статті та статтях 255-1, 255-3 цього Кодексу слід розуміти особу, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям здійснює злочинний вплив і координує злочинну діяльність інших осіб, які здійснюють злочинний вплив.
Коментар до ст. 255 КК України
1. Злочинною визнається організація, яка має всі ознаки організації —
а) певну кількість членів, які є учасниками цієї організації;
б) розроблений і схвалений учасниками організації план (статут) злочинної діяльності організації (письмовий чи усний);
в) певну структуризацію — розподіл ролей, підпорядкованість членів організації;
г) наявність організатора (керівника);
д) прикриття своєї діяльності, як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб (у тому числі і підкупом хабарами посадових осіб);
е) підбор нових членів організації;
ж) наявність загальних правил поведінки і дисципліну;
з) наявність матеріальної бази: транспорту, приміщень, сховищ, коштів, засобів зв’язку тощо.
Злочинна організація може мати всі ці ознаки, а може деяких з них і не мати.
2. Головною ознакою, за якою злочинна організація відрізняється від усіх інших (виробничих, громадських, спортивних та інших) організацій — це мета і завдання злочинної організації — вчинення одного або кількох тяжких чи особливо тяжких (ч. 4 і 5 ст. 12 КК України) злочинів.
3. Склад злочину, передбачений ст. 255 КК, утворює одно із зазначених у цій статті діянь:
— створення (підбір учасників, розподіл ролей, пошуки матеріальних засобів: грошей, транспорту, приміщень тощо, розробка планів, пошуки об’єктів нападу і т. ін.) організації;
— керівництво (підбір членів, розробка планів, постановка завдання і призначення виконавців, отримання звітів про виконання завдання тощо) організацією;
— участь у злочинній організації (вступ до організації, прийняття обов’язків члена організації, участь у розробці планів і участь у їх реалізації, дотримання встановлених організацією правил поведінки тощо);
— організація і проведення зборів (сходок) членів і керівників різних злочинних організацій з метою розробки спільних планів дій;
— координація (погодженість) дій об’єднань злочинних організацій і груп.
4. Від банди (ст. 257 ЮС) і від воєнізованого чи збройного формування (ст. 260 КК України) злочинна організація відрізняється відсутністю зброї, неозброєністю.
Створення (організація) озброєної злочинної організації з метою вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян, кваліфікується як бандитизм за ст. 257 КК, а створення воєнізованих чи збройних формувань для виконання політичних завдань — за ст. 260 КК.
5. Створення злочинної організації вчинюється умисно з метою створити організацію для вчинення одного чи кількох тяжких чи особливо тяжких злочинів.
6. Відповідальність за створення злочинної організації настає з шістнадцяти років.
Інший коментар до статті 255 Кримінального кодексу України
1. Стаття 255 спрямована на посилення боротьби з організованою злочинністю. Остання створює небезпеку нормальній життєдіяльності суспільства, суспільній стабільності в цілому, викликає дестабілізацію економічної та соціально-політичної сфер життя, порушує нормальне функціонування соціальних та економічних інститутів, підриває і гальмує прогресивний процес розвитку суспільства, перешкоджає проведенню соціально-економічної та правової політики, обплутує і закабаляє людей, породжує обстановку незахищеності, створює системну корупцію в органах влади тощо.
2. Злочинна організація – це організована група особливого роду, найбільш небезпечна форма співучасті. Саме створення злочинної організації, навіть якщо вона не встигла вчинити жодного тяжкого чи особливо тяжкого злочину, серйозно порушує громадську безпеку і є значною небезпекою для суспільства. Як свідчить практика, члени злочинних організацій, як правило, добре озброєні і завжди готові особисто або через інших озброєних злочинців у будь-який час пустити зброю в хід, скористатися нею, знищити, зокрема, тих, кого не можна усунути. До того ж зіткнення (розбірки) між злочинними організаціями небезпечні для сторонніх.
3. У статті 255 сформульована загальна норма, а в ст.257, в ч.4 ст.258 і ст.260 – спеціальні норми, які передбачають відповідальність за створення спеціальних видів злочинних організацій.
4. Метою ст.255 є адекватне реагування на небезпеку з боку злочинних організацій, незалежно від їх спрямування, вже на початкових етапах, тобто при їх створенні. Створення злочинної організації по суті є закінченим готуванням до злочину, який збираються вчинити її учасники (див. коментар до ст.14). Але, враховуючи особливу небезпечність злочинних організацій, законодавець передбачив, що саме створення злочинної організації для вчинення одного або кількох тяжких або особливо тяжких злочинів вважається вже закінченим злочином. Створення злочинної організації завжди передує вчиненню її членами інших злочинів.
5. Об’єктивна сторона злочину має такі форми:
– створення злочинної організації для вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину;
– керівництво такою організацією;
– участь у ній;
– участь у злочинах, вчинюваних такою організацією;
– організація зустрічі (сходки) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних органі- зацій або організованих груп;
– керівництво цією зустріччю (сходкою);
– сприяння такій зустрічі (сходці).
6. Створення злочинної організації для вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину полягає в найрізноманітніших діях щодо заснування (формування, утворення) злочинної організації: у підшуканні зброї або співучасників, вербуванні їх до злочинної організації, розподілі ролей між ними тощо.
7. Склад злочину – формальний. Злочин є закінченим з моменту фактичного створення злочинної організації для вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Поняття вчинення злочину злочинною організацією дано в законі (див. коментар до ч.4 ст.28). Злочинна організація визнається створеною, коли утворилося стійке ієрархічне об’єднання декількох осіб (трьох і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
8. У випадках, коли винному не вдалося створити злочинну організацію, його дії необхідно розглядати як готування до створення злочинної організації або замах на її створення і відповідно кваліфікувати за ст.14 або 15 і ст.255 (див. коментар до ст.14, 15 і 16).
9. Злочинна організація створюється для вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину (див. коментар до ч.4 і 5 ст.12). Це може бути як конкретно (точно) визначений злочин, так і конкретно (точно) не визначений тяжкий або особливо тяжкий злочин. Створення групи для вчинення злочину невеликої тяжкості або середньої тяжкості (див. коментар до ч.2 і 3 ст.12), а також керівництво такою групою або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою групою, не тягне за собою відповідальності за ст.255.
10. Якщо збройна злочинна організація створена для нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, відповідальність настає за бандитизм (див. коментар до ст.257).
11. Керівництво злочинною організацією – це спрямування діяльності злочинної організації, дій її учасників, їх очолювання, дача вказівок, розпоряджень, завдань співучасникам, виконання функцій її виконавчого органу чи одноосібного ватажка або одного з ватажків злочинної організації, управління нею в цілому або її учасниками.
12. Участь у злочинній організації передбачає існування уже створеної злочинної організації. Тут йдеться про випадки, коли особа не брала участі у створенні злочинної організації, але вступила (увійшла) до організації, створеної іншими особами. З моменту дачі згоди на вступ (входження) до злочинної організації дії винного розцінюються як закінчений злочин – участь у злочинній організації, навіть якщо б той, хто вступив у злочинну організацію, і не брав участі у вчинених нею злочинах. Вступ до злочинної організації, членство в ній є закінченим злочином з тих міркувань, що сам по собі цей факт означає надання злочинній організації можливості використання її учасника згідно з планами злочинної організації. Участь у злочинній організації, поряд з вступом до неї, може виявлятися в найрізноманітніших діях.
13. Участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, має місце й тоді, коли особа не брала участі у створенні злочинної організації, не вступала до цієї організації, не є її учасником, але взяла безпосередню участь у злочині, скоєному злочинною організацією.
14. Організація зустрічі (сходки) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп – це залучення до зустрічі (сходки), здійснення, розробка плану її підготовки і проведення, згуртування, об’єднання зазначених осіб, їх мобілізація, спрямованість на зустріч (сходку), налагодження, упорядкування зустрічі (сходки) для успішної і ефективної злочинної діяльності. Про поняття організованої групи див. коментар до ч.3 ст.28.
15. Керівництво зазначеною зустріччю (сходкою) – це управління зустріччю (сходкою) для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп.
16. Сприяння зазначеній зустрічі (сходці) – це створення відповідних умов для її організації і здійснення, надання допомоги в цьому, спонукання злочинців до бажання брати участь у зустрічі (сходці) тощо.
17. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
18. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони створення злочинної організації є мета вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а організації, керівництва чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп – мета розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп.
19. Мотиви злочину можуть бути різними. У більшості випадків це прагнення до наживи, матеріальної вигоди.
20. Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, якій до вчинення злочину виповнилося 16 років.
Особа, яка створила злочинну організацію з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину або яка керувала такою організацією, підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, вчинені злочинною організацією, якщо вони охоплювалися її умислом (див. коментар до ч.1 ст.30). Інші учасники злочинної організації підлягають кримінальній відповідальності за участь у ній, а також за вчинені злочинною організацією злочини, у підготовці або скоєнні яких вони брали участь (див. коментар до ч.2 ст.30).
21. Відповідальність за ст.255 настає не тільки за створення злочинної організації, керівництво нею та участь у ній, а й за участь у злочинах, вчинюваних такою організацією. Тому вчинення злочинною організацією злочинів, санкції за які не перевищують 12 років позбавлення волі, охоплюється ст.255 і не вимагає додаткової кваліфікації.
22. Якщо злочинною організацією вчинений злочин, за який передбачене більш суворе покарання, ніж зазначене у ст.255, такі дії підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів – за ст.255 і за статтею, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин.
У разі вчинення окремими членами злочинної організації злочинів, які не передбачалися (не охоплювалися) цілями злочинної організації і не входили в плани її діяльності, відповідальності за ці злочини підлягають лише особи, які їх вчинили.
23. Для застосування ч.2 ст.255 необхідно встановити дві умови:
– особа, крім організатора і керівника, добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній;
– активно сприяла розкриттю злочинної організації.
24. Добровільність заяви про створення злочинної організації або участь у ній означає вчинення цих дій з різних мотивів, але з власної волі і з усвідомленням об’єктивної можливості і надалі брати у ній участь.
25. Про активне сприяння розкриттю злочинної організації див. коментар до п.1 ч.1 ст.66.
26. Звільнення від кримінальної відповідальності, передбачене ч.2 ст.255, необхідно відрізняти як від добровільної відмови співучасників (див. коментар до ст.31), так і від такої обставини, що виключає злочинність діяння, як виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття діяльності злочинної організації (див. коментар до ст.43).